Номер провадження № 22-ц/785/3883/13
Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.
Доповідач Громік Р. Д.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.05.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Парапана В.Ф., Панасенкова В.О.
при секретарі - Горновій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2013 року по справі за позовом начальника УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію,
встановила:
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся начальник УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5. із позовом до ОСОБА_2 про захист честі та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію шляхом публікації офіційного вибачення перед ним, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «Блог Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4» було опубліковану інформацію наступного змісту: «Министру МВД Украины. До каких пор в МВД будут служить коррупционеры ? Суд признал начальника управлення ГАИ Одесской области ОСОБА_5 - коррупционером. Доказательства? Пожалуйста: ІНФОРМАЦІЯ_2. После того как ознакомитесь, прошу вас прокомментировать. Спасибо». Крім того, відповідачем на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 було розміщено відеозаписи судових засідань, переписки позивача з УДАІ ГУМВС України в Одеській області та інформацію під заголовком: «Суд признал ОСОБА_5 - коррупционером». Позивач вважає, що поширена інформація принижує його честь, гідність та ділову репутацію у суспільній свідомості з точки зору додержання законодавства України, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі. Крім того, зазначена інформація дискредитує його як посадову особу, оскільки діяння, до яких він нібито причетний, вказують на порушення ним норм етики співробітника ОВС та основних принципів діяльності міліції, регламентованих Законом України «Про міліцію». Позивач вказує на те, що відносно нього кримінальна справа за вчинення корупційного діяння не порушувалася.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач подав заперечення проти позову, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступні обставини. Відповідач вважає, що він звернувся із заявою до Міністра внутрішніх справ України, реалізуючи при цьому передбачене ст. 40 Конституції України право на направлення індивідуального звернення до органів державної влади і посадових осіб, у зв'язку з чим факт поширення недостовірної інформації відсутній. Крім того, відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачений такий спосіб спростування інформації як публічне вибачення. На веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 викладені тільки факти, які мали місце в дійсності та мають фактичне підтвердження - відеозаписи його звернення, скановані копії документів. Під терміном «корупціонер» відповідач розуміє особу, яка порушила вимоги ст. 16 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». У зв'язку з наданням позивачем своєчасно відповіді на інформаційний запит відповідача, останній вжив цей термін відносно позивача. Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
Рішенням суду позов задоволений частково. Було визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію начальника управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5. інформацію, опубліковану на веб-сайті «Блог Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4» (ІНФОРМАЦІЯ_3) наступного змісту: «Министру МВД Украины. До каких пор в МВД будут служить коррупционеры ? Суд признал начальника управлення ГАИ Одесской области ОСОБА_5 - коррупционером. Доказательства? Пожалуйста: ІНФОРМАЦІЯ_2 После того как ознакомитесь, прошу вас прокоментировать. Спасибо» та на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію під заголовком: «Суд признал ОСОБА_5 - коррупционером». Було зобов'язано ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, поширену на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_3 та http://gajzam.net шляхом публікації на означених сайтах офіційного спростування недостовірної інформації, поширеної ним стосовно начальника управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 та повідомлення про ухвалене судове рішення, включаючи публікацію його тексту, протягом семи днів з дати набрання судовим рішенням законної сили. Також було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5. сплачений судовий збір в сумі 214,6 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та вірно послався на діюче законодавство.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що постановою окружного адміністративного суду м. Одеси від 05.10.2012 року у справі № 1570/1080/2012 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 та визнано протиправною бездіяльність начальника УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5. щодо несвоєчасного надання відповіді ОСОБА_2, а саме п. 3 інформаційного запиту від 23.01.2012 року в частині надання доказів спецоперації.
16.10.2012 року, тобто до набрання законної сили зазначеним судовим рішенням, на веб-сайті «Блог Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4» (ІНФОРМАЦІЯ_3) ОСОБА_2 опублікував інформацію наступного змісту: «Министру МВД Украины. До каких пор в МВД будут служить коррупционеры? Суд признал начальника управлення ГАИ Одесской области ОСОБА_5 - коррупционером. Доказательства? Пожалуйста: ІНФОРМАЦІЯ_2 После того как ознакомитесь, прошу вас прокомментировать. Спасибо» та на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію під заголовком: «Суд признал ОСОБА_5 - коррупционером».
У той же час на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач розмістив відеозаписи судових засідань, переписку позивача з УДАІ ГУМВС України в Одеській області та інформацію під заголовком: «Суд признал ОСОБА_5 - коррупционером».
23.10.2012 року начальником УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5. було подано апеляційну скаргу на постанову окружного адміністративного суду м. Одеси від 15.10.2012 року.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 року зазначену постанову окружного адміністративного суду м. Одеси скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог. Означена постанова набрала законної сили після її проголошення.
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Надаючи оцінку характеру поширеної відповідачем інформації на веб-сайтах відносно позивача, суд першої інстанції правильно виходив з наступного.
Факт вчинення особою корупційного правопорушення може бути підтверджено або вироком суду, або постановою суду про притягнення до адміністративної відповідальності в установленому законом порядку, які набрали законної сили.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Позивач до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення не притягувався.
Доводи відповідача про те, що він ніколи не стверджував те, що позивач вчинив злочин, а також те, що під терміном «корупціонер» відповідач мав на увазі особу, яка порушила вимоги ст. 16 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», правильно не були взяті судом до уваги з наступних підстав.
У Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» надається визначення поняттям «корупційне правопорушення» та «корупція», а також визначаються коло суб'єктів відповідальності за вчинення корупційного правопорушення та види такої відповідальності. Тому вживання слова «корупціонер» відносно будь-якої особи передбачає вказівку на причетність цієї особи до вчинення корупційного правопорушення.
Крім того, не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на реалізацію ним передбаченого ст. 40 Конституції України права на індивідуальне звернення до органів державної влади та посадових осіб, оскільки опублікована на сайті інформація є фактичним твердженням про визнання позивача судом «корупціонером». До того ж інформація була поширена відповідачем до набрання законної сили постанови окружного адміністративного суду м. Одеси, тому підстав для зроблених відповідачем на підставі зазначеної постанови суду висновків на той час не було. В подальшому ж постанова суду була скасована.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, оскільки містить відомості про факти, яких у дійсності не було. Розміщення даної інформації у загальному доступі в мережі Інтернет, безумовно, призвело до порушення права позивача на повагу до гідності, честі, а також його права на недоторканність ділової репутації.
Судом вірно була встановлена наявність всіх елементів юридичного складу правопорушення, а саме: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У судовому засіданні, а також у запереченнях проти позову ОСОБА_2 визнав себе автором розміщеної інформації на веб-сайтах, а тому є належним відповідачем по справі. Клопотання про залучення до участі у справі власників веб-сайтів представником позивача не заявлялось.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу по суті правильно у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан