АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/7197/13
Головуючий в 1 інстанції - Макаренко І.О. Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Желепи О.В.
суддів: Кабанченко О.А., Рейнарт І.М.
при секретарі: Дубик Ю.Г.
за участю представника позивача: Свердлік О.М.
представника відповідача ОСОБА_2: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року в справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма» про відшкодування збитків та моральної шкоди, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути солідарно збитки в розмірі 4 730 136,14 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн., посилаючись на те, що 23.08.2006 р. між позивачем та ТОВ КБ "Арма" був укладений договір про обслуговування іпотечних кредитів, відповідно до якого позивач доручив останньому обов'язки здійснювати обслуговування іпотечних кредитів, виданих банком відповідно до умов договорів.
29.12.2008 р. між позивачем та третьою особою були укладені догори відступлення права вимоги, зокрема договір відступлення права вимоги № 2508/08, за яким позивач прийняв всі права вимоги за договором про іпотечний кредит № 21/02-№ /76 від 19.12.2008 р. та іпотечним договором від 19.12.2008 р., укладеного між ТОВ КБ "Арма" та ОСОБА_6; договір відступлення права вимоги № 2509/08, за яким позивач прийняв всі права вимоги за договором про іпотечний кредит № 21/02-№/75 від 19.12.2008р., та іпотечним договором, укладеним між ТОВ КБ "Арма" та ОСОБА_7; договір відступлення права вимоги № 2507/08, за яким позивач прийняв всі права вимоги за договором про іпотечний кредит № 21/02-№/77 від 19.02.2008 р. та іпотечним договором від 19.12.2008 р., укладеним між ТОВ КБ "Арма" та ОСОБА_8
Відповідно до довідок, наданих банком, заборгованість по всім трьом договорам складає 3 000 000,00 грн.
З метою належного виконання умов договорів відступлення права вимоги, позивачем було перераховано вказану суму на рахунок банку. Однак, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, на вказаний в договорах розрахунковий рахунок, не перераховувалось жодних сум в рахунок погашення кредиту. У зв'язку з неналежним виконанням позичальниками умов договорів щодо погашення кредиту, позивачем до суду були подані позовні заяви про стягнення заборгованості. За результатами розгляду вказаних справ, позивачу було відмовлено в задоволенні позовів на підставі відсутності факту отримання позичальниками від банку сум, зазначених у відступлених договорах. Вважає, що відповідачі, які на той час працювали в ТОВ КБ "Арма", підписуючи документи щодо наявності заборгованості у позичальників, ввели в оману позивача, чим спричинили збитки, а тому повинні їх відшкодувати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року в задоволенні позову до фізичних осіб,- працівників банку відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаргу обґрунтовував тим, що суд не повно з'ясував обставини справи, порушив норми процесуального права, безпідставно відхиливши клопотання позивача про витребування посадових інструкцій відповідачів, а також договорів про їх повну матеріальну відповідальність. Суд не врахував, що відповідно до ст.. 1166 ЦК України, відповідачі повинні відшкодувати шкоду, завдану їх неправомірними діями. Так, головний бухгалтер видала довідку про заборгованість перед банком, ОСОБА_4 несе відповідальність за достовірність переданих позивачу документів, а ОСОБА_2 , уклала кредитні договори за якими кошти позичальникам передані не були.
Суд не застосував ст. 230, 22 ЦК України, відповідно до якої сторона, яка вдалась до обману повинна відшкодувати другій стороні завдані збитки.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.
Представник відповідача ОСОБА_2 проти доводів скарги заперечувала .
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.
Також, відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 29.12.1992, № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
В ст. 1172 ЦК України зазначено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Позивач не заявляв клопотання про заміну первісних відповідачів на належного - юридичну особу, а навпаки, в судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що відповідачами повинні бути саме фізичні особи, працівники банку, а до ТОВ КБ "Арма" жодних позовних вимог позивач не пред'являє та пред'являти не має бажання.
Згідно ст. 10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог , суд вважав встановленими такі обставини.
23.08.2006 р. між позивачем та ТОВ КБ "Арма" був укладений договір про обслуговування іпотечних кредитів № 2, відповідно до якого позивач доручив останньому обов'язки здійснювати обслуговування іпотечних кредитів, виданих банком відповідно до умов договорів.
29.12.2008 р. між позивачем та ТОВ КБ "Арма" були укладені договори відступлення права вимоги, зокрема:
- договір відступлення права вимоги № 2508/08, підписаний ОСОБА_4, за яким позивач прийняв всі права вимоги за договором про іпотечний кредит № 21/02-№ /76 від 19.12.2008 р. та іпотечним договором від 19.12.2008 р., укладеного між ТОВ КБ "Арма" в особі голови правління ОСОБА_2 та ОСОБА_6;
- договір відступлення права вимоги № 2509/08, підписаний ОСОБА_4, за яким позивач прийняв всі права вимоги за договором про іпотечний кредит № 21/02-№/75 від 19.12.2008р., та іпотечним договором укладеним між ТОВ КБ "Арма". в особі голови правління ОСОБА_2 та ОСОБА_7;
- договір відступлення права вимоги № 2507/08, підписаний ОСОБА_4, за яким позивач прийняв всі права вимоги за договором про іпотечний кредит № 21/02-№/77 від 19.02.2008 р. та іпотечним договором від 19.12.2008 р., укладеним між ТОВ КБ "Арма" в особі голови правління ОСОБА_2 та ОСОБА_8
Відповідно до довідок про стан заборгованості, виданих головним бухгалтером ТОВ КБ "Арма" ОСОБА_5, залишок заборгованості за іпотечними кредитами складає - 3000000,00 грн., по 1 000000,00 грн. за кожним позичальником (а.с.34-36).
Згідно платіжних доручень №№2805, 2806, 2807 від 30.12.2008 р. позивач перерахував ТОВ КБ "Арма" кошти в розмірі 3 000000,00 грн. згідно договорів відступлення права вимоги (а.с.55-57).
Як вбачається з довідок Державної іпотечної установи, за позичальниками виникла заборгованість, зокрема: за ОСОБА_8 - 1 573 725,45 грн.;за ОСОБА_6 - 1 577555,08 грн.; за ОСОБА_7 - 1 578 855,61грн. (а.с.49-51).
Відповідно до рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19.08.2011 р. в задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_6, 3-я особа: ТОВ КБ "Арма" про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит -відмовлено в повному обсязі.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22.04.2011р. в задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_8, 3-я особа: ТОВ КБ "Арма" про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит також відмовлено в повному обсязі.
Відповідно до рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.11.2010 р. позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_7, 3-я особа: ТОВ КБ "Арма" про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит задоволений. Вказане рішення суду скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01.06.2011 р. та постановлено нове, яким в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Підставою для відмови в задоволенні позовів по вказаним справам був факт недоведеності позивачем того, що позичальники отримували кредитні кошти.
Судом встановлено, що відповідачі працювали в ТОВ КБ "Арма". ОСОБА_5 займала посаду головного бухгалтера, ОСОБА_4 начальника Управління кредитування фізичних осіб департаменту індивідуального бізнесу, ОСОБА_2 посаду Голови Правління банку. Даний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні.
Судом не було встановлено, а позивачем не було доведено, що відповідачі вчинили протиправні неправомірні дії, якими була завдана майнова шкода позивачу, також судом не було встановлено, що відповідачі, виконуючи свої трудові обов'язки спричинили шкоду підприємству, в якому працювали та повинні нести повну матеріальну відповідальність перед позивачем за свої дії вчинені ними під час виконання своїх трудових обов'язків в банку.
Висновок суду про недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог, а також про відсутність підстав для стягнення з відповідачів збитків, відповідає встановленим обставинам і вимогам закону, які правильно застосовані судом.
Доводи апеляційної скарги з приводу не витребування судом посадових інструкцій відповідачів не приймаються, тому, що позивач заявляв вимоги з інших правових підстав, та не заявляв такого клопотання.
Посилання позивача на те, що відповідачі ввели позивача в оману, щодо наявності кредитної заборгованості за вищеперерахованими кредитними договорами є недоведеними.
Суд правильно не застосовував ст. 230 ЦК України, так як з позовними вимогами про визнання правочину недійсним з підстав вчинення обману, позивач до суду не звертався.
Доводи скарги про те, що бухгалтер ОСОБА_5 видала довідку про існуючу заборгованість, а відповідач ОСОБА_4 готував документи при укладенні договорів з позивачем, не свідчить про те, що останні вчинили протиправні дії, за які повинні нести відповідальність. Доводи позивача про те, що ОСОБА_2, підписала договори про іпотечний кредит, за якими кошти не передавались, також не свідчать про неправомірну поведінку останньої, за яку вона повинна нести повну матеріальну відповідальність перед позивачем.
Таким чином за відсутності факту вчинення відповідачами протиправної поведінки, відсутності прямого причинного зв'язку між діями відповідачів та завданою позивачу шкодою, суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Суд першої інстанції ухвалив рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: