АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження №22-ц/796/7067/13 Головуючий в 1 інстанції - Савлук Т.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рейнарт І.М.

при секретарі Дубик Ю.Г.

за участю представника позивача: Зацепіна С.С.

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року в справі за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило зобов'язати ОСОБА_2 привести місце загального користування на сходовій клітині між 8-9 поверхами будинку АДРЕСА_2 до попереднього стану у відповідності до поверхового плану будинку, шляхом демонтажу незаконно вставленої перегородки.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.03.2013 року в задоволені позову Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до ОСОБА_2 про незаконне перепланування місця загального користування - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В скарзі посилалася на те, що в оскаржуваному рішенні Дніпровський районний суд м. Києва не надає правової оцінки акту про проведення незаконного перепланування який складено та підписано працівниками житлово-ремонтної організації № 415 та в якому зазначені факти про проведене перепланування.

Крім того в скарзі містяться доводи про порушення судом вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України, якими передбачено, що не підлягають доказуванню обставини визнані сторонами .

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.

Відповідачка доводи скарги не визнала.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Звертаючись з позовом, позивач, як на правову підставу заявлених ним позовних вимог посилався на наступні норми матеріального права .

Статтю 152 Житлового Кодексу України, відповідно до якої переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

На п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів № 45 від 24.01.06, відповідно до якого власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

П. 1.4.1 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005, відповідно до якого переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

П. 1.4.6 вищевказаних Правил, відповідно до якого власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Також ст. 383 ЦК України, відповідно до якої власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.

Разом з тим, жодних доказів, які б підтверджували, що відповідачка здійснила перепланування неприватизованої квартири АДРЕСА_1, в якій вона проживає суду надано не було.

До позовної заяви позивачем була долучена викопіровка поверхового плану будинку, який розташований на вулиці Алма-Атинській, в якому відповідач не проживає, і який взагалі не стосується предмету заявлених позовних вимог.

До апеляційної скарги представником позивача також будь-які докази не долучені і клопотання про їх залучення в апеляційному суді не заявлялось.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відмови в задоволенні позову, через їх недоведеність.

Посилання представника позивача, що їх вимоги доводяться Актом ЖРЕО № 415, відповідно до якого зазначено, що відповідачем встановлена перегородка з дверима на сходовій клітині, не можуть бути враховані апеляційним судом, тому, що позовні вимоги заявлені з інших підстав, які стосуються здійснення перепланування квартир, а не самовільного зайняття приміщень загального користування.

Позивачем в позовній заяві не зазначено, які конкретно його права порушені відповідачем, не надано докази, які б доводили право вимоги позивача.

Позивач просив суд зобов'язати відповідача привести приміщення загального користування у відповідності до поверхового плану, проте такий план ні суду першої інстанції ні апеляційному суду не надавався, а тому суд позбавлений можливості ухвалити рішення, про яке просив позивач.

Оскільки згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог, а відповідно до ст. 60 ЦПК України обов'язок доказування покладений на сторони, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог, що були заявлені, виходячи з тих доводів, які зазначались в позовній заяві та доказів наданих позивачем.

Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та його скасування немає.

Проте, колегія суддів роз'яснює позивачу, що останній не позбавлений права звернутись до суду з позовом з інших підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: