АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження №22-ц/796/7019/13

Головуючий в 1 інстанції - Пилаєва М.К. Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Желепи О.В.

суддів: Кабанченко О.А., Рейнарт І.М.

при секретарі: Дубик Ю.Г.

за участю позивача : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача борг за договором позики станом на 01.02.2013 року у розмірі 2 529, 96 доларів США та 3 % річних у розмірі 1506, 76 доларів США.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що за рішенням суду від 20.07.2006 року на його користь була стягнута сума боргу 47 880 грн. та 3% річних 4309 грн. Відповідач виконував рішення частинами в період з 17 вересня 2008 року по 30 05.2011 року. Так, як за цей час змінювався курс валют, а кошти в позику передавались в іноземній валюті, то позивач перерахував суму боргу і дійшов висновку, що борг в повному обсязі йому не повернутий.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року в задоволенні вищенаведених вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його вимоги задовольнити. Скаргу обґрунтовував тим, що представник відповідача в судовому засіданні проти його вимоги не заперечувала так як відзив на поданий позов не подала, а рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд розглянув справу не у відповідності з поданою заявою самостійно змінивши предмет та підстави позову, не повно встановив обставини справи щодо неповернення боргу відповідачем в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи скарги підтримав.

Відповідач та його представник до апеляційного суду не з'явились, про день і час розгляду справи повідомлені.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.І ст.374 ЦК УРСР 1963 року за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобо'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.І, ч.2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вважав встановленими такі обставини.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14.03.2006, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.07.2006, набрало законної сили і є чинним, з відповідача на користь позивача в погашення заборгованості за Договором позики між сторонами від 27.02.2002 стягнуто суму боргу у розмірі 47 880, 00 грн. та 3% річних у розмірі 4309, 00 грн., усього у розмірі 52 189, 20 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.01.2012 та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2012, яким змінено рішення суду першої інстанції, за період прострочення виконання вказаного рішення суду від 14.03.2006, з дати, після набрання рішенням законної сили 20.07.2006 і по день сплати останньої суми в рахунок заборгованості, тобто за період з 21.07.2006 по 20.05.2011, на підставі ст.625 ЦК України з відповідача на користь позивача стягнуто суму індексу інфляції у розмірі 36 526, 00 грн. та суму 3% річних у розмірі 6 618, 00 грн.

Ухвалою ВСС України від 30.01.2013 вказані судові рішення залишені без змін.

Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи копіями судових рішень./а.с.5, 25-27/

Оскільки на підставі рішення суду від 14.03.2006 у відповідача виник обов'язок виконати зобов'язання за Договором позики між сторонами від 27.02.2002 з повернення суми позики у гривнях в розмірі 47 880, 00 грн., грошового еквіваленту цієї суми в доларах США в резолютивній частині рішенням суду не визначено, оплата відповідачем сум в гривнях є належним виконанням і правові підстави для перерахунку цих сум, в доларах США на день їх оплати, відсутні.

Крім того, обставина належності виконання зобов'язання в частині сплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 47 880, 00 встановлена вищевказаними судовими рішеннями, якими вирішено питання про стягнення на підставі ст.625 ЦК України сум індексу інфляції та 3% річних за прострочення її сплати.

Вищенаведені обставини, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновок суду про відсутність підстав для повторного стягнення боргу за договором позики, спір за яким вже вирішувався судом, відповідає цим обставинам і вимогам закону, які правильно застосовані судом.

Доводи позивача про тривалість обов'язку відповідача сплатити суму боргу за Договором в доларах США безпідставні, оскільки сума боргу за Договором позики встановлена рішенням суду від 14.03.2006 у гривнях і з часу набрання цим рішенням законної сили у відповідача виник обов'язок щодо виконання зобов'язання за Договором та сплати суми заборгованості у гривнях. Позивач не заперечував, що суму боргу визначену в гривнях в рішенні суду відповідач йому повернув.

Доводи скарги про зміну судом предмету та підстав позову не відповідають дійсності, так як судом розглянуто справу відповідно до поданої позовної заяви.

Доводи скарги про те, що представник відповідача визнав позов, спростовуються журналами судових засідань та їх звукозаписом, з яких вбачається, що представник відповідача позов не визнавав.

Інші доводи скарги висновків суду не спростовують. Суд правильно виходив з того, що з часу ухвалення рішення у відповідача виник обов'язок по поверненню боргу у визначеному судом гривневому еквіваленті, а за період тривалого виконання рішення суду на користь позивача стягнуто за іншим судовим рішенням індекс інфляції та 3% річних, що є належним захистом порушеного права .

Суд першої інстанції ухвалив рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: