ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
28.11.06р. | Справа № 33/95-06(41/116) |
За позовом: державного підприємства „Вугілля України”, м. Київ
до відповідача: відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відкрите акціонерне товариство „Західенерго”, м. Львів
про: стягнення 1 978 835 грн. 65 коп.
за зустрічною позовної заявою: відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області
до відповідача: державного підприємства „Вугілля України”, м. Київ
про: визнання недійсним п. 4.9, ч.1 п.4.10 договору № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року
Суддя Разіна Т.І.
Представники:
від позивача: не явився
від відповідача: нач. відділу Скиба С.Г. за довіреністю № 1-8/8752 від 30.12.05
в засіданні приймали участь: -
СУТЬ СПОРУ:
Державне підприємство „Вугілля України” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля” про стягнення 1 978 835 грн. 65 коп. збитків та судові витрати по справі.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору від 26 січня 2004 року № 1-01/2-К. Згідно з п. 6.1 договору позивач здійснив передоплату в сумі 112 775 483, 53 грн., а відповідач поставив продукцію на суму 111 683 462, 94 грн. Відповідач недопоставив позивачу вугільної продукції на суму у розмірі 1092 020,05 грн. Відповідачем, в рахунок Договору, було здійснено поставку вугільної продукції на адресу Бурштинської ТЕС та позивач оплатив вартість перевезення даного вугілля на суму 886 815,60 грн. Бурштинська ТЕС ВАТ „Західенерго” прийняла запропоновані ВАТ „ДХК „Павлоградвугілля” умови згідно листа №1/3502 від 17.06.04р. та прийняла вугільну продукцію як таку, що була поставлена за договором між Бурштинською ТЕС та ВАТ „ДХК „Павлоградвугілля”.
Представником позивача подано клопотання б/н від 13.06.2006р. про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить позовних вимог в сумі 1092020 грн. 05 коп. заявлений позивачем як збитки, вважати боргом відповідача перед позивачем. Інші позовні вимоги позивачем заявлені без змін.
Представником позивача подано клопотання б/н від 14.06.2006р. про уточнення позовних вимог відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача:
- 1 092 020, 05 грн. з ПДВ –борг відповідача перед позивачем, який виник у результаті недопоставки ВАТ „Павлоградвугілля” нашому підприємству вугілля на дану суму;
- 207 483, 81 грн. –сума штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми 1 092 020, 05 грн. (пункт 7.4 Договору);
- 614 505, 60 грн. з ПДВ –вартість перевезення позивачем у лютому 2004 р. вугілля у обсязі 14 415,7 тон (п. 2.3 Договору), яке не було передане відповідачем у власність позивачеві;
- 105 694, 96 грн. - сума, що підлягає сплаті з урахуванням індексу інфляції по сумі 614 505, 60 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання з березня 2004 р. по липень 2005 р. включно;
- 26 116, 49 грн. - три відсотки річних з суми 614 505, 60 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання з березня 2004 р. по липень 2005 р. включно;
- 272 310 грн. з ПДВ - вартість перевезення позивачем у липні 2004 р. вугілля у обсязі 5 485 тон (п. 2.3 договору), яке не було передане Відповідачем у власність позивачеві;
- 40 029, 57 грн. - сума, що підлягає сплаті з урахуванням індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов’язання з серпня 2004 р. по липень 2005 р. включно по сумі 272 310 грн.;
- 8 169, 3 грн. –три відсотки за прострочення виконання грошового зобов’язання з суми 272 310 грн. протягом 12 місяців.
Представник відповідача у відзиві №8/3863 від 22.06.2006р. проти позову заперечує, мотивуючи тим, що відповідачем поставлена вугільна продукція на загальну суму 230 629 874,76 грн., враховуючи ПДВ, у тому числі: на суму 229 865 748,29 грн., враховуючи ПДВ –протягом лютого –вересня 2004 року відповідно до актів приймання –передачі вугільної продукції, підписаних між сторонами; на суму 928 073,53 грн., враховуючи ПДВ –у липні 2004 року, у тому числі вугілля енергетичних марок ГСШ 0-13 та ДГСШ 0-13 на загальну суму, враховуючи ПДВ (марки ДГСШ 0-13 –у кількості 2 990 тон загальною вартістю 510 737,44 грн., враховуючи ПДВ, та марки ГСШ 0-13 –у кількості 2 495 тон загальною вартістю 417 628,18 грн., враховуючи ПДВ). Факт безпосереднього відвантаження вищезазначеного Вугілля у кількості 5 485 тон у липні 2004 року підтверджується самим Позивачем за первісним позовом у позовній заяві, у заяві про збільшення суми позовних вимог по справі № 41/116, де він вказує що з 15 липня 2004 року по 30 липня 2004 року боржником у рахунок Договору було відвантажене 5 485 тон вугілля на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ “Західенерго”, про що станцією Мар’ївка Донецької залізниці, у залізничних накладних, за якими відбувалося перевезення даного вугілля, було зроблено відповідні відмітки. Тобто ВАТ «Павлоградвугілля»правомірно було використано 272 310,00 грн. На даний момент залишок грошових коштів, перерахованих ДП «Вугілля України»і не використаних ВАТ «Павлоградвугілля»складає 163 947,06 грн. Відповідно до п. 1.2. Договору поставки № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року марки і базові характеристики якості вугілля, яке буде поставлятися за договором, наводяться у Додатках до договору, які є його невід’ємною частиною. Підписаними між сторонами додатковими угодами, які регламентують марки вугілля, вантажоотримувачів, та головне –строк постачання вугільної продукції було встановлено постачання вугілля у кількості 1 217 208,3 тони на суму 210 916 630,08 грн., враховуючи ПДВ. Додатково Додатків до Договору № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року, які встановлюють марки та базові характеристики якості вугілля, вантажоотримувачів та строк постачання вугільної продукції, сторонами до теперішнього часу підписано не було. Тобто на даний момент між сторонами ще існує зобов’язання укласти Додаток до Договору № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року, яким має бути встановлено усі вищезазначені умови, необхідні для поставки вугілля. Отже, Договір № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року у теперішній час продовжує діяти. Тільки після підписання сторонами відповідного додатку у Відповідача виникне обов’язок щодо поставки вугільної продукції на суму 163 947,06 грн. Відповідно будь-яких вимог щодо повернення грошових коштів у розмірі 163 947,06 грн. Позивачем на адресу Відповідача не направлялося; у Відповідача відсутні зобов’язання щодо повернення грошових коштів у зазначеному розмірі. Таким чином, у ВАТ «Павлоградвугілля»відсутній борг перед ДП «Вугілля України»у розмірі 1 092 020,05 грн. та відсутні підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 207 483,81 грн. Договором № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року не передбачалося жодних обов’язків для ВАТ «Павлоградвугілля»щодо сплати або компенсації витрат на сплату залізничного тарифу, тобто за змістом Договору у Відповідача взагалі відсутні будь-які грошові зобов’язання щодо сплати вказаного залізничного тарифу. Заявлена до відшкодування сума залізничного тарифу не може за своєю суттю бути боргом.
Позивач у запереченні б/н від 10.07.2006р. про відзиву відповідача заперечує.
ВАТ „Павлоградвугілля” подало зустрічну позовну заяву за вих. №8-юр/3690 від 15.06.2005р. (т. 3 а.с.21-23) відповідно до якої просить визнати недійсним п. 4.9 Договору № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Павлоградвугілля»та Державним підприємством «Вугілля України», у частині встановлення обов’язку ВАТ «Павлоградвугілля»підписати з Вантажоотримувачем Акту звіряння поставок вугілля по кількості та якості; визнати недійсним 4.10.1 Договору № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Павлоградвугілля»та Державним підприємством «Вугілля України»;
Зустрічні вимоги позивачем мотивовані тим, що встановлення у п. 4.9 та п. 4.10.1 Договору № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року обов’язків для третьої особи –Вантажоотримувача щодо здійснення будь-яких дій за Договором № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року, стороною якого вона не являється, а саме підписання з ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля»Акту звіряння поставок вугілля по кількості та якості, отриманого Покупцем, є порушенням вимог ст. 511 Цивільного Кодексу України.
Відповідачем за зустрічним позовом подано відзив №18-08-05/6 від 18.08.2005р.(т.3 а.с.61-62) відповідно до якого відповідача проти зустрічного позову заперечує, мотивуючи тим, що п.п. 4.9 та 4.10.1 договору не встановлюються жодного обов’язку для Вантажоотримувача, оскільки обов’язки у Вантажоотримувача виникають на підставі Договору поставки між ним та Відповідачем.
Позивачем за зустрічним позовом подана заява №8/4797 від 18.08.2005р. про зміну предмету зустрічного позову (т.3 а.с.63-65) відповідно до якої позивач просить визнати недійсним п. 4.9 Договору № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Павлоградвугілля»та Державним підприємством «Вугілля України», у частині встановлення обов’язку ВАТ «Павлоградвугілля»підписати з Вантажоотримувачем Акту звіряння поставок вугілля по кількості та якості; визнати недійсною ч. 1 п. 4.10 Договору № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Павлоградвугілля»та Державним підприємством «Вугілля України», у частині підписання Акта звіряння поставок Вугілля по кількості та якості за дорученням Покупця; визнати недійсним п. п. 4.10.1 п. 4.10 Договору № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Павлоградвугілля»та Державним підприємством «Вугілля України».
Відповідачем за зустрічним позовом поданий відзив №31-08-05/9 від 31.08.2005р. на заяву про зміну предмету зустрічного позову (т. 3 а.с.91-92) проти заяви заперечує.
В засіданні оголошувалась перерва згідно ст. 77 ГПК України.
Розгляд справи поновлений за ініціативою суду в порядку ст. 79 ГПК України.
Сторони повідомлені судом про поновлення провадження у справі за адресами, які вказані позивачем в позові.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи в попередніх судових засіданнях, суд, -
Встановив:
26.01.2004р. між державним підприємством „Вугілля України” (далі позивач, відповідач за зустрічним позовом) та відкритим акціонерним товариство „Державна холдінгова компанія „Павлоградвугілля” (далі відповідач, позивач за зустрічним позовом) був укладений договір поставки №1-01/2-К (далі договір), згідно умов якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти і оплатити вугілля кам’яне енергетичне українського походження.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Оплата за поставлене вугілля здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі або відкриття акредитиву покупцем на користь постачальника. Покупець також має право здійснювати передплату грошовими коштами на проточний рахунок постачальника (п.6.1 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору (зміненого згідно додаткового угоди №1-07 від 01.07.2004р. (т. 1 а.с. 23) оплата за поставлене вугілля здійснюється покупцем на умовах передоплати у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за 3 (три) банківських дні до початку відвантаження вугілля або відкриття акредитиву покупцем на користь постачальника.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем здійснена передоплата за вугілля на загальну суму 231727460 грн. 23 коп., що підтверджується листом АК ПІБ №20-1/2286 від15.06.2005р. (т. 2 а.с.58-61).
Відповідачем частково повернута передоплата в сумі 933638 грн. 41 коп. та передано позивачу у власність вугілля на суму 229701801 грн. 23 коп.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.
Заборгованість відповідача по передоплаті складає 1092020 грн. 05 коп.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи те, що позивачем по первісному позову не подано доказів звернення до відповідача із вимогою про відмову від виконання відповідачем зобов’язання по поставці вугілля та повернення передоплати в порядку ст. 693 ЦК України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні суми заборгованості по передоплаті.
Судом не приймається до уваги претензія № 02-02-05/1 від 02.02.2005р. як доказ виставлення вимоги про повернення передоплати.
Позивач просить стягнути з відповідача 614 505, 60 грн. з ПДВ – вартість перевезення позивачем у лютому 2004 р. вугілля у обсязі 14 415,7 тон (п. 2.3 Договору), яке не було передане відповідачем у власність позивачеві; 272 310 грн. з ПДВ - вартість перевезення позивачем у липні 2004 р. вугілля у обсязі 5 485 тон (п. 2.3 Договору), яке не було передане відповідачем у власність позивачеві.
Відповідно до додаткової угоди №01/1 від 27.01.2004р. (т. 1 а.с.20) сторони дійшли згоди доповнити п.2 договору п.2.3, який передбачає, що витрати по транспортуванню вугілля від станції відправлення до станції призначення несе покупець.
Вугільна продукція в обсязі 14415,7 тон відправлена у лютому 2004 році вінтажоотримувачу Бурштинській ТЕС, але генеральний директор ВАТ „ДХК „Павлоградвугілля” Вівчаренко О.В. у листі від 17.06.2004р. за №1/3502 (т.1 а.с 59-60) просить в зв’язку з помилковими реквізитами в супроводжувальних документах в графі 4 „Особливі відмітки” вказаних залізничних накладних за правильне вважати текст наступного змісту „Власник ВАТ „ДХП „Павлоградвугілля”, договір №118 від 29.12.2003р.” в графі платний залізничного тарифу вважати „Бурштинська ТЕС” та просить повернути ДП „Вугілля „України” суму залізничного тарифу згідно залізничних накладних.
Бурштинська ТЕС ВАТ „Західенерго” прийняла запропоновані ВАТ „ДХК „Павлоградвугілля” умови та прийняла вугільну продукцію як таку, що була поставлена за договором між Бурштинською ТЕС та ВАТ „ДХК „Павлоградвугілля”.
Про відмову у передачі вугільної продукції ДП „Вугілля України” повідомив директор по маркетингу, транспорту та збуту продукції Відповідача - Бакутін С.А., надіславши на нашу адресу лист б/н (вх. № 139-06 від 18.06.2004 р.), в якому безпосередньо вказано на факт переведення даного вугілля з Договору поставки № 1-01/2-К на договір №118 від 29 грудня 2003 р.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Умовою відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника.
Відповідач не скористався наданим йому правом та не довів відсутність своєї вини у неправильному зазначенні реквізитів в вантажовідправних документів, а саме зазначення власником вугілля позивача, тоді як потім листом 1/3502 просить в зв’язку з помилковими реквізитами в супроводжувальних документах в графі 4 „Особливі відмітки” вказаних залізничних накладних за правильне вважати текст наступного змісту „Власник ВАТ „ДХП „Павлоградвугілля”, договір №118 від 29.12.2003р.” та в графі платний залізничного тарифу вважати „Бурштинська ТЕС”, що спричинило сплату позивачем залізничного тарифу в розмірі в розмірі 614 505, 60грн.
Відповідачем сплачений залізничний тариф в сумі 272 310 грн. з ПДВ за вартість перевезення Позивачем у липні 2004 р. вугілля у обсязі 5 485 тон.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідачем не доведений факт постачання позивачу 5485 тон вугілля у липні 2004 року згідно вантажовідправних документів, тому в задоволення суми збитків понесений позивачем в зв’язку зі сплатою залізничного тарифу в сумі 272 310 грн. підлягає стягненню.
Відповідно до додатку №14 від 01.07.2004р. до договору №1-01/2-К від 26.01.2004п. ВАТ “Павлоградвугілля” прийняло на себе обов’язок поставити у липні 2004 року позивачу 92 000 тон вугілля на загальну суму 15 588 480,00 грн., враховуючи ПДВ. Протягом липня 2004 року Відповідачем на адресу Позивача було поставлено (підписано Акти приймання-передачі вугільної продукції) 117523,8 тон вугілля марки ДГСШ 0-13 та 23 270,9 тон вугілля марки ГСШ 0-13 на загальну суму 22 150 166,02 грн., враховуючи ПДВ. Тобто фактично ВАТ “Павлоградвугілля” у липні 2004 року повністю виконало умови Додатку № 14 від 01.07.2005 р., Також доказом постачання відповідачем вугілля в розмірі 5485 тон у липні 2004 року є лист відповідача за вих. №7/6395 від 07.10.2004р. (т.3 а.с.3-4) та лист за вих. №7/6394 від 07.10.2004р. (т.3 а.с. 18-19) на ім’я директора Бурштинськой ТЕС відповідно до яких відповідач повідомив, вугілля відвантажене на Бурштинську ТЕС протягом липня 2004 року (із зазначенням залізничних квитанції, вагонів тощо) в кількості 2495 тон та 2990 тон (всього 5485 тон) є власністю ДП „Вугілля України”.
Враховуючи викладене, суд вбачає виконання відповідачем умов Додатку № 14 від 01.07.2005 р. до договору та наявність доказів постачання 5485 тон вугілля, тому в задоволенні стягнення збитків за залізничний тариф за перевезення 5485 тон вугілля у липні 2004 року не вбачається.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2005 року було порушено провадження у справі № Б26/7/05 про банкрутство ВАТ „Павлоградвугілля” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
З1 липня 2006 року господарським судом Дніпропетровської області ухвалою по справі № Б26/7/05 затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ „Павлоградвугілля” 166 кредиторів. У вказаному переліку реєстру кредиторів державне підприємство „Вугілля України” відсутнє.
Представником відповідача надана ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2006 року у справі № Б26/7/05-149 про розгляд грошових вимог до боржника у справі про банкрутство. Вимоги ДП „Вугілля України” до ВАТ „Павлоградвугілля” відхилені.
Відповідно до ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство пов’язані подати господарському суду письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Позивач таких доказів суду не надав.
Вказана обставина підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2006 року у справі №Б26/7/05 про затвердження реєстру вимог кредиторів; ухвалою від 14.04.2006 року у справі № Б26/7/05-149, якою вимоги державного підприємства „Вугілля України” до ВАТ „Павлоградвугілля” відхилені та постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2006 року у справі № Б26/7/05-149.
Позивач наполягає на стягненні 105 694, 96 грн. - сума, що підлягає сплаті з урахуванням індексу інфляції по сумі 614 505, 60 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання з березня 2004 р. по липень 2005 р. включно; 26 116, 49 грн. - три відсотки річних з суми 614 505, 60 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання з березня 2004 р. по липень 2005 р. включно; 40 029, 57 грн. - сума, що підлягає сплаті з урахуванням індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов’язання з серпня 2004 р. по липень 2005 р. включно по сумі 272 310 грн.; 8 169, 3 грн. –три відсотки за прострочення виконання грошового зобов’язання з суми 272 310 грн. протягом 12 місяців.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом відповідачем було порушено зобов’язання по поставці товару по договору поставки №1-01/2-К від 26.01.2004р.
В задоволенні суми трьох процентів річних та інфляційних втрат слід відмовити, так як зазначена відповідальність застосовується за порушення грошового зобов’язання, тоді як відповідач не брав на себе по договору поставки №1-01/2-К від 26.01.2004р. грошових зобов’язань, тому санкції передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають.
Зустрічний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Позивач за зустрічним позов просить визнати недійсним п. 4.9 Договору № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Павлоградвугілля»та Державним підприємством «Вугілля України», у частині встановлення обов’язку ВАТ «Павлоградвугілля»підписати з вантажоотримувачем Акту звіряння поставок вугілля по кількості та якості; визнати недійсною ч. 1 п. 4.10 Договору № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Павлоградвугілля»та державним підприємством «Вугілля України», у частині підписання Акта звіряння поставок вугілля по кількості та якості за дорученням покупця; визнати недійсним п. п. 4.10.1 п. 4.10 Договору № 1-01/2-К від 26 січня 2004 року, укладеного між ВАТ «Павлоградвугілля»та державним підприємством «Вугілля України».
Датою поставки вугілля є дата підписання акту приймання-передачі (п.2.2 договору).
Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов'язаний підписати передані його постачальником акт приймання-передач вугілля та розрахунок знижок/надбавок ціни та вартості вугілля протягом 1-го робочого дня з моменту надання покупцю документів, вказаних у п. 4.10 договору.
Пунктами 4.9, 4.10, 4.10.1 договору передбачено, що постачальник зобов’язаний надати вантажоотримувачу та покупцю оригінал довіреності постачальника на особу уповноважену для проведення звіряння поставок вугілля по кількості та якості та підписання акту звіряння. Провести звіряння поставок вугілля по кількості та якості, підписати відповідний акт звіряння поставок за дорученням покупця та надати покупцю наступні документи: оригінал акта звіряння поставок вугілля по кількості та якості із зазначенням періоду поставок, марок вугілля , фактичного вмісту золи (%), вологи (%), підписаний уповноваженими представниками вантажоотримувача і постачальника та завірений печатками.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ст. 203 ЦК України).
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Із пунтку 4.10.1 договору не вбачається порушення ст. 237 ЦК України або інший статей ЦК України.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 11112 ГПК України (вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи).
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі по позову покласти на позивача.
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі по зустрічному позову покласти на позивача по зустрічному позову.
Керуючись ст.ст. 47, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
В задоволенні позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Суддя Т. Разіна