АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1157/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19, 27 Бащенко С.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пальонний В. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Пальонний В. С.

суддів Єльцов В. О. , Карпенко О. В.

при секретарі Бражнюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 січня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства «Юпітер», приватного підприємства «Агролідер-Плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства «Юпітер», приватного підприємства «Агролідер-Плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обргунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем кредитного договору від 16 липня 2008 року ОСОБА_6. отримав кредит в розмірі 183505 доларів США на строк до 15 липня 2023 року зі сплатою за користування кредитними коштами 17% річних, зобов'язавшись повертати кредит та сплачувати відсотки згідно з графіком погашення кредиту щомісячно з 26 по останнє число кожного місяця включно.

В забезпечення виконання позичальником ОСОБА_6 зобов'язань за вказаним кредитним договором 16 липня 2008 року між банком та ОСОБА_7, приватним підприємством «Юпітер» і приватним підприємством «Агролідер-Плюс» були укладені договори поруки, за якими поручителі зобов'язалися перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, а у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, боржник та кожен з поручителів відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Оскільки відповідач ОСОБА_6 перестав здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки, то відповідно до умов договору банк звернувся до нього з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту, нарахованих процентів за користування ним та пені, яка складає 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, яка залишена позичальником без задоволення.

З урахуванням викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПП «Юпітер», ПП «Агролідер-Плюс» заборгованість за кредитним договором у сумі 131444,90 доларів, що за курсом НБУ складає 1050639 грн. 09 коп., 2072193 грн. 93 коп. пені та 4793 грн. 72 коп. судових витрат.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 січня 2013 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішення суду представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», який підтримав апеляційну скаргу, представника ОСОБА_6, яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», суд першої інстанції, посилаючись на ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», виходив із того, що позивач належним чином не повідомив відповідача про дострокове повернення кредиту.

При цьому, відхиляючи як неналений доказ вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором від 22 травня 2009 року, яку було отримано відповідачем в той же день, суд зазначав, що вона містить неконкретні та суперечливі, складні для розуміння споживача формулювання, а тому вказаний банківський документ не можна вважати вимогою про дострокове повернення кредитних ресурсів в розумінні ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 3.4 кредитного договору.

Проте, погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає.

Виходячи із змісту позовних вимог сторін, згідно з положеннями ст. 214 ЦПК України, ухвалюючи рішення у справі суд повинен, зокрема, вирішити такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо ), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 16 липня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за яким ОСОБА_6 отримав кредит на суму 183505 доларів США на строк до 15 липня 2023 року зі сплатою за користування кредитними коштами 17% річних.

Відповідно до умов договору вказані кредитні ресурси були надані позичальникові на придбання нежитлового приміщення загальною площею 136,9 м2, розташованого по бульвару Шевченка, 320 м. Черкаси.

Згідно п.3,2 договору погашення кредиту здійснюється шляхом внесення позичальником щомісячних платежів у строки та в розмірі, встановленому графіком зниження розміру заборгованості, який є додатком до кредитного договору.

Пунком 3,4 зазначеного кредитного договору передбачено право банку призупинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику в продовженні строку дії договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів за користування ними та неустойки, зокрема у випадку несвоєчасного чи не в повному обсязі здійснення позичальником зарахування коштів на погашення заборгованості за кредитними ресурсами та/або на сплату процентів відповідно до умов договору.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 16 липня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_7, приватним підприємством «Юпітер» та приватним підприємством «Агролідер-Плюс» були укладені договори поруки, згідно яких поручителі у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором відповідають перед кредитором разом з боржником як солідарні боржники, в тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентах, а також по відшкодуванню всіх збитків.

В порушення умов кредитного договору позичальник ОСОБА_6 свої зобов'язання за цим договором щодо внесення щомісячних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим станом на 22 травня 2009 року утворилась заборгованість без нарахування пені в сумі 3496,30 доларів США.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач скористався наданим йому правом і пред'явив позичальнику ОСОБА_6 вимогу про дострокове повернення кредитних ресурсів, оплати нарахованих процентів по них та неустойки, в якій ставив питання про виконання боржником зазначених умов протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги.

Оскільки вказана вимога залишена ОСОБА_6 без задоволення, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення невиплаченої суми кредиту, процентів та неустойки солідарно з боржника та поручителів.

Згідно ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають пред кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, вимоги банку випливають з умов укладеного між сторонами кредитного договору та договорів поруки і відповідають вимогам закону.

Проте, суд, дійшовши висновку про порушення ОСОБА_6 умов кредитного договору, в зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом, відмовив в задоволенні позову банку, не встановивши обставин, що мають значення для справи, дійсних прав і обов'язків сторін, що випливають з кредитного договору та договорів поруки, не застосував до спірних правовідносин правові норми, які підлягають застосуванню, зокрема положення статей 554 та 1050 ЦК України.

З огляду на викладене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення з позичальника ОСОБА_6 та поручителів ОСОБА_7, приватного підприємства «Юпітер», приватного підприємства «Агролідер-плюс» заборгованості за кредитним договором у сумі 131444,90 доларів США, що за курсом НБУ складає 1050639 грн. 09 коп., 2072193 грн. 93 коп. пені та судових витрат пропорційно задоволенню позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 554, 1050 ЦК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 січня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства «Юпітер», приватного підприємства «Агролідер-Плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором від 16 липня 2008 року, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_6, в сумі 3127626 грн. 74 коп., з яких заборгованість за кредитом 131444, 90 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14 грудня 2012 року складає 1050639 грн. 09 коп., пеня 2072193 грн. 93 коп., солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_6 і приватного підприємства «Юпітер», ОСОБА_6 і приватного підприємства «Агролідер-плюс».

Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» судові витрати в сумі 3540 грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :