КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2008 № 05-5-33/6757
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Попікової О.В.
Студенця В.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.06.2008
у справі № 05-5-33/6757 (Мудрий С.М.)
за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Нет"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 5800,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
До Київського апеляційного господарського суду 31.07.08р. надійшла апеляційна скарга від 11.07.08р. № 31/10-8265 Дочірньої компанії „Газ України” Національної Акціонерної компанії „Нафтогаз України” на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.06.2008р. № 05-5-33/6757, якою на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Дочірньої компанії „Газ України” Національної Акціонерної компанії „Нафтогаз України” повернуто без розгляду.
Позивач не погоджуючись з даною ухвалою, просить її скасувати, а позовну заяву направити до господарського суду м. Києва для розгляду по суті, посилаючись на те, що ухвала є необґрунтованою, оскільки до позовної заяви додано платіжне доручення від 18.06.08р. №3179 і відсутність відповідних реквізитів на даному доручені не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки платіжне доручення вважається належним доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне:
Ухвала господарського суду міста Києва від 27.06.2008 р. № 05-5-33/6757 якою позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу обґрунтована тим, що до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита, оскільки платіжне доручення в порушення п. 14 Інструкції „Про порядок обчислення та справляння державного мита” скріплено підписом ОПЕРУ Гаврилюка Н.Б., що не передбачено згаданою інструкцією.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суду не погоджується з наступних підстав:
Відповідно до п.4 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до ч.1 статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується до державного бюджету України в порядку і розмірі, передбаченому законодавством України.
Відповідно до Роз’яснення Вищого господарського суду України від 31.05.02 р. № 04-5/609 абз.3 п.п. 3.3 п.3 у вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог статті 57 ГПК України слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, відправлення відповідачеві копії позовної заяви та поданих до неї документів.
Відповідно до ч. 5 п. 3.3. Роз'яснення Роз‘яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. №02-5/289 у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України суди мають право згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від позивача чи кредитора відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.
Як вбачається з матеріалів справи до позовної заяви був доданий оригінал платіжного доручення 18.06.08р. №3179 про сплату
держмита на зворотній стороні якого міститься напис: “Зараховано в дохід бюджету України державне мито в сумі 102,00 грн. /сто дві гривні 00 коп./ 18.06.2008 року”, скріплений круглою печаткою установи банку та підписами посадових осіб .
Отже, суд першої інстанції, маючи сумніви щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України, міг витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України і не повертати позовні матеріали.
Враховуючи викладене колегія вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.4 статті 63 ГПК України.
Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної Акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.06.2008 р. за номером 05-5-33/6757 скасувати.
2. Матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва для розгляду позовної заяви по суті.
Головуючий суддя Ропій Л.М.
Судді Попікова О.В.
Студенець В.І.