Справа № 161/3840/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А.В.
Провадження № 22-ц/773/803/13 Категорія:34 Доповідач: Осіпук В. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 травня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,
при секретарі Лимар Р. В.,
з участю представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_1,
третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду від 10 квітня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В березні 2013 року ОСОБА_5 звернувся в суд із зазначеним позовом. Покликався на те, що йому на праві власності належить легковий автомобіль «ДЕО Ланос», яким користується його син ОСОБА_4, із-за відсутності гаража син у нічний час паркує автомобіль на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку, у якому проживає, а саме по АДРЕСА_1.
Крім того позивач зазначав, що його сином було виявлено факт систематичного пошкодження кузову автомобіля шляхом нанесення подряпин невідомим предметом. За допомогою відеоспостереження, проведеного у нічний час, ОСОБА_4 встановлено, що автомобіль пошкодила відповідач ОСОБА_3 Вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 8140 грн., саме цю грошову суму, як заподіяну матеріальну шкоду, ОСОБА_5 просив стягнути в його користь з відповідачки.
10 квітня 2013 року рішенням Луцького міськрайонного суду в позові ОСОБА_5 відмовлено.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач просить його скасувати як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи у позові ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів і не підтвердив належними та допустимими доказами факту пошкодження його автомобіля внаслідок вииних дій відповідача.
Такий висновок суду є правильним.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статтей 1166, 1187 ЦК України, шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Наведені правові норми дають можливість зробити висновок про те, що обов'язок доказування факту заподіяння майнової шкоди винними неправомірними діями відповідача, між якими і шкодою існує безпосередній причинний зв'язок, покладається на позивача. Відповідач же, для звільнення від відшкодування зазначеної шкоди, доводить лише ту обставину, що шкода завдана не з його вини.
Встановлено, що автомобіль позивача має механічне пошкодження лако-фарбового покриття у вигляді подряпин гострим предметом. У зв'язку з цим вартість робіт по відновлювальному ремонту автомобіля, згідно калькуляції № КА-0000066 від 13.02.2013 року ПАТ «Волинь-Авто», наданої позивачем ОСОБА_5, становить 8140 грн. 12 коп. (а. с. 8, 10-15, 31). З приводу зазначених пошкоджень, виявлених на автомобілі, позивач звертався із заявою про порушення кримінального провадження у правоохоронні органи. Згідно постанови старшого слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 5 квітня 2013 року кримінальне провадження по даному факту щодо ОСОБА_3, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.02.2013 року, закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а. с. 32 - 33).
Інших доказів, які б свідчили про заподіяння майнової шкоди позивачу, а саме пошкодження його автомобіля відповідачем ОСОБА_3 судом не здобуто і вони не надані суду ОСОБА_5
Аналіз наведених обставин і правових норм щодо відшкодування майнової шкоди, на думку колегії суддів, дає можливість зробити висновок про те, що позивач в судовому засіданні не довів факту вчинення винних неправомірних дій відповідачкою ОСОБА_3, що заподіяли йому майнову шкоду.
Також варто зазначити, що вірною є оцінка суду відеозапису, наданого ОСОБА_5 на підтвердження своїх позовних вимог, як неналежного доказу. Оскільки відеозапис - спостереження за автомобілем позивача, зроблений ОСОБА_4 з балкону власної квартири, не дає чіткої відповіді на питання, що автомобіль пошкодила саме відповідач, а не інша особа, а також як доказ не відповідає вимогам ст. 59 ЦПК України щодо допустимості доказів.
Отже, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності оскаржуваного судового рішення, а тому апеляційну скаргу позивача відповідно до ст. 308 ЦПК України слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 відхилити, рішення Луцького міськрайонного суду від 10 квітня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді