КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

 

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

 

09.10.08 р.                                                                                          № 16/25         

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

 

головуючого судді:                    Ткаченка  Б.О. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Лобань  О.І.

                                                  Федорчук Р. В

 

секретар судового засідання    Єрмак Л.В.

 

представники сторін:

від позивача:     ОСОБА_2 -дов. від 08.10.2008р., представник

від відповідача: Пожаров О.О. -дов. від 18.07.2008р., представник

 

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області  від 10.06.2008р.

 

у справі №16/25 (суддя Тимощенко О.М. )

 

за позовом           ОСОБА_1

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Гарант»

про                    поновлення в складі засновників товариства

 

 

в с т а н о в и в:

 

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Полтавської області  з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Гарант»про поновлення в складі засновників товариства.

Рішенням  господарського суду Полтавської області  від 10.06.2008р. по справі №16/25 у позові відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області  від 10.06.2008р., постановити нове рішення, яким поновити позивача у складі засновників товариства.

На думку позивача, рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим, постановлене без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, недоведеністю та невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 89, 140, 147, 148, 202, 203, 207, 208 Цивільного кодексу України, ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб», ст. 61 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 167 Господарського кодексу України.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.09.2008р. скарга позивача прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.

Позивач надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в якому просив рішення господарського суду Полтавської області  від 10.06.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити з підстав, викладених у додаткових поясненнях.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги.

 

Вивчивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Гарант» в редакції від 21.02.2003р. засновниками товариства є ОСОБА_1., ОСОБА_3. та ОСОБА_4 (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2005 року засновники ТОВ «МК-Гарант»ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_1. звернулись до ОСОБА_5. з проханням позичити гроші в сумі 35000,00 грн. терміном на десять днів. В якості гарантії повернення коштів ОСОБА_5було запропоновано ввести його до складу засновників товариства і передати йому всі частки в статутному фонді, а в разі неповернення боргу ОСОБА_5. мав право провести перереєстрацію товариства на себе.

Протоколом  №1 від 25.01.05р. загальних зборів засновників ТОВ «МК-Гарант»підтверджується, що ОСОБА_5. введено до складу засновників товариства та передано йому частку статутного фонду товариства у розмірі 73,5% (а.с. 74).

Протоколом  №1/А від 26.01.05р. загальних зборів засновників ТОВ «МК-Гарант»підтверджується, що ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виведено зі складу засновників товариства і передано ОСОБА_5частку статутного фонду товариства у розмірі 26,5% (а.с. 75).

27.01.05р.ОСОБА_1 загальним зборам засновників товариства подано заяву про виведення зі складу засновників товариства і передачу частки у статному фонді товариства у розпорядження засновників (а.с. 43). Відповідна заява посвідчена приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрована в реєстрі № 302.

27.01.05р. ОСОБА_4 загальним зборам засновників товариства подано заяву про виведення зі складу засновників товариства і передачу частки у статному фонді товариства у розпорядження засновників (а.с. 44). Відповідна заява посвідчена приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрована в реєстрі № 303.

 

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Полтавської області  від 10.06.2008р. має бути залишене без змін з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Гарант» в редакції від 21.02.2003р. засновниками товариства є ОСОБА_1., ОСОБА_3. та ОСОБА_4 (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2005 року засновники ТОВ «МК-Гарант»ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_1. звернулись до ОСОБА_5. з проханням позичити гроші в сумі 35000 грн. терміном на десять днів. В якості гарантії повернення коштів ОСОБА_5було запропоновано ввести його до складу засновників товариства і передати йому всі частки в статутному фонді, а в разі неповернення боргу ОСОБА_5. мав право провести перереєстрацію товариства на себе.

Посилання позивача на порушення місцевим господарським судом ст. 547 Цивільного кодексу України не є обґрунтованим, оскільки в ч. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України визначено, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.   

Враховуючи вищенаведене та оскільки позивачем вчинено дію, на підтвердження досягнення відповідної домовленості і її виконання (подання заяви про вихід з товариства), апеляційний господарський суд не вбачає підстав для визнання відповідного правочину недійсним. 

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства»вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників.

Відповідні положення містяться і в ст. 145 Цивільного кодексу України та п. 6.1 Статуту товариства.

Протоколом  №1 від 25.01.05р. загальних зборів засновників ТОВ «МК-Гарант»підтверджується, що ОСОБА_5. введено до складу засновників товариства та передано йому частку статутного фонду товариства у розмірі 73,5% (а.с. 74).

Відповідно до п. 6.7 Статуту товариства збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів, а з питань, що потребують одностайності (виключення учасника товариства) -всі учасники.

Посилання позивача на порушення ст. 61 Закону України «Про господарські товариства»не береться до уваги, оскільки даним протоколом підтверджується, що на відповідних зборах були присутні всі засновники, збори були правомочними, а за прийняте рішення голосували одноголосно.

Посилання позивача на передання ОСОБА_5140% статутного капіталу товариства не є обґрунтованим, оскільки ОСОБА_4 передано 90% від своєї частки у статутному фонді товариства, аОСОБА_1 -50% від його частки, що в сукупності становить як раз 73,5% (частка ОСОБА_4 -65% статутного фонду товариства, а 90% з неї складає  58,5%, частка ОСОБА_1 -30% статутного фонду товариства, а 50% з неї складає  15%. 58,5%+15%=73,5% ). 

Крім того, посилання позивача на рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2008р. по справі №16/218 не є обґрунтованим, оскільки відповідне рішення не набрало законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.   

Згідно п. «в»ч. 1 ст. 59 Закону України «Про господарські товариства»до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить виключення учасника з товариства.

Відповідні положення містяться і в п.п. «л»п. 6.5 Статуту товариства.

В п. 7 ч. 4 ст. 145 Закону України «Про господарські товариства»також визначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить виключення учасника із товариства.

Протоколом  №1/А від 26.01.05р. загальних зборів засновників ТОВ «МК-Гарант»підтверджується, що ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виведено зі складу засновників товариства і передано ОСОБА_5частку статутного фонду товариства у розмірі 26,5% (а.с. 75).

Посилання позивача на те, що ним не підписувався протокол загальних зборів засновників №1/А від 26.01.2005р. спростовується самим протоколом та висновками Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління  МВС України в Кіровоградській області (а.с. 64).

Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач знав та розумів наслідки своїх дій по передачі своєї частки у статутному фонді товариства.

Відповідно до п. «в»ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.01.05р.ОСОБА_1 загальним зборам засновників товариства подано заяву про виведення зі складу засновників товариства і передачу частки у статному фонді товариства у розпорядження засновників (а.с. 43). Відповідна заява посвідчена приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрована в реєстрі № 302.

Таким чином, посилання позивача на те, що його правочин-заява про вихід зі складу засновників товариства не спрямований на настання будь-яких наслідків спростовується самими ж діями позивача та усвідомленням наслідків його дій.

27.01.05р. ОСОБА_4 загальним зборам засновників товариства подано заяву про виведення зі складу засновників товариства і передачу частки у статутному фонді товариства у розпорядження засновників (а.с. 44). Відповідна заява посвідчена приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрована в реєстрі № 303.

Згідно ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту.

В п. 5.1.1 Статуту товариства визначено, що учасник товариства може за згодою решти учасників відступати свою частку одному чи декільком учасникам цього ж товариства, а також третім особам. 

Оскільки Статутом товариства не передбачено жодного строку для подання заяви про вихід з товариства, посилання позивача на порушення ч. 1 ст. 148  Цивільного кодексу України не є обґрунтованим, і відповідно, посилання позивача на те, що заяви про вихід зі складу засновників були подані та нотаріально посвідчені лише 27.01.05р. не береться до уваги.

Посилання позивача на порушення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців»спростовується листом №6143вих/07 від 24.07.2007р. прокурора м. Кременчука, в якому зазначено, що проведеною прокуратурою м. Кременчука Полтавської області перевіркою підтверджується проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «МК-Гарант»у відповідності до вимог ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців»(а.с. 29-30).

Посилання позивача на порушення місцевим господарським судом ст. 147 Цивільного кодексу України та ст. 52 Закону України «Про господарські товариства»не є обґрунтованим, оскільки в даному випадку йде мова про відступлення позивачем своєї частки у статутному фонді товариства шляхом погашення його заборгованості перед ОСОБА_5

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України»є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Отже, вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оскарження прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами -конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позивач в даному випадку самостійно відмовився від своєї частки у статутному фонді відповідача і прийняв рішення про її передачу ОСОБА_5

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про недоведеність позивачем порушення його прав при виході з товариства, не вбачає порушень прав позивача, а тому  позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області  від 10.06.2008р. у справі №16/25 прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишене без змін.

 

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України апеляційний господарський суд

 

 

постановив:

 

1.          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області  від 10.06.2008р. по справі №16/25 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2008р. по справі №16/25 залишити без змін.

3.          Справу №16/25 повернути до господарського суду Полтавської області.

4.          Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

 

 

Головуючий суддя:                                                                      Ткаченко  Б.О.

Судді:

                                                                                                    Лобань  О.І.

                                                                                                    Федорчук Р. В