УХВАЛА
Справа №: 22-ц/190/3837/13Головуючий суду першої інстанції:Абеляшев О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
"03" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівГорбань В.В., Павловської І.Г.
При секретаріВостріковій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до територіальної громади в особі Петрівської сільської ради Красногвардійського району АР Крим, Красногвардійської державної нотаріальної контори АР Крим, третя особа - Чернишевська сільська рада Роздольненського району АР Крим, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 23 квітня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
04 квітня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, якому належало майно - земельна ділянка, розташована на території Чернишевської сільської ради Роздольненського району АР Крим. Позивач не зміг своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки працював за межами АР Крим та мало спілкувався з батьком, не знав про наявність права власності у батька на земельну ділянку. Вважає, що строк на прийняття спадщини пропущено з поважних причин та просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини.
Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 23 квітня 2013року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та задовольнити його позов, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що через складний матеріальний стан він був вимушений працювати за межами Криму. Про існування належної батьку земельної ділянки дізнався лише у січні 2013 року, коли серед речей батька виявив Державний акт на право власності на земельну ділянку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено переконливих доказів поважності причин пропуску строку на подання заяви, а наведені ним причини пропуску строку не є поважними та не пов'язані з непереборними та істотними труднощами для своєчасного звернення до нотаріальної контори.
З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони ґрунтуються на законі та матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про його смерть. (а.с.7).
ОСОБА_6 є сином ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача. (а.с.24).
Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом встановленого строку, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проте лише через шість років, а саме у лютому 2013 року, позивач звернувся до Красногвардійської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, позивач, посилаючись як на поважну причину пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини знаходження протягом тривалого часу за межами АР Крим, не надав суду доказів на підтвердження цього. Також факту наявності непереборних та істотних труднощів для подання заяви позивачем не доведено.
Зважаючи на те, що правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання заяви; ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч.3 ст.1272 ЦК України не застосовуються.
У справі, яка переглядається, позивач зазначав про те, що він, як спадкоємець своєчасно не прийняв спадщину через те, що не знав, що земельна ділянка, розташована на території Чернишевської сільської ради Роздольненського району АР Крим належить його батькові на праві власності, тобто ОСОБА_6 свідомо, за відсутності будь-яких перешкод не вчиняв дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.
Таким чином, необізнаність позивача щодо обсягу спадкового майна не є поважною причиною пропуску строку на звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Саме до цього зводяться правові висновки, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 26 вересня 2012 року у справі №6-85цс12, яка згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
З вищезазначених підстав, доводи апеляційної скарги про поважність причин пропуску строку на звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини через те, що позивач дізнався про спадкове майно у вигляді земельної ділянки лише у січні 2013 року, судова колегія відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права.
Судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 23 квітня 2013 року залишити без змін
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.