АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2440/11

Номер провадження 22-ц/786/2070/2013

Головуючий у 1-й інстанції Троцька А.І.

Доповідач Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Дряниці Ю.В.

Суддів: Карнауха П.М., Чумак О.В.

при секретарі: Ткаченко Т.І.

з участю: представника позивача Бідника А.А.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_2

на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 грудня 2012 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2010 року позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11367186000, відповідно до якого ОСОБА_4 надано кредит у розмірі 30000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 145494 гривні за курсом НБУ на день укладення договору, на строк користування до 03 липня 2018 року.

В забезпечення виконання зобов'язання 04 липня 2008 року було укладено договори поруки з ОСОБА_2 (№ 215490) та ОСОБА_6 (№ 215487).

Однак, зобов'язання за кредитним договором належним чином боржником не виконувалось, в результаті чого, станом на 15 вересня 2010 року, утворилась заборгованість на загальну суму 244451,10 грн. (НБУ станом на 15.09.10р.), яку Банк просив стягнути з відповідачів солідарно та відшкодувати всі понесені судові витрати.

В листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, в якому просила визнати договір поруки недійсним. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ніякого договору не укладала; про його існування дізналася лише після отримання виклику до суду; договір поруки містить в собі дефекти, вона його не підписувала; про укладення кредитного договору її як дружину (на час укладення договору) не було повідомлено та такої згоди вона відповідно до ст. 65 СК України не давала.

30.09.2011 року судом було ухвалено заочне рішення, яке за заявою ОСОБА_2 було переглянуте. При новому розгляді судом було ухвалено повторне заочне рішення.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 грудня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість по договору про надання споживчого кредиту № 11367186000 від 04 липня 2008 року, яка станом на 15 вересня 2010 року, становить 244451 гривня 10 копійок, з яких: заборгованість за простроченим кредитом - 27250,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 15.09.2010 р. становить 215770,95 грн.; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом - 3219,54 дол. США, що по курсу НБУ станом на 15.09.2010 р. становить 25492,96 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1159,85 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1527,34 грн.; штраф за порушення зобов'язань - 500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2; ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та судовий збір 1700 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідач ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить рішення місцевого суду змінити в частині стягнення розміру коштів та ухвалити нове на підставі результатів судової економічної експертизи, яку просить призначити під час апеляційного розгляду. Посилається на те, що судом грубо порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що договір насправді є удаваним, оскільки укладався не в іноземній валюті, а в національній валюті.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов. Посилається на те, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Стверджує, що договору поруки не укладала, не підписувала та в той день була на робочому місці.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як убачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 04 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11367186000 (а.с.6-9), за умовами якого, Банк надав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 30000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 145494,00 гривні за курсом НБУ на день укладення договору (п.1.1.) на строк користування до 03 липня 2018 року (п.1.2.2.) зі сплатою відсотків в розмірі 15 % річних (п.1.3.1.). Умовами договору передбачено порядок перегляду розміру процентної ставки (п.1.3.1., розділ 5). Цільове призначення кредиту було визначено - задоволення особистих потреб, а саме: споживчі потреби (п.1.4.).

В разі порушення зобов'язання, Договором передбачено нарахування та сплата пені та штрафу (розділ 4).

Розділом 2 Договору визначені умови забезпечення кредиту, відповідно до яких, з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника Банком приймається:

- застава нерухомості (будівлі/споруди/приміщення), а саме: квартири, що складається з трьох кімнат, загальною площею 65,9 кв.м., що знаходиться за адресою . Полтава, АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_6;

- порука, а саме: порука ОСОБА_6 та порука ОСОБА_2.

Відповідно до умов кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 1 місяць, та/або у випадку порушення позичальником умов договору застави/іпотеки, вказаного в п. 2.1. даного договору, позивач має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному в кредитному договорі.

Відповідно до умов кредитного договору, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно п. 1.2.2. кредитного договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит в повному обсязі.

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_4 по кредитному договору 04 липня 2008 року було укладено між Банком та ОСОБА_2 договір поруки № 215490 (а.с.11), відповідно до якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповідати перед Банком за зобов'язаннями ОСОБА_4 відповідно до умов Договору про надання споживчого кредиту № 11367186000 від 04 липня 2008 року. З умовами Основного договору Поручитель ознайомлена в повному обсязі та відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник. Відповідальність Поручителя і Боржника визначена солідарною (розділ 1 Договору поруки).

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_4 по кредитному договору 04 липня 2008 року було укладено між Банком та ОСОБА_6 договір поруки № 215487 (а.с.12), відповідно до якого ОСОБА_6 взяла на себе зобов'язання відповідати перед Банком за зобов'язаннями ОСОБА_4 відповідно до умов Договору про надання споживчого кредиту № 11367186000 від 04 липня 2008 року. З умовами Основного договору Поручитель ознайомлена в повному обсязі та відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник. Відповідальність Поручителя і Боржника визначена солідарною (розділ 1 Договору поруки).

Договорами поруки (п.2.2.) визначено, що у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

Усі правочини укладені в письмовій формі та підписані сторонами. Відповідачами не оспорюється факт отримання грошових коштів в іноземній валюті.

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору, боржнику та поручителям Банком 31 березня 2010 року були направлені вимоги про необхідність погашення виниклої заборгованості. Однак, вимоги Банку боржниками були залишені без задоволення.

