КОПІЯ
Провадження № 11/792/198/13 Головуючий в 1-й інстанції
Справа № 2211/1373/2012 ОСОБА_1
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач Цугель І. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді Цугеля І.М.,
суддів Зарєчної І.В., Латюка П.Я.,
при секретарях Боднарчук Я.Д., Купельській Н.П.,
з участю прокурорів Гаврилюк І.О., Павлишина В.І.,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Нетішинського міського суду від 17 грудня 2012 року , -
В с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Молодий Туд Оленінського району Калінінської області Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого:
1) 17.07.2006 року Нетішинським міським судом за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі;
2) 28.05.2009 року Нетішинським міським судом за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі, -
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 17 грудня 2012 року із заліком часу перебування ОСОБА_3 під вартою з 11.05.2012 року по 16.12.2012 року включно.
Цивільний позов ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, задоволено, а в частині стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2188 грн. матеріальної шкоди.
Цивільний позов прокурора м. Нетішин в інтересах державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 4» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 4» 1328 грн. 67 коп. витрат на лікування потерпілого.
Долю речових доказів вирішено згідно вимог ст. 81 КПК України від 1960 року.
За вироком суду 23 квітня 2012 року о 17 год. ОСОБА_3, перебуваючи в своєму помешканні, що по АДРЕСА_1, на грунті неприязних відносин, що виникли раптово через прихід в його квартиру ОСОБА_5 з сином ОСОБА_6 та знайомими останнього - ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які мали на меті забрати ОСОБА_8, що знаходилась в даній квартирі, вирішив спричинити вказаним особам тілесні ушкодження. З цією метою ОСОБА_3 взяв у приміщенні кухні два кухонно-побутові ножі, вибіг з ними в коридор квартири, де в той час перебував ОСОБА_4 , та умисно наніс останньому одним з ножів один удар в область правої частини тулуба, чим заподіяв йому проникаюче ушкодження передньої черевної стінки з ушкодженням сліпої кишки та брижі тонкої кишки з кровотечею в черевну порожнину. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня.
В своїх апеляціях засуджений ОСОБА_3 та його захисник просять вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 121 на ст. 124 КК України. Стверджують, що ОСОБА_3 діяв обороняючись, оскільки ОСОБА_4 з групою осіб протиправно проникли в його житло, вдарили та повалили на землю його маму ОСОБА_9, яка його покликала на допомогу. Суд не взяв до уваги показання усіх свідків, допитаних по справі, не дав їм належну правову оцінку. Визнаючи ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, суд невірно застосував кримінальний закон, що у відповідності до вимог ст. 371 КПК України є підставою для зміни вироку.
Прокурор у поданій апеляції, не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати у зв'язку із м'якістю призначеного покарання, постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 6-ти років позбавлення волі. Вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі є явно несправедливим внаслідок м'якості. Стверджує, що судом не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, відбував покарання у виді позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став та знову продовжив злочинну діяльність. Вину у скоєному злочині не визнав, щиро не розкаявся у вчиненому та допустив рецидив злочинів, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, а тому йому не може бути призначено найменшу міру покарання.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, прокурора, які підтримали подані ними апеляції, провівши судове слідство та допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_3 та його захисника підлягає задоволенню, а апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Засуджений ОСОБА_3 показав, що 23 квітня 2012 року, коли він спав у своїй квартирі, то почув дуже сильний стук у вхідні двері, крик матері "ОСОБА_3, б'ють!!!", плач дітей. Він вибіг в коридор і побачив, що мама лежить на підлозі, а навпроти неї в дверях стоїть потерпілий ОСОБА_4 і подумав, що він її вдарив. В цей час він також помітив, що в спальні знаходиться ОСОБА_6, а ОСОБА_7 біля залу і ведуть себе дуже агресивно. З просоння він не зрозумів, що ці люди роблять в його квартирі, не зорієнтувався в обстановці, думав, що це якийсь напад на його сім'ю. Після цього, злякавшись за життя своїх близьких, він побіг на кухню, взяв в руки два ножа і вибіг з ними в коридор, щоб налякати невідомих, вигнати їх зі свого помешкання. Пробігаючи повз ОСОБА_4, щоб той не бив маму, по ходу ситуативно наніс йому удар ножем, хоча точно обставин спричинення поранення не пам'ятає. Після цього побіг з ножами в спальню, потім в зал, щоб вигнати інших, відвернути негативні наслідки для своєї сім'ї. Та поговоривши з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зрозумів причину їх приходу, що вони хочуть забрати ОСОБА_8, зрозумів, що це не напад, положив ножі і заспокоївся. Надалі всі вийшли з його квартири.
