КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2008 № 32/224
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача : Гребенюк В.В., дов. б/н від 30.01.2008
від відповідача : Федосієнко М.М., дов. №21-122/02-6265 від 10.09.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Козлівський спиртовий завод"
на рішення господарського суду м.Києва від 04.06.2008
у справі № 32/224
за позовом Державного підприємства "Козлівський спиртовий завод"
до Антимонопольного комітету України
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним рішення № 745-р від 20.12.2007 у справі № 23-26.13/05-07
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Державного підприємства „Козлівський спиртовий завод” (далі-позивач) до Антимонопольного комітету України (далі-відповідач) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №745-р від 20.12.2007 в частині вчинення позивачем поряд з іншими спиртовими заводами порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частин 1, 3 статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2008 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на доведеності факту вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій, що є підставою для накладення штрафу та пропущенні позивачем двомісячного строку для оскарження рішення Антимонопольного комітету України.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2008 у справі №32/224 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, а саме: визнати недійсним рішення №745-р від 20.12.2007 в частині вчинення позивачем поряд з іншими спиртовими заводами порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частин 1, 3 статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, які призвели до обмеження конкуренції ринку спирту.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи та недоведеність обставин, які мають значення для справи і визнано встановленими. Зокрема позивач наполягає на тому, що оскаржуване рішення не містить посилань на юридичні факти та конкретні дії, які підтверджують факт вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій, а лише та обставина, що планово-розрахункові ціни, повідомлені позивачем, співпадають з цінами запропонованими іншими суб’єктами господарювання, не може бути доказом антоконкурентних узгоджених дій. Щодо пропуску строку оскарження рішення відповідача, позивачем зазначено, що позовну заяву було подано в межах наданого для оскарження строку (13.03.2008), проте, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2008 позовну заяву було повернуто без розгляду. В ухвалі зазначалося які недоліки слід усунути та зазначено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду після усунення допущеного порушення. Крім того, позивачем зазначене, що оскільки під час судового розгляду відповідачем не було заявлено про пропуск строку позовної давності, твердження суду щодо його пропуску не ґрунтується на вимогах матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2008 у справі №32/224 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.- головуюча, Калатай Н.Ф., Попікова О.В.) відновлено строк подання апеляційної скарги позивача, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, судове засідання призначено на 02.09.2008.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/10 від 01.09.2008, у зв’язку з закінченням повноважень судді Калатай Н.Ф., розгляд апеляційної скарги позивача у даній справі доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді- Алданова С.О., Шапран В.В.).
В порядку приписів статті 77 Господарського процессуального кодексу України (далі-ГПК України), розгляд справи неодноразово відкладався.
У судове засідання 22.10.2008 з’явилися представники сторін.
Представник позивача повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Письмово та нормативно обґрунтованих пояснень щодо обставин, зазначених в апеляційній скарзі, відповідач суду не надав.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією регулюються Законом України „Про захист економічної конкуренції”.
Відповідно до статті 4 зазначеного Закону державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Відповідно до статті 7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України має наступні повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
20.12.2007 відповідачем, в межах наданих йому повноважень, було прийнято рішення №745-р у справі №23-26.13/5-07 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”, яким було визнано, що позивач поряд з іншими спиртовими заводами вчинив порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 і частинами першою та третьою статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту. На підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” на позивача був накладено штраф в розмірі 70000,00грн. Зобов'язано позивача поряд з іншими спиртовими заводами припинити порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 і частинами першою та третьою статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем при розгляді матеріалів справи №23-26.13/5-07 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції встановлено наступне.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” імпорт, експорт або оптова торгівля спиртом етиловим і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим здійснюються за наявності ліцензій лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України, крім оптової торгівлі спиртом етиловим на медичні та ветеринарні цілі, яка може здійснюватися за наявності ліцензії закладами охорони здоров'я та підприємствами (організаціями) зооветеринарного постачання незалежно від форм власності. Кабінет Міністрів України веде реєстр зазначених закладів охорони здоров'я та підприємств зооветеринарного постачання.
Розпорядженням від 20.05.1998 №341-р та від 06.09.2005 № 390-р Кабінет Міністрів України уповноважив Київське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (далі- об'єднання „Київспирт”) здійснювати експорт та оптову реалізацію спирту етилового на внутрішньому ринку.
Об'єднання „Київспирт” укладає договір комісії на продаж спирту етилового з кожним спиртовим заводом. Відповідні договори комісії були укладені і між об'єднанням „Київспирт”, що має ліцензію на право оптової торгівлі спиртом етиловим, та позивачем, за умовами яких об’єднання „Київспирт” зобов'язався за дорученням позивача укласти від свого імені, але за рахунок позивача договір на поставку спирту на внутрішньому ринку на реалізацію спирту етилового.
Зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що в ході проведення перевірки об'єднання „Київспирт” були виявлені листи спиртових заводів до цього об'єднання щодо встановлення нових цін на спирт у IV кварталі 2006 року. Аналіз листів показав, що переважна більшість спиртових заводів запропонували підвищити відпускні ціни на спирт та встановити їх на однаковому рівні залежно від марки: спирт етиловий „Люкс”- 46 грн./дал, спирт етиловий „Екстра”- 45 грн./дал, спирт етиловий „вищої очистки” 44 грн./дал для підприємств, які є платниками акцизного збору (виробникам лікеро-горілчаної продукції та підприємствам виноробної промисловості), спирт за однаковими відпускними цінами. При цьому, для споживачів не платників акцизного збору (на технічні та технологічні потреби, для виробництва медичних препаратів) ціни на спирт пропонувалися різні. Аналіз зазначених листів показав, що свої пропозиції з встановлення цін практично одночасно 20 та 21 вересня надіслали 27 спиртових заводів, у тому числі і позивач.
У своїх листах усі спиртові заводи обґрунтовували необхідність підвищення відпускних цін на спирт етиловий наявністю об'єктивних на те причин, а саме, значним підвищенням витрат на основні складові собівартості спирту, такі як сировина, паливо, електроенергія та заробітна плата. У ході аналізу калькуляції собівартості продукції спиртових заводів відповідачем встановлено, що питома вага кожної статті витрат (відповідно до Методичних рекомендацій) в структурі повної собівартості спирту становить: сировина та матеріали - 49,19-65,11 відсотка; паливо - 16,8-17,7 відсотка; електроенергія - 1,2-1,5 відсотка; основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників та відрахування на соцстрахування - 3,4-4,0 відсотки; витрати на утримання та експлуатацію устаткування - 0,54-12,1 відсотка; загальновиробничі та інші витрати - 15,0-20,0 відсотків; адміністративні та інші витрати - 3,4-9 відсотків; витрати на збут - 0,8-7,7 відсотка.
Таким чином, найбільшу питому вагу в структурі собівартості спирту у кожного спиртового заводу займає стаття витрат „сировина”, яка становить близько 50% собівартості спирту. Спиртові заводи протягом 2006 року використовували 7 різних видів зернової сировини для виробництва спирту етилового, при цьому найбільша питома вага у загальному обсязі спожитої сировини припадає на кукурудзу - 52,9% загального обсягу використання, жито - 27,3% та пшеницю - 15%. При цьому, питома вага певних видів сировини в обсягах споживання кожного спиртового заводу. Так, до прикладу у деяких державних підприємств більше 50%) сировини становить жито, у інших понад 50% використаної у 2006 році сировини кукурудза, а державні підприємства, зокрема, Позивач використали в загальному обсязі спожитої у 2006 році сировини понад 30% пшениці. Спиртові заводи закуповували зазначену сировину за різними цінами залежно від виду, обсягів, якості та місця придбання, а саме на біржі або на елеваторах. Отже, оскільки спиртові заводи використовували для виробництва спиту різні види сировини, яка має різну вартість, різну питому вагу в загальному обсязі споживання сировини підприємствами та дає різний вихід спирту, то й відповідно значення показників у статті витрат „сировина” фактичних та планових калькуляцій собівартості спирту етилового не співпадає у жодного спиртового заводу.
При цьому, відповідач визнав, що у четвертому кварталі 2006 року дійсно були об'єктивні умови для підвищення цін на спирт, оскільки протягом 2006 року відбулось значне зростання закупівельних цін на зернові культури, поступово зростали закупівельні ціни на електроенергію, тричі підвищувався розмір мінімальної заробітної плати. Разом з тим, хоча ці обставини і є об'єктивними умовами для підвищення ціни на спирт, вони не призводять до однакової його собівартості, а тим більше до однакової відпускної ціни. Отже, встановлення кожним із 40 відповідачів однакових цін з цінами інших заводів на 3 види спирту не можна пояснити інакше, ніж їхньою узгодженою поведінкою.
Структура повної собівартості спирту включає в себе наступну питому вагу статей витрат: сировина та матеріали, паливо, електроенергія, основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників та відрахування на соцстрахування; витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загально виробничі та інші витрати, адміністративні витрати, витрати на збут.
З матеріалів справи вбачається, що у всіх спиртових заводів, що направляли листи з пропозиціями встановити однакові ціни у четвертому кварталі 2006 року на спирт етиловий „Люкс” та „Екстра”, показники у статтях витрат „сировина” різні, оскільки кожен з заводів використовує для виготовлення спирту різний вид сировини та різною вартістю. Наприклад, середньозважена ціна на кукурудзу з 15 по 22.09.2006 для виробництва спирту на елеваторах складала 640,00грн., на ячмінь – 580,00грн., на пшеницю – 665,00грн. Кожний з спиртових заводів, в тому числі позивач, мав у 2006 році різний обсяг виробництва спирту, різну середню заробітну плату робітників, як у третьому кварталі 2006 року так і у четвертому кварталі 2006 року.
Відповідно до планової калькуляції позивача собівартості спирту етилового, повна собівартість спирту в третьому кварталі 2006 року у позивача складала 28,48грн., повна собівартість спирту в четвертому кварталі 2006 року -32,97грн., а відпускна ціна – 44,00грн. Як вбачається з матеріалів справи, повна собівартість спирту у інших спиртових заводів також відрізняються один від одного, в тому числі від позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2006 в об'єднанні „Київспирт” відбулась нарада з питань реалізації продукції в 4-му кварталі 2006 році на внутрішньому ринку України, на якому директор відповідача був відсутній.
20.09.2006 та 21.09.2006 до об'єднання „Київспирт” звернулись з листами про встановлення цін на спирт „Люкс” – 46,00грн., на спирт „Екстра” – 45,00грн. 27 спиртових заводів: Бджільнянській, Бершадський, Мартинівський, Чечельницький, Липницький, Залучанський, Борокський, Сторонибабський, Суходільський, Вузлівський, Лопатинський, Рава-Руський, Зірненський, Дубов’язівський, Новосуханівський, Стецьківський, Бучацький, Кобиловолоцький, Козловський, Караванський, Іваньківський, Косарський, Вашківський, Карапчівський, Ковальовський, Холминський та Чемерський.
20.09.2006 відповідач направив на адресу об'єднання „Київспирт” лист №136, в якому запропоновував наступні відпускні ціни на реалізацію спирту: „Люкс” – 46,00грн. з ПДВ, в/0 – 44,00грн. з ПДВ.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів та суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.
З матеріалів справи вбачається, що ДП "Козлівський спиртовий завод" разом з іншими 40 спиртовими заводами вчинили схожі дії на загальнодержавному ринку спирту етилового ректифікованого, які полягали у пропонуванні та встановленні однакових цін на IV квартал 2006 року на спирт „Екстра” та спирт „Люкс”. При цьому, аналіз ситуації на даному ринку спирту етилового ректифікованого, проведений відповідачем, спростовує наявність об'єктивних причин для одночасного пропонування та встановлення позивачем разом з іншими 40 спиртовими заводами однакових цін на спирт „Люкс”, оскільки показники, які є складовими ціни зазначених спиртів, та строки виникнення цих показників у всіх цих спиртових заводів є різними.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що направлення позивачем листа №136 від 20.09.2006, свідчать про узгоджену поведінку позивача з іншими 40 спиртовими заводами щодо встановлення одночасно однакових цін на спирт „Люкс” та могло призвести до усунення та обмеження конкуренції на загальнодержавному ринку спирту етилового ректифікованого, а отже вказані дії відповідача є антиконкурентними узгодженими діями.
Відповідно до статті 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції” порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
Згідно зі статтею 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання за порушення, передбачені статтею 50 Закону України „Про захист економічної і конкуренції”.
Відповідно до приписів статті 36 Закону України „Про захист економічної конкуренції” органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
Надані сторонами докази свідчать, що спірне рішення було прийняте відповідачем в межах наданої йому компетенції та відповідно до норм чинного законодавства України.
При цьому, Київським апеляційним господарським судом критично оцінено посилання позивача про відсутність у відповідача підстав для проведення перевірки позивача на предмет порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки перевірка проводилася за заявами ЗАТ „Оболонь” та Асоціації „Спілка оптовиків і виробників алкоголю та тютюнових виробів” відповідно до наказу голови Антимонопольного комітету України.
Відповідно до статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” відповідач, мав право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідні строки є присікальними, і визначені згідно зі статтею 223 Господарського кодексу України строки реалізації господарсько-правової відповідальності на відповідні правовідносини не поширюються. Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.04.2007 № 01-8/229 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” та в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 21.08.2007 № 01-8/741 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства”. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.06.2008.
Як вбачається, з матеріалів справи, (повідомлення про вручення поштового відправлення) рішення відповідача №745-р від 20.12.2007 у справі №23-26.13/5-07 позивачем отримано 15.01.2008, а позовну заяву у даній справі, господарським судом було одержано 21.04.2008.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач пропустив двомісячний строк для оскарження рішення Антимонопольного комітету України № 745-р від 20.12.2007 у справі №23-26.13/5-07, який не може бути відновлено судом за клопотанням сторони.
При цьому, апеляційним господарським судом критично оцінено посилання позивача на те, що позовну заяву було подано в межах наданого для оскарження строку, оскільки повернення позовної заяви без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
За таких обставин, рішення господарського суду міста Києва відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, в зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Козлівський спиртовий завод” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2008 у справі №32/224 залишити без змін.
3. Матеріали справи №32/224 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
27.10.08 (відправлено)