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.16-23), який надано Банком станом на 15 вересня 2010 року, заборгованість за Кредитним договором становить 244451,10 грн., з яких: заборгованість за простроченим кредитом - 27250,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 15.09.2010 р. становить 215770,95 грн.; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом 3219,54 дол. США, що по курсу НБУ станом на 15.09.2010 р. становить 25492,96 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1159,85 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1527,34 грн.; штраф за порушення зобов'язань - 500,00 грн.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 9172 від 30.10.2012 року (а.с.216-222) встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в договорі поруки № 215490 від 04.07.2008 року, розташовані на першій та другій сторінці договору, у рядках «Поручитель» виконані ОСОБА_2.

Колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, що регулює вирішення даного спору та врахував всі обставини справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом встановлен ня спеціальних способів, які стимулюють боржника до належної поведінки, га рантують виконання ним основного зобов'язання з урахуванням інтересів кредитора. Ці способи спрямовані на упередження або зменшення обсягу негатив них наслідків, які можуть настати у разі порушення зобов'язання. Їх відрізняють за ступенем впливу на боржника та засобами досягнення мети. Вони полягають у покладенні на боржника додаткових майнових обтяжень (неустойка, завда ток), у резервуванні майна, за рахунок якого можливо забезпечити майнові інте реси кредитора (застава), у залученні до виконання зобов'язання, поряд із борж ником, третіх осіб (порука, гарантія).

Дані види забезпечення виконання зобов'язання визначені нормами статті 546 ЦК України.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.ст.553,554 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які борж ник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невикона ного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Місцевий суд прийшов до вірного висновку, що за невиконання взятих на себе боржником зобов'язань, які забезпечені порукою, по трьом кредитним договорам дає кредитору право пред'явлення вимоги до суду з позовом про стягнення виниклої заборгованості, оскільки між сторонами склалися правовідносини, які витікають з договірної цивільно-правової відповідальності.

При солідарному обов'язку, який в свою чергу визначений пунктами договорів поруки, кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників, який не задовольнив цю вимогу, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Не підлягають задоволенню доводи апелянта - представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про удаваність кредитного договору, оскільки він насправді був укладений в національній валюті - гривні, а не в іноземній валюті, так як законодавством заборонено надання споживчого кредиту в іноземній валюті, виходячи з наступного.

Відповідачем ОСОБА_4, в інтересах якого його представником подана апеляційна скарга, не заявлялись вимоги про визнання недійсним правочину та такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Окрім того, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що може бути визнаний недійсним договір, предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті, який було укладено після внесення змін до статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», тобто після набрання чинності Законом України від 22.09.2011 року № 3795-VI, яким заборонено надання споживчих кредитів у іноземній валюті на території України.

При укладенні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, боржник повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, тобто можлива зміна цього курсу. Позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті (п. 16 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р.).

Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про Національний Банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затв. Постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2003р., закріплено, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема долару США, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Будь-яких дій щодо надання чи витребування доказів на підтвердження своїх заперечень апелянтом в суді першої інстанції не було здійснено, що свідчить про неналежне виконання своїх процесуальних прав та обов'язків.

Наявна заборгованість та розрахунки по ній (по сумі основного боргу, процентам за користування кредитом, пені, штрафу) повністю підтверджуються наявними письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, а тому висновки суду першої інстанції щодо розміру необхідної до стягнення заборгованості та кола осіб, з яких необхідно проводити стягнення, є вірними.

Інші доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 не спростовують висновків суду та деякі з них стосуються правовідносин, які виникли з іншою особою - ОСОБА_10

Окрім того, колегія суддів вважає вірними висновки суду щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий суд провів аналіз норм чинного законодавства, врахувавши всі фактичні обставини та виниклі між сторонами правовідносини та вірно прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання договору поруки недійсним.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Відповідно до п. 3 ст. 6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що вона не укладала договору поруки, не підписувала його та сам по собі договір має певні дефекти змісту.

При розгляді справи в суді першої інстанції була проведена судово-почеркознавча експертиза, відповідно до висновків якої, встановлено, що підписи, які містяться на договорі поруки №215490 від 04.08.2008 року належать саме ОСОБА_2.

Не було доведено ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, що договір поруки було вчинено під впливом обману чи примусу.

Підписавши договір поруки на умовах, викладених в ньому, ОСОБА_2 дала свою згоду нести солідарну відповідальність разом з Боржником та була повністю обізнана про умови кредитування.

Провівши аналіз викладених в договорі поруки умов, колегія суддів не вбачає наявність беззаперечних підстав, які б свідчили про недійсність укладеного правочину.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи не знайшли своє підтвердження доводи ОСОБА_2 за зустрічним позовом, а тому висновок суду про відмову в задоволенні зустрічного позову в повній мірі відповідає встановленим обставинам по справі та нормам матеріального права.

Тлумачення норм цивільного законодавства здійснено апелянтами поверхового без повного та системного аналізу. Доводи апеляційних скарг повністю спростовуються встановленими місцевим судом фактичними обставинами, які підтверджені наявними в справі доказами.

Оцінка наданих сторонами доказів під час розгляду справи місцевим судом проведена з дотриманням норм, закріплених статтею 212 ЦК України. Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, які були досліджені в судовому засіданні, а не на припущеннях, які нібито спростовують досліджені докази. Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Висновки суду повністю узгоджуються з нормами чинного законодавства, з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України при перегляді цивільних справ даної категорії, роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Апеляційні скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції, а наведені в них доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для їх задоволення немає.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Дряниця Ю.В.

Судді: Карнаух П.М.

ОСОБА_11

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_7