-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року Справа № 811/1512/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирошниченка В.С.

за участю секретаря с/з-Побочій О.В.

за участю представника позивача - Гусєва О.М.

представника відповідача - Шурапової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАТП-1128" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовною заявою до суду, в якому просив:1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі ОДПІ ДПС) №0000170224 від 22.01.2013р., яким позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 247073,00 грн.; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №0000180224 від 22.01.2013р., яким позивачеві зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 823572 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватного підприємства та з податку на додану вартість, оскільки висновки в акті перевірки ґрунтувалися на висновках акта перевірки контрагента ПП "Портал Ком", згідно якого операції купівлі-продажу за період липень 2012р. не спричиняють реального настання правових наслідків, мають ознаки нереальності. Позивач вважає висновки помилковими, оскільки при складанні акта не здійснювалося повного аналізу господарської діяльності платника податків, а використовувалися лише відокремлені дані, що мав у своєму розпорядженні податковий орган. Нікчемність правочинів доводиться лише в судовому порядку

Господарські операція між позивачем та з контрагентом ПП "Портал Ком" реально здійснювалися у липні, серпні 2012 року.

Всі витрати по придбанню товарів (послуг) позивачем у контрагентів підтверджено відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено законодавством України. Суми податку правомірно віднесені до податкового кредиту.

Позивач вважає, що він не повинен нести відповідальність за неналежне виконання податкового обов'язку своїм контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві. Додав, що діяльність підприємства, а саме - переробка сміття здійснюється щоденно, а працівники ПП "Портал Ком" також знаходяться на робочих місцях, що податковий орган завжди може перевірити.

Представник відповідача не визнала позовні вимоги, подала до суду письмові заперечення. Згідно них вказується, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків. У контрагента відсутні можливості для здійснення господарських операцій враховуючи інформацію бази даних ДПС та інших джерел, отриманих в ході перевірки.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що позовні вимоги належить задовільнити з наступних підстав.

ТОВ "КАТП-1128" зареєстроване як юридична особа 04.11.1992р. (а.с.8)

Видами діяльності позивача за КВЕД являються: оброблення та видалення безпечних відходів; допоміжне обслуговування наземного транспорту; надання в оренду вантажних автомобілів; каналізація, відведення й очищення стічних вод; збирання безпечних відходів (а.с.8).

Згідно штатного розкладу в позивача працює 12 працівників (а.с.106,107).

З 25.12.2012р. по 27.12.2012р. була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з поадтку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах із ПП "Портал Ком" за липень, серпень 2012р.

За результатми перевірки складено акт №5/11-23-22-4/3328385 від 03.01.2013р. (а.с.9-23), згідно якого встановлено порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період всього в сумі 164715 грн., в т.ч. липень 2012р. на суму 86727 грн, серпень 2012 р. на суму 77988 грн.

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перевіряємий період всього в сумі 823572 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2012 року в сумі 823572 грн.

Перевіркою встановлено , що правочини між ПП "Портал Ком" та ТОВ "КАТП*1128" за липень, серпень 2012 року здійснені без мети настання реальних наслідків. Зазначені правочини, відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України, є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 22.01.2013р.:

1) №0000170224, яким позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 247073,00 грн.;

2) №0000180224, яким позивачеві зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 823572 грн.

З матеріалів справи суд вбачає, що 28.09.2009р. укладено договір №207 оренди землі між Кіровоградською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "КАТП- 1128"(Орендар) про строкове платне користування земельною ділянкою для будівництва об'єкта по сортуванню та переробці сміття, яке знаходиться в районі Завадівка в м. Кіровограді. Відповідно до п. 2 даного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,87 га (в тому числі по угіддях: 4,80 га землі, які використовуються для технічної інфраструктури, 14,07 га відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом). Згідно п. 3 даного договору, договір укладено на сорок дев'ять років.

Суд встановив, що позивач використовує зазначену земельну ділянку як звалище твердих побутових відходів, що вимагає постійного виконання робіт з розрівнювання та ущільнення грунту, а також твердих побутових відходів на цьому звалищі.

Як встановлено судом з матеріалів справи, безпосереднім контрагентом позивача по спірних господарських операціях у липні, серпні 2012 року було ПП "Портал Ком".

Між ними укладено договір №00/92 від 01.01.2011р. з переліком виконуваних робіт (послуг), згідно якого на адресу позивача ПП "Портал Ком" зобов'язалося планувати та розрівнювати насипи твердих побутових відходів на звалищі, ущільняти ґрунт і тверді побутові відходи.

Позивачем здано в оренду належну йому техніку ПП "Портал Ком" для виконання останнім робіт на звалищі, що підтверджується договором та актом прийома-передачі (а.с.108-109,110). Крім того, в оренді ПП "Портал Ком" знаходилася й інша техніка, що підтверджується листом від 17.05.2013р. (а.с.111)

Виконання ПП "Портал Ком" робіт з планування, розрівнювання та ущільнення ґрунту і твердих побутових відходів на звалищі підтверджується належними та допустимими доказами : переліками виконаних робіт (а.с.27, 30), актом прийому-передачі виконаних робіт по договору (а.с.28,31), податковими накладними на суму 520359,44 грн., в т.ч. ПДВ 86726,57 грн.(а.с.29,32), платіжними дорученнями (а.с.68-105).

Враховуючи вищевказане, реальність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом ПП "Портал Ком" доведена у повній мірі та не викликає сумніву, оскільки наявні всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, жодних недоліків, неточностей вони не містять і мають усі необхідні реквізити.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6 ст.138 ПК України).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів,виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п.138.8 ст.138 ПК України.

Отже, за своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для невключення до валових витрат випадок відсутності розрахункових, платіжних та інших документів, які зокрема, повинні підтверджувати факт отримання товарів (послуг) від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Тобто, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат підприємства, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з вказаним контрагеном, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (утримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України 201.4. податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що 201.6. податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Норми Податкового кодексу України не містять положень щодо того, що платник податків позбавляється можливості на формування податкового кредиту в разі встановлення порушень податкового законодавства у ланцюгу постачання між його безпосереднім контрагентом та третіми особами.

Отже, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином фінансово-господарські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом, то позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит за вказаними господарськими операціями.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000170224 від 22.01.2013р., яким позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 247073,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000180224 від 22.01.2013р., яким позивачеві зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 823572 грн.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "КАТП-1128" судові витрати з Державного бюджету України в сумі 2294,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 28.05.2013 р.

Суддя-підпис

З оригіналом згідно

Суддя В.С. Мирошниченко