КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.10.2008                                                                                           № 37/219

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Жигадло І.Б. – (дов. № 105/10 від 15.07.2008р.)

 від відповідача -Киреєю А.В. – (дов. № 221 від 11.09.2008р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2008

 у справі № 37/219  

 за позовом                               Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова"

              

             

 про                                                  стягнення 7743312,41 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТехНова” про стягнення 7743312,41 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2008р. у справі № 37/219 позовні вимоги задоволенні повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Технова” на користь  Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 5446708 грн. 45 коп. -  основного боргу, 1567794 грн. 73 коп. - інфляційні витрати, 203550 грн. 24 коп. -  3% річних від простроченої суми, 525258 грн. 78 коп. –пені, 25500 грн. - державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1567794 грн., 3% річних у розмірі 203550,24 грн. та пені у розмірі 525258,78 грн., а врешті залишити без змін та прийняти нове рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та  просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували.

21.10.2008р. в судовому засіданні від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Дочірньої компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Технова”(покупець) був укладений договір № 06/05-2631 ТЕ-39 від 30.12.2005р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі –договір).

Згідно пункту 1.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов’язується передати у власність покупцю в 2006 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти газ та оплати на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивачем відповідачу в січні –грудні 2006 року було поставлено природного газу вартістю  50720642,07 грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу, які належним чином підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач в порушення умов договору, за поставлений позивачем природний газ розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 5446708,45 грн.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей саме строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ проводиться покупцем або структурним підрозділом покупця грошовими коштами в такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місцем поставки газу.

Отже, судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості газу та послуг з його транспортування, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за надані послуги повністю не розрахувався.

Наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а тому позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 5446708,45 грн. визнається колегією суддів обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1567794,94 грн. –інфляційні витрати та 203550,24 грн. –3% річних за період прострочення платежу, а також пеню за несвоєчасне виконання взятих відповідачем на себе зобов’язань в розмірі 525258,78 грн. (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 203550,24 грн. - три проценти річних від простроченої суми та 1567794,94 грн. –інфляційних витрат,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, згідно ст.  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.2 договору сторони встановили, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання зобов’язання щодо оплати вартості природного газу у строки, які встановлені п. 6.1 договору, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 525258,78 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем  не надано жодних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, а також проти суми основного боргу не заперечує.

Колегія суддів вважає, що місцевим судом правомірно задоволені в повному обсязі позовні вимоги.

За таких обставин, колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2008р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТехНова” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі  № 37/219 від 21.07.2008р. залишити без змін.

Матеріали справи № 37/219 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді