АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/796/653/2013 Головуючий у 1 інстанції - Бурлака О.В.
Доповідач - Ящук Т.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року задоволено позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 118 238 доларів США 74 центи, що становить 945 982 грн. 25 коп., пеню в сумі 16 159 доларів США 19 центів, що становить 129 160 грн. 42 коп. та судові витрати в розмірі 3219 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та винесення необґрунтованого та незаконного рішення.
Апелянт вказує на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, покладений в основу рішення судом першої інстанції, не відповідає дійсності, оскільки банком не враховано ряд здійснених відповідачем платежів. Крім того, певні платежі направлені на погашення відсотків, тоді як відповідач сплачував їх, згідно квитанцій, на погашення основної заборгованості.
Також, в рамках дії механізму валютного аукціону відповідачем було внесено позивачу готівкою для купівлі валюти для погашення кредитної заборгованості в розмірі 12 240 грн. відповідно до квитанції від 16.03.2009 року та перераховано з поточного рахунку відповідача в ПАТ «Брокбізнесбанк» кошти в гривні у розмірі : 27.03.2009 р. - 11 435 грн.; 27.03.2009 р. - 11 137 грн.; 07.08.2009 р. - 13700 грн., 07.08.2009 р. - 8060 грн., 04.02.2010 р. - 18 000 грн.; 15.02.2010 р. - 14 000 грн.; 18.02.2010 р. - 9100 грн. Однак позивачем дані платежі не були враховані при обчисленні заборгованості по кредиту.
В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; представник позивача в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк», який змінив своє найменування на ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2622/0808/88-091, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі в розмірі 89500 доларів США на строк з 19.08.2008 року до 19.08.2018 року, зі сплатою 13,5% річних за весь строк фактичного користування кредитом. Факт виконання банком своїх зобов'язань перед позичальником підтверджується заявами на видачу готівки ( а.с. 142-145, 183).
Однак відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо строків сплати платежів, встановлених п.3.3 кредитного договору, тому банком 18.10.2011 року відповідачу було надіслано повідомлення про зміну умов кредитного договору щодо строку повного погашення кредиту. Тому відповідно до п.3.8. договору обов'язок позичальника погасити кредит у повному обсязі виник зі збігом десятиденного строку з дня відправлення повідомлення та настав 28.10.2011 року. Вимога позивача про виконання порушеного зобов'язання, надіслана 18.10.2011 року, була залишена відповідачем без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Сведбанк», суд першої інстанції виходив з того відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту, у зв'язку з чим станом на 19.09.2012 року утворилась заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та процентами в сумі 118 238 доларів США 74 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 945 082 грн. 25 коп., та пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів в сумі 16 159 доларів США 19 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 129 160 грн. 42 коп.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законними, обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 525, 526, 530, 549, 610, 629, 1050, 1054 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у справі відсутні докази, якими підтверджується отримання відповідачем кредиту, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи доведено виконання зобов'язань ПАТ «Сведбанк» та надання суми кредиту. Як вбачається із заяв на видачу готівки, що містять підпис отримувача ОСОБА_1, відповідачем було отримано: 27.08.2008 року - 57 000 доларів США, 23.09.2008 року - 7000 доларів США, 26.09.2008 року - 9000 доларів США, 30.09.2008 року - 9500 доларів США, 03.10.2008 року - 7000 доларів США, тобто всього 89500 доларів США ( а.с. 142-145, 183).
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправомірного спрямування на погашення процентів платежів, що сплачувались ним на погашення основної заборгованості (тіла кредиту), спростовуються наступним.
Відповідно до умов кредитного договору (п.1.1), банк зобов'язався надати позичальнику кредит на суму 102 500 доларів США, однак, як вбачається з матеріалів справи фактично було надано кредит на суму 89 500 доларів США.
Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору, крім випадків, передбачених п. 3.8, 3.9 та 5.1.4 даного договору.
Як вбачається із наданого відповідачем додатку № 1 до кредитного договору - графіку погашення кредиту, він був розрахований таким чином, що кожного місяця підлягала сплаті сума кредиту в розмірі 854 долари США. Даних про встановлення іншого графіку матеріали справи не містять.
Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються, виходячи із фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. Кількість днів у році приймається - 360 днів.
Сума нарахованих процентів і пені за визначений період є тільки цілим округленим числом, без десяткових знаків. Позичальник уповноважує банк самостійно округляти суму нарахованих відсотків і пені. Округлення процентів і пені відбувається в такий спосіб: до 44 центів - округлення до 0 доларів, понад 44 центів - до 1 долара.
Згідно з п. 3.3 договору, проценти за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця в період з 1 по 10 число включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків № НОМЕР_2 через касу банку.
Відповідно до п. 3.5 договору, при внесенні щомісячних платежів (заборгованості за кредитом і процентами) у розмірі, що перевищує суму, розраховану згідно п.3.1, 3.2, сума перевищення направляється на часткове погашення заборгованості за кредитом.
Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості, що був наданий позивачем, і не спростований відповідачем належними доказами (платіжними документами), відповідач ОСОБА_1 сплачував кредит нерегулярно, з порушенням графіку, а розміри щомісячних платежів були меншими, ніж передбачено умовами договору та графіком платежів.
Виходячи із встановленого договором порядку нарахування процентів ( п.3.2), пояснень представника позивача про механізм нарахування процентів, що підтверджується відповідним розрахунком позивача, проценти нараховуються наступним чином: сума заборгованості множиться на процентну ставку по кредиту, ділиться на кількість днів у році (360) і множиться на кількість днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач сплатив перший платіж на погашення тіла кредиту, як і передбачено графіком - 854 долари США - 10.09.2008 року.
Враховуючи, що станом на 03.10.2008 року відповідачу було видано кредит на загальну суму 89500 доларів США, то станом на 10.11.2008 року підлягали сплаті проценти у розмірі (88 646 х 13,5 %) / 360 = 33,24 долари США за один день розрахункового періоду (за місяць, у якому 30 днів, підлягали сплаті відсотки на суму 33,24 х 30 = 997,2 долари США, а з урахуванням заокруглення, передбаченого п. 3.2 договору - 997 доларів США).
Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості, і не спростовано відповідачем, він сплатив наступні місячні платежі :
- 22.10.2008 року - 672 долари США ( сплачені відсотки, на погашення тіла кредиту сума не сплачена);
- 10.11.2008 року сплатив 1025 доларів США (відсотки), тоді як підлягало сплаті: 854 долари США (погашення кредиту) + відсотки ( 997 чи 1031 долар США - в залежності від періоду);
- у грудні 2008 року та січні 2009 року платежі не надходили;
- 10.02.2009 року сплачено 535 доларів США ( часткова сплата відсотків, на погашення тіла кредиту сума не сплачена),
- 06.03.2009 року - 1433,03 долари США ( відсотки),
- 20.03.2009 року - 1529,16 доларів США та 59,97 доларів США ( відсотки).
Крім того, в 2009 році відповідачем було сплачено відсотки: у квітні - 1464 долари США, у травні - 997 доларів США, у червні - 1031 долар США, у липні - 997 доларів США, у серпні - 1031 долар США.
З викладеного вбачається, що щомісячних платежів у тому обсязі, який передбачено умовами договору (платіж по кредиту 854 долари США + проценти), відповідач не вносив, а тому його посилання на те, що він сплачував заборгованість по кредиту належним чином, не підтверджується наявними у справі доказами.
Посилання апелянта на те, що позивачем не були враховані платежі, які згідно з квитанціями від 10.09.2008 року, 10.02.2009 року, 29.04.2011 року та 31.05.2011 року були спрямовані в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору відповідно у сумах - 854 долари США, 535 доларів США, 1500 доларів США та 1500 доларів США - спростовуються матеріалами справи та вищевказаним розрахунком позивача, з якого вбачається, що всі вказані суми були зараховані.
Зважаючи на те, що в 2009 році останній платіж було внесено в серпні 2009 року в сумі 1031 долар США (проценти за один місяць: 33,24 х 31 день), а у 2010 році всього внесено лише два платежі : 2235,01 доларів США та 1739,12 доларів США, то при наявності заборгованості по сплаті процентів, сплачені відповідачем у квітні та травні 2011 року суми в розмірі по 1500 доларів США не могли бути направлені на погашення заборгованості по тілу кредиту, а були спрямовані на погашення заборгованості по процентах.
Як вбачається з наданого розрахунку, станом на 26.09.2011 року сума заборгованості по несплачених процентах становила 16 826,87 доларів США. Враховуючи, що останній платіж по даному кредиту відповідачем було внесено 31.05.2011 року на суму 1500 доларів США, і в подальшому він кредит не сплачував, що підтвердив апелянт в судовому засіданні, розмір заборгованості по тілу кредиту залишився у сумі 88 645,73 долари США, а проценти нараховані станом на 19.09.2012 року у сумі 29 593,01 доларів США ( а.с. 167- 173).
Доводи апелянта про те, що позивачем не були зараховані всі суми, що були сплачені ним у гривнях з поточного рахунку відповідача в ПАТ «Брокбізнесбанк», висновків суду не спростовують, оскільки, як вбачається із копій платіжних доручень ( а.с. 213- 219), кошти перераховувались із рахунку СПД фізичної особи ОСОБА_1 у ПАТ «Брокбізнесбанк» на рахунок ОСОБА_1 в АТ «Сведбанк», при цьому призначенням платежу є - перерахування коштів (чистий дохід) на поточний рахунок. Таким чином, відповідачем не доведено, що саме ці кошти мали бути спрямовані на придбання валюти та наступне погашення заборгованості по даному кредитному договору.
Однак, при порівнянні сум коштів, перерахованих відповідачем у гривнях 16.03.2009 року, 27.03.2009 року ( 11 435 грн.) , 07.08.2009 року ( 8060 грн.), 04.02.2010 року (18 000 грн.), 15.02.2010 року (14 000 грн.) згідно з платіжними дорученнями, із розрахунком заборгованості, вбачається, що відповідна сума у доларах США була зарахована банком на погашення процентів, про що зазначено у розрахунку.
Посилання апелянта на відсутність підстав для дострокового стягнення кредиту колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, що підтверджується вищевикладеними обставинами, 18.10.2011 року банком було направлено повідомлення відповідачу про зміну умов кредитного договору щодо строку виконання зобов'язань та сплату заборгованості у повному обсязі, як передбачено п. 3.8 договору і підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права й ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Всі висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявленого позову про стягнення заборгованості по кредитному договору повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування вказаних висновків суду, апеляційна скарга відповідача не містить, в ході апеляційного розгляду також не встановлено таких обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: