РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа № 1/106/52-Б

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Волинської області від 24.04.2013 р. у справі № 1/106/52-Б (суддя Гончар Марія Михайлівна )

за заявою Фермерського господарства "Бауер-Плюс", с.Буяни, Луцький район

до Приватного підприємства "Імпалс" , м.Луцьк

про визнання банкрутом

за участю представників:

від апелянта - не з"явився

арбітражний керуючий - Михайловський С.В.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.05.2013р. внесено зміни до складу колегії суддів у справі № 1/106/52-Б. Колегію суддів визначено у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М., суддя Тимошенко О.М. суддя Демидюк О.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.04.2013 р. (суддя Гончар М.М.) відмовлено в задоволенні скарги кредитора боржника ПП "Імпалс" - ОСОБА_1 на дії арбітражного керуючого Михайловського С.В. у справі №1/106/52-Б.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 24.04.2013 р. у справі №1/106/52-Б та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 на дії ліквідатора ПП "Імпалс" арбітражного керуючого Михайловського С.В. повністю.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зокрема зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ініціюючим кредитором подано заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому доводи апелянта заперечуються з підстав, наведених у відзиві.

Про час та місце розгляду апеляційної скарги всі учасники провадження повідомлені належним чином.

Апелянт правом на участь у судовому засіданні не скористався, представник апелянта подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Арбітражний керуючий щодо клопотання про відкладення розгляду справи заперечив.

Колегія суддів розглянувши подане клопотання апелянта дійшла висновку про його відхилення з огляду на таке.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається з ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2013р., якою прийнято до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1, явка представників в судове засідання обов"язковою не визнавалась, додаткові докази судом не витребовувались.

Залучена до клопотання апелянта нотаріально посвідчена довіреність представника, датована 29.05.2013р. - днем судового засідання у даній справі та зареєстрована в канцелярії Рівненського апеляційного господарського суду 29.05.2013р. об 10:09 год. (до початку слухання справи).

В клопотанні представника скаржника не зазначається про намір подати додаткові докази та не зазначається про наявність поважної причини, що унеможливлює явку в судове засідання 29.05.2013р. скаржника чи його представника та не вказується коли скаржник (представник скаржника) має намір ознайомитись з матеріалами справи.

Відповідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Згідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Клопотання скаржника не містить вимоги продовжити строк розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. 69 ГПК України.

Скаржник не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи до дня судового засідання (повідомлення про призначення справи до розгляду вручено скаржнику 24.05.2013р.). Крім того, скаржник міг ознайомитись з матеріалами справи в день судового засідання до початку слухання справи (після реєстрації клопотання в канцелярії Рівненського апеляційного господарського суду). Також для надання можливості скаржнику ознайомитись з матеріалами справи в судовому засіданні судом могла бути оголошена перерва, однак в судове засідання скаржник та його представник не з"явились, про причину неявки суд не повідомили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає подане скаржником клопотання про відкладення розгляду справи необгрунтованим та таким, що спрямоване на затягування судового процесу.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.12.2009р. за заявою Фермерського господарства "Бауер-плюс" порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Імпалс", м. Луцьк відповідно до ст.ст. 3-14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (загальні положення). Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В.

Постановою господарського суду Волинської області від 19.10.2010 року припинено процедуру розпорядження майном. Визнано банкрутом Приватне підприємство "Імпалс", м. Луцьк, вул. Івана Франка, 53, код 01468248. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором приватного підприємства "Імпалс", м. Луцьк призначено Михайловського Сергія Володимировича (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серія НОМЕР_1 від 15.01.2009 року).

Кредитором приватного підприємства "Імпалс", ОСОБА_1 подано скаргу від 08.04.2013р. на неправомірні дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Михайловського С.В., У своїй скарзі кредитор зазначав, що в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство Приватного підприємства "Імпалс" арбітражним керуючим Михайловським С.В. систематично порушуються вимоги законодавства щодо інформування кредиторів про виконання обов'язків та хід ліквідаційної процедури та при здійсненні ліквідаційної процедури враховуються інтереси лише ПАТ "Креді Агріколь Банк" як кредитора, вимоги якого є найбільшими. Крім того, скаржник зазначав, що ліквідатором ініційовано виключення ОСОБА_1 зі складу комітету кредиторів.

Судом першої інстанції в задоволенні скарги на дії ліквідатора арбітражного керуючого Михайловського С.В. відмовлено.

З таким висновком суду першої інстанції, судова колегія погоджується, при цьому зазначає наступне.

Згідно п.1-1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. №2343-ХІІ зі змінами та станом на 19.01.2013 року положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Провадження у справі №1/106/52-Б про банкрутство ПП "Імпалс" порушено до набрання чинності нового Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому розгляд справи здійснюється згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. №2343-ХІІ в редакції до 19.01.2013р.

Частиною 6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до ч.9 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до Закону.

Відповідно до ч. 11 ст. 30 Закону про банкрутство ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Згідно ч.1 ст.25 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом" дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Згідно п.13 ст.30 Закону, у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

Як вбачається з протоколів засідання комітету кредиторів, залученим до матеріалів справи (а.с. 48-94 т. 14) ліквідатор за період з 04.01.2012р. по 21.11.2012р. систематично (кілька раз на місяць) звітувався перед комітетом кредиторів про хід ліквідаційної процедури та погоджував порядок продажу майна банкрута, включеного до ліквідаційної маси. Кредитор ОСОБА_1 був присутній на зборах кредиторів, отже був повідомлений про хід ліквідаційної процедури. (Присутність ОСОБА_1 на зборах комітету кредиторів підтверджується протоколами засідань комітету кредиторів та скаржником в апеляційній скарзі не заперечується).

Отже, твердження скаржника, що ліквідатором систематично порушуються вимоги законодавства щодо інформування кредиторів про виконання обов'язків та хід ліквідаційної процедури спростовуються матеріалами справи.

Доводи скаржника про те, що при здійсненні ліквідаційної процедури враховуються інтереси лише ПАТ "Креді Агріколь Банк" не підтверджені жодними доказами. З вищевказаних протоколів зборів комітету кредиторів вбачається, що за період з 04.01.2012р. по 21.11.2012р. рішення приймалися комітетом кредиторів або одноголосно або більшістю голосів членів комітету кредиторів.

Щодо доводів скаржника про те, що ліквідатором ініційовано виключення ОСОБА_1 зі складу комітету кредиторів слід зазначити наступне.

Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу ( абз. 2 ч. 1 ст. 16 Закону про банкрутство).

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону про банкрутство збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті. Кількість голосів кредиторів визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону про банкрутство кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції зборів кредиторів: визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, припинення повноважень комітету кредиторів або його окремих членів, інші питання, передбачені Законом про банкрутство.

Тобто, визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, припинення повноважень комітету кредиторів або його окремих членів відноситься до виключної компетенції зборів кредиторів.

З протоколу зборів кредиторів №3 від 19.02.2013р. (а.с. 17-18 т.14) вбачається, що зборами кредиторів вирішено достроково припинити повноважень члена комітету кредиторів ОСОБА_1

До матеріалів справи ліквідатором долучено докази повідомлення кредиторів про проведення зборів кредиторів (а.с.21-25 т.14).

Отже, виключення ОСОБА_1 зі складу членів комітету кредиторів відбулося у відповідності до ч. 5 ст. 16 Закону про банкрутство і порушень з боку ліквідатора під час їх скликання та проведення судом першої та апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Волинської області від 24.04.2013 р. у справі № 1/106/52-Б залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 24.04.2013 р. у справі № 1/106/52-Б залишити без змін.

3. Матеріали справи № 1/106/52-Б повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.