Справа № 127/2529/13-к

1-кп/127/95/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2013 м. Вінниці

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ковальчук Л.В.,

при секретарі Трохимчук Л.С.,

за участю прокурора Конофольського В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи неодноразово попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів па утримання дітей (аліментів), які він зобов'язаний сплачувати згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 14.02.1996 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі ? від усіх видів доходів, але не менше ? мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючі з 14.02.1996 р. до досягнення дитиною повноліття, умисно, розуміючи протиправність своїх дій, злісно ухилявся від сплати вищевказаних коштів, перерахував кошти на аліменти лише декілька раз, пошуками роботи не займається, заходів до погашення заборгованості не вживає.

Станом на 01.08.2012 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_4 становить 20347 гривень, яка за своєю сукупністю перевищує суму за шість місяців відповідних платежів.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, вину визнав, суду повідомив, що він не мав можливості сплачувати аліменти, оскільки хворіє на варикозну хворобу ніг, тому не може працевлаштуватися. Крім того заявив, що не вважає ОСОБА_5 своїм сином, оскільки група крові дитини не співпадає з його групою крові, однак в судовому порядку він батьківства не оспорював, тому що не вважав це за потрібне. Про наявність в Україні служби зайнятості він не знав, тому туди не звертався в пошуках роботи.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала наступне. Після розлучення її колишній чоловік ОСОБА_1 не сплачував аліменти на дитину, тому це питання вирішувалося в судовому порядку. В подальшому ОСОБА_1 платив по 15 грн., а потім по 100 грн. Однак ці суми були значно меншими за ті, що встановив суд. Таким чином утворилася заборгованість понад 20000 грн. ОСОБА_1 не цікавився сином, всього кілька разів приходив відвідати його в нетверезому стані.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що підсудний є її сином. Він ніде не працює, тому що хворіє. Аліменти, які мав сплачувати син, сплачувала вона, в тій сумі, в якій в неї була можливість, оскільки вона заробляє мало. Невдовзі після розлучення з ОСОБА_4 її син зійшовся з жінкою, в якої було 2-е дітей, дітей утримував її син.

В даний час син проживає разом з нею, працювати не може, тому не може сплатити заборгованість по аліментам.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 є його біологічним батьком. ОСОБА_1 не цікавився його життям та здоров'ям, а також вихованням. Всім займалася його матір, в даний час він навчається на першому курсі в педагогічному університеті. Оплату за навчання, а це 9100 грн. на рік, також здійснює матір. Батько останній раз його відвідував, коли йому 10 років.

Крім показань свідків винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується доказами зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні, зокрема:

- Поданням державного виконавця Остапчука Я. С. від 02.08.12 р., згідно якого останній просить розглянути питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за злісне ухилення від аліментів (а.с. 4);

- Виконавчим листом виданим Ленінським районним судом м. Вінниці від 14.02.1996 р. року, згідно якого ОСОБА_5 був зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі ? від усіх видів доходів, але не менше 1/2 мінімальної заробітної плати щомісячно до досягнення ним повноліття (а.с.15);

- Попередженнями та викликами попередженнями державного виконавця, згідно якого ОСОБА_1 було попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів.(а.с.11, 13);

- Свідоцтвом про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно якого ОСОБА_7, являється батьком останнього, а потерпіла ОСОБА_2 є його матір'ю. (а.с.22);

- Довідкою директора Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці від 20.09.2012 року, згідно якого ОСОБА_1 на обліку у центрах зайнятості України не перебуває.(а.с.60);

- Актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 25.10.2012 р. №392, згідно якого ОСОБА_1 в перод вчинення злочину на хронічне душевне захворювання не страждав та не страждає в теперішній час, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом, є особою з легкою розумовою відсталістю ступеня легкої дебільності, в теперішній час може усвідомлювати свої дії та керувати ними.(а.с.72);

Аналізуючи всі зібрані по справі докази суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена на досудовому слідстві та була підтверджена в судовому засіданні.

Так сам ОСОБА_1 не заперечував, що він не платив аліменти на утримання дитини, пояснював це відсутністю роботи. Однак згідно довідки з Ленінського центру зайнятості вбачається, що він у пошуках роботи в центр не звертався, не заперечував цього і сам підсудний. Свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що після розлучення з ОСОБА_4 її син зійшовся з іншою жінкою, проживав з нею однією сім'єю та утримував двох її дітей.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що батько рідко відвідував його, не допомагав матеріально, всі побутові та матеріальні питання вирішувала його матір ОСОБА_4

Дії ОСОБА_1 досудовим слідством вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Зокрема судом враховано, що ОСОБА_1 раніше не судимий. (а.с. 45), у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» на обліку не перебуває (а.с. 56), за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.64).

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, тому йому слід призначити покарання у виді обмеження волі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України та ст. 65 КК України суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком два роки.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію при УМВС України у Вінницькій області про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчу інспекцію.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: