ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  

21.11.06р.

Справа № 6/493-06

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора", м.Київ 

до  Відповідача-1: Державного науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади, м.Дніпропетровськ 

про стягнення 150143,37 грн.

Суддя  Коваленко О.О.

Представники:

   Від позивача Руденко В.В. довіреність від 07.03.2006 р.

Від відповідача-1 не з"явився

  Від відповідача-2 не з"явився  

 Від відповідача-3 Каминський І.Л. довіреність № юр-510 від 05.06.2006 р. 

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Агора”, м.Київ–далі по тексту–позивача до Державного підприємства Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади, м.Дніпропетровськ-далі по тексту-Відповідач-1, до Державного підприємства  “Науково-дослідного та конструкторсько-технологічного технологічного інституту трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади”, м.Дніпропетровськ-далі по тексту-Відповідач-2, який відповідно до наказу № 481 від 24.09.2004 р. є правонаступником майнових та немайнових прав і обов’язків Державного науково-дослідного та конструкторсько-технологічного технологічного інституту трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади, м.Дніпропетровськ до Державного підприємства “Дніпропетровський завод прецизійних труб”, м.Дніпропетровськ-далі по тексту-Відповідач-3, яке відповідно статуту підприємства є правонаступником майнових та немайнових прав і обов’язків Державного підприємства „Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади” м. Дніпропетровськ в частині, про стягнення з Відповідача-3 на користь позивача 100 164,00 грн. основного боргу на підставі накладної № 1/12 від 10.12.2002 р. та договору поставки № 38 від 24.07.2002 р., укладеного між Державним науково-дослідним та конструкторсько-технологічним  інститутом трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади”, правонаступником якого є Відповідач-2, та позивачем.

Додатково, за порушення строків оплати отриманого товару, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з належного відповідача на його користь 39 104,03  грн. інфляційних, 10 875,34 грн. річних та 1 501,44 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Відповідач-1 у судове засідання не з'явився, відзив на позов надав та витребувані судом документи надав, позовні вимоги позивача не визнає посилаючись на відповідно до наказу Міністерства політики України від 13.01.2006 р. № 11 „Щодо створення Державного підприємства “Дніпропетровський завод прецизійних труб” на базі відокремленого структурного підрозділу (філіалу) –Дослідного заводу Державного підприємства „Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади” –шляхом його виділення створено Державне підприємство “Дніпропетровський завод прецизійних труб”, яке відповідає за зобов’язаннями Відповідача-1.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, відзив на позов надав та витребувані судом документи надав, позовні вимоги позивача не визнає у повному обсязі посилаючись на те, що відповідач-3 згідно статуту підприємства, є правонаступником майнових та немайнових прав і обов’язків Державного підприємства „Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади”, м. Дніпропетровськ в частині, про стягнення з Відповідача-3 на користь позивача основного боргу у сумі 100 164,00 грн.

Відповідач-3 у судове засідання з'явився, відзив на позов надав та витребувані судом документи надав, позовні вимоги позивача не визнає у повному обсязі посилаючись на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності.

В період з 21.09.2006 р. по 21.11.2006 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва та слухання справи було відкладено до 17.10.2006 р., до 26.10.2006 р., до 16.11.2006 р., до 21.11.2006 р.

26.10.2006 р. на підставі ст.69 ГПК України за заявою позивача та Відповідача-2  строк вирішення спору був продовжений до 30.11.2006 р.

16.11.2006 р. позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням, у якому посилаючись на заперечення Відповідача-2 просить суд відновити строк позовної давності, пропущений ним з поважних причин.

21.11.2006 р. на підставі ст.75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

          

          Згідно домовленості між позивачем та Відповідачем-1 та договору поставки № 38 від 24.07.2002 р. позивач відвантажив Відповідачу-1 товар за накладною № 1/12 від 10.12.2002 р. –лист 06ХН28МДТ діам. 8 мм у кількості 3 630 кг вартістю 91 476,00 грн., -інструмент правлячий 0,86-0,89 у кількості 4 шт. вартістю 8 160,00 грн., - електроди ЦЛ-11 у кількості 20 кг вартістю 528,00 грн., всього на загальну суму 100 164,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду та не заперечується сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року його положення застосовуються до прав і обов’язків, які продовжують існувати на момент набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним  кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються  до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати  після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення платежу.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний  оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приймаючи до уваги, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. у справі № 34/54 при перегляді рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2006 р., яка сторонами не оскаржена та вступила в законну дію, в апеляційному порядку було встановлено, що поставка згідно накладної від 10.12.2002 р. № 1/12 лист, інструмент правлячий та електроди всього на загальну суму 100 164,00 грн., не була передбачена специфікаціями до договору від 24.07.2002 р. № 38, вказана поставка є позадоговірною, і оскільки строк оплати вказаного товару сторонами в письмовій формі не було встановлено, то відповідно до вимог,  передбачених  ст.692  Цивільного кодексу України, покупець- Відповідач-3,  зобов’язаний був оплатити прийнятий від позивача товар на  загальну суму 100 164,00 грн., після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів від позивача на оспорюваний товар на загальну суму 100 164,00 грн., але в порушення вимог ст. 692 Цивільного кодексу України, Відповідач-3 після прийняття від позивача товару на загальну суму 100 164,00 грн., не оплатив у зв’язку з чим позивач 26.07.2006 р. за вих. № 26-07/06 звернувся до Відповідача-1 з вимогою оплатити товар, яку відповідач  отримав, та залишив без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення позивача  до суду з позовною заявою, у якій позивач просить суд  в  примусовому порядку  стягнення з Відповідача-3 на його користь 100 164,00 грн. основного боргу.

          Додатково, за порушення строків оплати отриманого  товару, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 39 104,03  грн. інфляційних, 10 875,34 грн. річних та 1 501,44 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо  інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимоги суду у судове засідання, та заслухавши повноважних  представників  сторін  в судовому засіданні суд дійшов висновку, що факт заборгованості відповідача-3 перед позивачем у сумі 100 164,00 грн. повністю підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засідання та по сумі основного боргу не заперечується Відповідачем-3 ні у відзиві на позов, ні в судовому засіданні.

Оскільки на день розгляду справи у суді розрахунок позову по основній сумі боргу, що становить 100 164,00 грн., позивачем документально доведено, а Відповідачем-3 не оспорено по сумі основного боргу, то клопотання позивача про стягнення з Відповідача-3 основного боргу у сумі 100 164,00 грн. слід визнати обґрунтованим і таким, що підлягає  задоволенню в повному обсязі.

Додаткові вимоги позивача, про стягнення з відповідача-3 на його користь, за порушення строків оплати отриманого товару, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, 39 104,03 грн. інфляційних, 10 875,34 грн. річних та 1 501,44 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини Відповідача-3, слід визнати обґрунтованими та підлеглими задоволенню.  

В позові до Відповідача-1 та Відповідача-2  слід відмовити у повному обсязі з тих підстав, що вина Відповідача-1 та Відповідача-2 у виникненні заборгованості перед позивачем в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.2 ст.267 Цивільного кодексу України заява про захист  цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Згідно ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Приймаючи до уваги клопотання позивача про відновлення строку позовної давності, пропущеного ним з поважних причин, так як відбувались реорганізаційні процеси, суд вважає необхідним відновити цей строк з метою захисту прав та інтересів позивача.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,257,267,525,526,625,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,34,49,82-85,87,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

          Відновити строк позовної давності.

В позові до Відповідача-1 та до Відповідача-2 відмовити в повному обсязі.

Позовні вимоги позивача до Відповідача-3 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відповідача-3: Державне підприємство “Дніпропетровський завод прецизійних труб”, 49051, м.Дніпропетровськ, вул. Вінокурова, 22,                                              (р/р 2600230135653/980 в Промінвестбанку філія „Дніпропетровське Центральне відділення” Індустріальне безбалансове відділення, МФО 305437, код ЄДРПОУ 34367550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агора”, 02152, м.Київ, вул. Тичини, 1, (п/р 260033010011894 в АКБ „Трансбанк” м.Київ, МФО 300089, код ЄДРПОУ 25274750) 100 164 (сто тисяч сто шістдесят чотири) гривень 00 коп. боргу, 39 104 (тридцять дев’ять тисяч сто чотири) гривень 03 коп. інфляційних, 10 875 (десять тисяч вісімсот сімдесят п’ять) гривень 34 коп. річних, 1 501 (одна тисяча п’ятсот одна) гривень 44 коп. держмита, 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

          

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

          

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

О.О. Коваленко

Рішення підписано -26.11.2006 р.