Справа № 752/901/13- а

Провадження по справі № 2-а/752/87/13

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.05.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Полякової Л.В.

при секретарях Фаренюк А.О., Мішкіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Солом'янського ВДАІ в м. Києві ст. сержанта міліції Гулька Анатолія Вікторовича про визнання недійсним рішення суб'єкта владних повноважень та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

в січні 2013 року позивач пред'явив в Голосіївський районний суд м. Києва позов до інспектора Солом'янського ВДАІ в м. Києві ст. сержанта міліції Гулька Анатолія Вікторовича про визнання недійсним рішення суб'єкта владних повноважень та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог у позові зазначив, що інспектором ДПС Солом'янського РУ м. Києва від 03.01.2013 року було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Вчинення вказаного правопорушення заперечує з огляду на те, що 03.01.2013 року о 05.20 год. на своєму автомобілі «Рено» під'їхав до Південного терміналу залізничного вокзалу та зупинився для посадки та висадки пасажира. Побачивши дорожній знак «зона паркування» з вказанням способу, проїхав метрів 30 до першого вільного місця та зупинився, як вказано на знаку, висадив пасажира та вийшов протерти бокові скла. В цей час до позивача підійшов інспектор ДАІ та склав протокол про адміністративне правопорушення за порушення п. 15.9 Правил дорожнього руху, вказавши на знак зупинки маршрутного транспортного засобу «на Теремки», який на думку позивача є саморобним та таким, що не відповідає вимогам ДСТУ 4100 -2002 «дорожні знаки», а такого знаку як «маршрутні таксі» взагалі не має. Зазначає, що відстань від автомобіля позивача до знаку не проводилась, а тому стверджувати про явне порушення 15 чи 30 метрів від знака відповідача також не мав підстав. Просить скасувати постанову як незаконну.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказував на те, що позивач в порушення вимог п. 15.9 Правил дорожнього руху здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку місце зупинки автобуса, у зв'язку із чим відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення із викладенням обставин вчиненого правопорушення та накладено адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 122 ч.1 КУпАП. Вважає посилання позивача на те, що останній здійснив вимушену зупинку транспортного засобу з метою почистити бокові скла та фари безпідставними, оскільки Правилами дорожнього руху, передбачено, що водій зобов'язаний вжити заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити включити аварійну світлову сигналізацію або виставити знак аварійної зупинки, чого позивачем зроблено не було.

На підставі ст. 86 КАС України, оцінив безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за порушення п. 15.9 Правил дорожнього руху притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України.

Згідно п. 15.9 ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків.

Як вбачається з наданих позивачем фотознімків, останнім здійснено зупинку в зоні дії знаку позначеного п. 5.41 Додатку до правил дорожнього руху «Місце зупинки автобуса».

Відповідно до п. 1.10 ПДР України терміном зупинка позначено припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки пасажирів) чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Терміном маршрутний транспортний засіб загального користування визначено автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї, таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки та висадки пасажирів. Позивач таким правом не скористався.

Таким чином до протоколу про адміністративне правопорушення внесені відомості щодо порушення вимог п. 15.9 ПДР України, а статтею 251 КпАП України визначено, що фактичні дані по справі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення є доказами.

Крім того, позивач безпосередньо в позовній заяві вказує на те, що він зупинився, висадив пасажира та вийшов протерти бокові скла, дзеркала та фари від мокрого снігу, що на його думку є вимушеною зупинкою.

Позивач не надав доказів, що він вчинив дії, визначені п. 15.14 ПДР України щодо вжиття всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб з місця, де зупинку заборонено.

На спростування обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення стороною позивача у відповідно до п.1 ст. 71 КАС України не надано жодного доказу.

Також судом неодноразово, було роз'яснено право заявити клопотання щодо призначення судової експертизи щодо становлення відповідності дорожнього знаку вимогам ДСТУ 4100 -2002 «дорожні знаки» на підтвердження вимог, викладених у позові. Позич таким правом не скористався, клопотання про призначення експертизи не заявляв.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов до висновку що ОСОБА_1 порушив правила п. 15.9 Правил дорожнього руху, яке кваліфіковано за ст. 122 ч.1 КпАП України як порушення водієм транспортного засобу вимог дорожніх знаків.

Порушення вимог ст.122 ч.1 КпАП України є адміністративне правопорушення і тягне за собою накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.

Згідно ст. 254 КпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол відносно ОСОБА_1 складено інспектором ДПС Солом'янського ВДАІ, який є уповноваженою особою органів внутрішніх справ.

Адміністративне стягнення призначено у вигляді штрафу в сумі 255 грн., що становить мінімальну межу, визначену санкцією ст.122 ч. 1 КпАП України, а тому посилання позивача на те, що при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення не враховані вимоги ст. 33 КУпАП не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

За встановлених судом обставин, дії інспектора Солом'янського ВДАІ в м. Києві ст. сержанта міліції Гулька А.В. щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірними, а підстави для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 10, 69-71, 94, 158-163, 167, 171-2 КАС України, ст.ст. 33,122, 222, 251, 254 КпАП України, п.п. 1.10, 15.9, 15.14 Правил дорожнього руху України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора Солом'янського ВДАІ в м. Києві ст. сержанта міліції Гулька Анатолія Вікторовича про визнання недійсним рішення суб'єкта владних повноважень та скасування постанови про адміністративне правопорушення -- відмовити повністю.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає (ч. 2 ст. 171-2 КАС).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

З повним текстом постанови сторони можуть ознайомитися через 5 днів з моменту проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.

Суддя