4

*990*2*000B79CA

*990*2*000B79CA

Справа №/0910/348/2013 Провадження №22ц/0990/322/2013

Категорія 45

головуючий у 1інст. Флоряк Д.В.

суддя-доповідач Фединяк В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Бойчука І.В., Мелінишин Г.П.

секретаря Драганчук У.М.

з участю ОСОБА_3

представників: Надвірнянської міської ради Дем’янчукаЯ.Б.;

ОСОБА_5-ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_5 про визнання незаконним рішеня сесії міської ради та недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Надвірнянського районного суду від 23 квітня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Надвірнянського районного суду від 23 квітня 2013 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_5 про визнання незаконним рішеня сесії Надвірнянської міської ради від 22 листопада 2005 року №2047 «Про затвердження проекту відведення та передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки» та недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ІФ №106121 виданого їй 27 грудня 2005 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив помилкове рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що він як суміжний землекористувач не погоджував межі земельної ділянки переданої у власність ОСОБА_5 і даний факт є підставою для визнання незаконним рішення сесії міської ради про передачу останній у приватну власність земельної та виданого їй державного акта.

У судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити цю скаргу.

Представники відповідачів вважають оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення сесії Надвірнянської міської ради від 22 листопада 2005 року №2047 правомірно передано ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку розміром 0,0218 га по АДРЕСА_1 та видано їй 27 грудня 2005 року державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ІФ №106121, так як зазначена земельна ділянка належала до земель комунальної власності. При розпорядженні цією землею рішеня сесії Надвірнянської міської ради не було порушене право позивача як землекористувача.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За правилами ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.

У ст. 140 ЗК України зазначено вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст. 152 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом установлено, що земельна ділянка розміром 0,0218 га по АДРЕСА_1 належала до земель запасу територіальної громади.

Відповідно рішення сесії Надвірнянської міської ради від 22 листопада 2005 року №2047 вищевказана земельна ділянка передана ОСОБА_5 у приватну власність. На підставі цього рішення відповідачу 27 грудня 2005 року виданий державний акти ІФ №106121 на право приватної власності на землю.

Оспорюваний державний акт - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання такого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який його видав. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів сторін у справі. Підставою для задоволення позову повинно бути встановлення судом факту такого порушення.

Відповідно до положень частини 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Також встановлено, що відповідно ч.6 ст. 118 ЗК України погоджувалось місце розташування земельної ділянки розміром 0,0218 га по АДРЕСА_1 і надавався дозвіл ОСОБА_5 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в якій вона зацікавлена.

Суд обґрунтовано відхилив доводи позивача позивача про незаконність рішення сесії міської ради через непогодження з ним меж спірної земельної ділянки, так як відповідно рішення сесії Надвірнянської міської ради від 22.11.2005 року затверджено протокол

У зв'язку з цим, суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_3 у задоволенні позову, оскільки заїзд до належного йому будинку з АДРЕСА_2(а.с.6) передбачений планом забудови.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Надвірнянського районного суду від 23 квітня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуючий-суддя       В.Д. Фединяк

Судді: І.В.Бойчук

Г.П.Мелінишин