КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" червня 2013 р. Справа№ 910/1578/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Новікова М.М.
Мартюк А.І.
секретар: Комок І.А.
за участю представників:
від позивача: Чеботарьова І.Г.;
від відповідача: Ступак Т.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 26.03.2013р.
у справі № 910/1578/13 (суддя Домнічева І.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна
акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Київгаз"
про стягнення 28 257,94 грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (далі - відповідач) 28 257,94 грн., нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №і-19/01-19 від 31.01.2011р., з яких: 11 106,15 грн. - інфляційні втрати, 2 784,47 грн. - 3% річних, 14 367,32 грн. - пеня.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи наступне:
- позивач повертав відповідачу акти приймання-передачі із затримкою, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави та можливість для здійснення остаточного розрахунку з позивачем;
- обсяг заборгованості позивача перед відповідачем за іншими договорами є більшою ніж у відповідача перед позивачем;
- на час звернення позивача до суду заборгованість була погашена відповідачем;
- нарахування інфляційних втрат та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань;
- до спірних правовідносин не можна застосовувати ст. 625 ЦК України, оскільки 3% річних та інфляційні втрати підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу;
- здійснюючи розрахунок пені, позивач не врахував законодавчо встановленого строку позовної давності;
- застосування до відповідача пені є неправомірним, оскільки вини відповідача у виникненні заборгованості немає.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. у справі №910/1578/13 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 11 106,15 грн. інфляційних втрат, 2 784,47 грн. 3% річних, 14 367,32 грн. пені та 1 720,50 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. у справі №910/1578/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:
- до спірних правовідносин не може застосовуватись відповідальність, передбачена в ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки зі змісту ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України випливає неправомірність стягнення збитків внаслідок інфляції та 3% річних за умови, коли основна заборгованість погашена;
- судом не було враховано відсутність вини відповідача у простроченні виконання грошових зобов'язань перед позивачем;
- з урахуванням обставин справи (швидке погашення основного боргу відповідачем; на час прострочення відповідача заборгованість позивача перед позивачем була значно більшою; борг відповідача виник внаслідок того, що газ реалізувався відповідачем бюджетним організаціям, які не можуть перерахувати відповідачу більше коштів, ніж їм буде виділено з бюджету), суд міг звільнити відповідача від сплати пені відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.06.2013р.
В судовому засіданні 03.06.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. у справі №910/1578/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В судовому засіданні 03.06.2013р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги відповідача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні 03.06.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
31.01.2011р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу природного газу №і-19/01-19 (№ реєстрації 15/392/11) (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1) постачальник зобов'язався у 2011 році поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.2.1 цього Договору. Продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі до 545,0 тис. куб. м. (том справи - 1, аркуші справи - 8-11).
Згідно з п.3.5 Договору кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячно актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем та покупцем. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Порядок та умови проведення розрахунків між сторонами визначений в розділі 6 Договору, згідно з яким (п.6.1) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.п.7.1, 7.2 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України. У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.
Згідно з п.11.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2011р. включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
01.02.2011р., 05.04.2011р., 28.07.2011р.,15.08.2011р., 30.09.2011р., 11.10.2011р., 30.12.2011р. та 31.01.2012р. між сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, згідно з якими скориговано предмет договору, ціну та кількість газу, про що внесено відповідні зміни до п.п.1.1, 2.1, 5.1, 6.2, 11.1 Договору (том справи - 1, аркуші справи - 13-20).
На виконання умов Договору позивач у період з січня 2011 року по лютий 2012 року передав відповідачу природний газ у кількості 558,846 тис. куб. м., загальна вартість якого становила 1 953 676,64 грн. Відповідач оплатив поставлений газ, але з порушенням строків, передбачених п.6.1 Договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прострочення відповідача, у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.
За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню 11 106,15 грн. інфляційних втрат, 2 784,47 грн. 3% річних та 14 367,32 грн. пені.
Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача обґрунтованими, нормативно та документально підтвердженими.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).
В процесі судового розгляду було встановлено, що у період з січня 2011 року по лютий 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у кількості 558,846 тис. куб. м. загальною вартістю 1 953 676,64 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі, підписані позивачем і відповідачем (том справи - 1, аркуші справи - 21-35).
Відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ, але з порушенням строків, обумовлених сторонами в Договорі, що не заперечується відповідачем та підтверджується довідками позивача (том справи - 1, аркуші справи - 36-37).
В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як уже зазначалось вище, відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання відповідачем (покупцем) умов п.6.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.
За розрахунками позивача, з відповідача підлягає стягненню пеня у загальній сумі 14 367,32 грн., нарахована за прострочення оплати природного газу, переданого відповідачу в січні 2011р. - лютому 2012р.
Заперечуючи проти вказаних вимог позивача, відповідач наголошував на тому, що, здійснюючи розрахунок пені, позивач не врахував законодавчо встановленого строку позовної давності. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України. Так, в ч.ч.3, 4 названої статті вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, поза увагою відповідача залишилась ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України, згідно з якою позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
В п.10.6 Договору сторони погодили, що строк позовної давності по цьому Договору та по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.
В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Тобто, укладаючи спірний Ліцензійний договір сторони на власний розсуд визначили умови останнього, зокрема, домовились про збільшення строку позовної давності по стягненню неустойки (в даному випадку - пені), встановленого діючим законодавством.
Доводи відповідача про те, що у позивача обліковується заборгованість перед відповідачем за іншими договорами, і сума боргу значно перевищує ту, про яку зазначає позивач у своєму позові, не приймаються судом до уваги, оскільки заборгованість позивача за іншими договорами не стосується предмету доказування у даній справі та не спростовують факту прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №і-19/01-19 від 31.01.2011р.
Відповідальність за порушення зобов'язань, встановлених у договорі, передбачена як у чинному законодавстві, так і умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору.
За розрахунками суду апеляційної інстанції, який збігається з розрахунками місцевого господарського суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 367,32 грн. пені.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ані норми Цивільного або Господарського кодексів України, ні інші законодавчі норми не забороняють заявляти до стягнення суму інфляційних втрат та 3% річних без заявлення до стягнення основного боргу, за порушення грошового зобов'язання, яке існувало раніше, і які нараховані до часу його належного виконання.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, здійснений позивачем, колегія суддів погоджується з його обґрунтованістю, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 11 106,15 грн. та 3% річних у сумі 2 784,47 грн.
Належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, суду не надано.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. у справі №910/1578/13 залишити без змін.
2. Матеріали справи №910/1578/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді Новіков М.М.
Мартюк А.І.