ОСОБА_3 визнав цивільний позов потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди та позов прокурора.
Свідок ОСОБА_9 - мати засудженого, показала, що 23 квітня 2012 року в її квартирі перебував син ОСОБА_3, дочка ОСОБА_14, двоє малолітніх дітей та гостя дочки ОСОБА_8. Біля 17 години у вхідні двері хтось дуже сильно постукав. Вона відчинила двері і побачила матір ОСОБА_8 - ОСОБА_5 та ще декількох чоловіків, які без її дозволу зайшли в коридор квартири. Далі вона їх не пропускала. Тоді один із чоловіків кулаком вдарив її в груди, від чого вона впала, покликала на допомогу сина ОСОБА_3, закричала, що її б'ють. Незнайомі чоловіки вели себе агресивно, пішли по кімнатах, кричали, налякали дітей, які стали дуже сильно плакати. Вона побачила сина ОСОБА_3, який з просоння вийшов зі спальні і не міг відразу зрозуміти, що відбувається в квартирі. Він побіг на кухню, схопив ножа і хотів вигнати непроханих гостей з квартири. Коли йому пояснили, що прийшли за ОСОБА_8, він заспокоївся, положив ніж. Як було поранено потерпілого ОСОБА_4 вона не бачила.
Свідок ОСОБА_14 підтвердила показання ОСОБА_3 та ОСОБА_9
В апеляційному суді неповнолітній свідок ОСОБА_15 в присутності педагога та матері пояснила, що перебувала в гостях у тьоті ОСОБА_14, гралась з її маленьким сином. Коли у вхідні двері квартири стали дуже сильно стукати, коли невідомі їй люди зайшли в квартиру і повалили на землю бабусю ОСОБА_9, стали кричати, вона та маленький син тьоті ОСОБА_14 дуже налякались, стали сильно плакати. Тьотя ОСОБА_14 закрилась з ними у ванній кімнаті, з якої вийшли після того, як закінчився крик в квартирі.
Свідок ОСОБА_17 - мама неповнолітнього свідка ОСОБА_15 показала, що тимчасово залишила дочку під нагляд ОСОБА_14, після вище описаних подій дитина була дуже переляканою, вона зверталась за меддопомогою, тривалий час дочка перебувала під наглядом психолога.
Свідок ОСОБА_8 показала, що посварившись з чоловіком, прийшла в гості до ОСОБА_14 і залишилася там переночувати. Наступного дня, коли вона спала в спальні, то почула дуже сильний стук у вхідні двері, після цього мати засудженого відкрила їх і чомусь закричала, що її б'ють, проте звуків ударів чи бійки вона не чула, був плач дітей. Одразу ж після цього до неї в кімнату зайшла її мати ОСОБА_5 та брат ОСОБА_6, а ОСОБА_4 був в коридорі квартири. Їй сказали швидко збиратися, що вона зробила і відразу ж вийшла з квартири разом з матір'ю. В цей час розгублений ОСОБА_3 стояв в дверях зали і запитував, що сталося. Коли виходила з квартири, то не бачила, щоб ОСОБА_9 лежала на підлозі коридору.
Потерпілий ОСОБА_4 показав, що 23 квітня 2012 року він був разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, коли останньому зателефонувала мама і попросила допомогти їй забрати сестру ОСОБА_8 з квартири ОСОБА_3 ОСОБА_6 запропонував їм піти з ним за компанію. Біля будинку засудженого їх зустріла мати ОСОБА_6 і вони пішли до квартири. Він не може точно сказати, як заходили до квартири засудженого, оскільки знаходився трохи на відстані від дверей, але хтось з їх компанії постукав чи подзвонив в двері. Відкрила їх мати ОСОБА_3 З нею поговорили ОСОБА_6 та його мати і без перешкод увійшли в квартиру. Після цього він підійшов ближче та став у дверях квартири, які були відкриті. В цей час з кімнати, що знаходилася праворуч, вибіг розгублений засуджений і побіг на кухню, двері якої знаходилися навпроти вхідних дверей. Після цього він з агресивним виглядом вибіг з кухні з одним ножем чи двома в руках і побіг в його сторону, наніс по ходу свого руху йому удар, розвернувся і побіг назад в кімнату з якої вийшов. Всі ці події відбувалися дуже швидко. Засуджений наніс йому удар "на ходу" так, що поранення він відчув лише через декілька секунд. На його думку, засуджений наніс йому поранення ситуативно, спонтанно. Він не бачив, щоб матері засудженого наносили удари і щоб вона лежала на підлозі. Він відмовився від цивільного позову в частині стягненні моральної шкоди, але підтримав позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2188 гривень.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що дізнавшись про те, що її донька ОСОБА_8, яка посварилася зі своїм чоловіком, перебуває в квартирі ОСОБА_14, подзвонила сину ОСОБА_6 і вони вирішили піти її забрати. Прийшовши до квартири засудженого, вони вдвох з сином почали стукати в двері, так як дзвінок не працював. У відповідь почули нецензурну лайку, після чого двері відкрила мати ОСОБА_3 Вони пройшли в квартиру, не застосовуючи для цього фізичну силу. Коли до квартири підійшов ОСОБА_4 і чи був з ним ще хтось, вона не пам'ятає. Свідок пояснила, що вони з ОСОБА_6 зайшли в спальню, побачили там ОСОБА_8, яка швидко зібралася і вони вдвох залишили квартиру. Коли виходила з квартири, то бачила ОСОБА_4 в дверях, а засудженого в коридорі. Її син та ОСОБА_4 затрималися і вийшли з квартири пізніше. Через деякий час син сказав їй, що ОСОБА_4 поранено і вони відвезли його в лікарню. Обставин нанесення удару вона не бачила.
Свідок ОСОБА_6 показав, що 23.04.2012 року близько 16 години йому зателефонувала мама і поросила піти в квартиру засудженого, щоб забрати сестру ОСОБА_8, яка там знаходилася. Він погодився і запросив з собою за компанію ОСОБА_4 та ОСОБА_7 Прийшовши до квартири засудженого, вони постукали, їм відкрила його мати і сказала, що ОСОБА_8 немає. Після цього він з мамою та ОСОБА_7 зайшли в квартиру, але нікого не били та не штовхали, а ОСОБА_4 залишився чекати в дверях. В квартирі в одній з кімнат він помітив сестру ОСОБА_8. В цей час з іншої кімнати вибіг розгублений невідомий йому хлопець з двома ножами в руках, побіг в сторону ОСОБА_4, а потім до нього і щось кричав, однак він пояснив йому причину їх приходу і той положив ножі. Надалі вони всі залишили квартиру і вже пізніше дізналися, що ОСОБА_4 було поранено, відвезли його в лікарню.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що 23.04.2012 року ОСОБА_6 зателефонувала мама і попросила допомогти забрати сестру з однієї з квартир м. Нетішина, а той в свою чергу попросив його та ОСОБА_4 піти з ним. Прийшовши до квартири засудженого, хтось постукав у двері, які відкрила мати ОСОБА_3, яку ОСОБА_6 запитав, де його сестра. Після цього вони втрьох зайшли в квартиру, а ОСОБА_4 залишився стояти в дверях. При цьому маму засудженого ніхто не штовхав і вона не падала. Коли він стояв в коридорі квартири біля входу в зал, то в цей час побачив, як розгублений засуджений з двома ножами в руках біг з кухні в його сторону повз ОСОБА_4 і кричав "Хто чіпав мою маму? Я за маму вб'ю", тому почав відходити від нього назад в зал. Після цього до засудженого підійшов ОСОБА_6, пояснив йому, що прийшов за сестрою ОСОБА_8, той положив ножі і вони покинули квартиру. Потім, коли виходили з будинку, то ОСОБА_4 сказав, що засуджений вдарив його ножем.
З протоколу огляду та вилучення від 24.04.2012 року вбачається, що в потерпілого ОСОБА_4 вилучено сорочку, в якій від був одітий 23.04.2012 року під час нанесення йому ножового порання, в правій нижній частині якої виявлено розріз, а навколо нього пляму бурого кольору.
З протоколу огляду від 25.04.2012 року вбачається, що ОСОБА_3 добровільно видав кухонний ніж, яким заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_4
З висновку судово-медичної експертизи № 124 від 22.05.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 заподіяно проникаюче ушкодження передньої черевної стінки з ушкодженням сліпої кишки та брижі тонкої кишки, з кровотечею в черевну порожнину. Проникаюча рана передньої черевної стінки заподіяна одноразовим прикладанням гострого плоского твердого предмету з властивостями, притаманними клинку ножа за колюче ріжучим механізмом формування ушкодження в напрямку спереду назад, знизу вверх та справа на ліво. Вказане колото - різане поранення в ОСОБА_4 за кваліфікуючим критерієм небезпеки для життя відноситься до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня.
Аналізуючи вище вказані по справі докази винуватості ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав їм неналежну правову оцінку, прийшов до необґрунтованого висновку про доведеність його вини за ч. 1 ст. 121 КК України у спричиненні потерпілому ОСОБА_4 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, такі висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи.
З показів ні в чому не зацікавлених свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_15 вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в квартирі ОСОБА_3 перебували не правомірно, оскільки його мати ОСОБА_9 не дозволяла їм заходити. Вона перешкоджала цьому, що стало причиною дуже гучної суперечки, сварки, нанесення удару та падіння ОСОБА_9, яка покликала на допомогу сина ОСОБА_3, який в той час спав. Прокинувшись від крику мами та плачу дітей, з просоння він не зрозумів, що вище вказані люди роблять в його квартирі. Побачивши маму на підлозі, він не зорієнтувався в обстановці, думав, що це якийсь напад на його сім'ю, оскільки непрохані гості вели себе агресивно.
Після цього, злякавшись за життя своїх близьких, а в квартирі були мати, сестра з малолітніми сином і дитиною знайомих, ОСОБА_8, він побіг на кухню, взяв у руки два ножа і вибіг з ними в коридор, щоб налякати невідомих, вигнати їх зі свого помешкання. Мама лежала в коридорі квартири, поруч стояв потерпілий ОСОБА_4, якого він ситуативно умисно вдарив ножем, щоб відвернути посягання на матір, побіг в інші кімнати. Там йому пояснили, що це родичі ОСОБА_8 прийшли забрати її додому. Зрозумівши це, він заспокоївся, положив ножі.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_3 умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 при перевищенні меж необхідної оборони, оскільки захищався від протиправних дій ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, а тому його дії слід перекваліфікувати з ч. 1 ст. 121 на ст. 124 КК України.
При призначенні покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, те, що він є інвалідом третьої групи, за місцем проживання характеризується позитивно, визнав вину за ст. 124 КК України, що пом'якшує його покарання.
Рецидив злочинів обтяжує покарання ОСОБА_3
За таких обставин колегія суддів вважає за потрібне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ст. 124 КК України у виді двох років обмеження волі.
Оскільки ОСОБА_3 перебуває під вартою з 11.05.2012 року, цей строк йому слід зарахувати в строк відбування покарання і згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України призначене покарання слід вважати відбутим повністю, звільнити його з під варти із залу суду негайно.
В решті вирок слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 369, 371, 373 КПК України від 1960 року, колегія судді,-
У х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Апеляцію ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 задоволити.
Вирок Нетішинського міського суду від 17 грудня 2012 року стосовно ОСОБА_3 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України і за зазначеним законом призначити покарання у виді 2 років обмеження волі.
Призначене покарання вважати відбутим, звільнити ОСОБА_3 з-під варти із залу суду негайно.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя Апеляційного суду
Хмельницької області Цугель І.М.