АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

апеляційне провадження Головуючий у І інстанції - Вовк Є.І.

№ 22-ц/796/6621/2013 року Головуючий у ІІ інстанції - Білич І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Кулікової С.В., Рейнарт І.М.

при секретарі: Іванову Ф.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договорів довічного утримання недійсними, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві.

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 24 грудня 2010 року її чоловіком ОСОБА_6 будучи інвалідом 1 групи та потребуючи постійного стороннього догляду дав згоду на укладення з ОСОБА_4 договору довічного утримання. Однак, після укладання вказаного договору ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання не виконувала, а саме не надавала ОСОБА_6 допомогу в побуті та не здійснювала догляду за ним. У зв'язку з чим 27 квітня 2011 року між ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (в особі ОСОБА_7.) було укладено договір про зміну набувача в договорі довічного утримання, та внесення змін та доповнень до нього. Її чоловік підписав даний договір не читаючи за станом здоров'я і лише потім дізнався, що особи, які були вказані у зміні до договору проживають у Росії, а тому здійснювати догляд за ним взагалі не можуть. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, а позивач, як дружина є спадкоємцем першої черги за законом, просила суд про визнання договорів довічного утримання та доповнення до нього недійсними виходячи з того, що ОСОБА_6 мав право не тільки на утримання , а й на догляд відповідно до положень ст. 744 ЦК України..

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 4 березня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу де ставила питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, про задоволення позову. З підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Судом при розгляді справи було встановлено, що договір довічного утримання був укладений 24 грудня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, та посвідчений державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №7-2049;

27 квітня 2011 року між ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (в особі ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності) було укладено договір про зміну набувача в договорі довічного утримання. Даний договір також було посвідчено нотаріально та внесено до реєстру

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що спірні договори було укладено ОСОБА_6 за вільним волевиявленням і їх укладання відповідало його внутрішній волі. При цьому також вказуючи, що позивачем не доведено, що зміст укладених правочинів суперечить ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства. Хоча за правилами ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт вказувала на те, що відповідачі, укладаючи договір довічного утримання з ОСОБА_6, не мали дійсного наміру його виконувати, а останній, підписуючи договори довічного утримання, розраховував, що відповідачі будуть здійснювати належний догляд та забезпечення, і саме за таких умов підписали договори. Волевиявлення на укладення договору довічного утримання без умови здійснення догляду за ОСОБА_6, інвалідом 1 групи, не відповідало внутрішній волі останнього, а тому на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України зазначений правочин повинен бути визнаний недійсним.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи та постановленому судовому рішення.

Оскільки вимоги позивача при зверненні до суду ґрунтувалися на положеннях ст. 203 ЦК України і саме в цих межах судом першої інстанції відбувався розгляд справи та досліджувалися докази на підтвердження заявлених вимог.

У той же час обставини викладені апелянтом в апеляційній скарзі та підстави згідно яких на думку апелянта зазначені договори слід визнати недійсними, не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а відтак з урахуванням положень ч.1 ст. 303 ЦПК України, за якими суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Так як розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: