КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.08.2008                                                                                           № 6/116

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій Л.М.

 суддів:            Попікової  О.В.

          Смірнової  Л.Г.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.04.2008

 у справі № 6/116 (Ковтун С.А.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф"

 до                                                   Консорціум "Укріндустрія"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  примусове виконання обов"язку в натурі

 

ВСТАНОВИВ:

 Товариством з обмежено відповідальністю «Мед Лайф» (надалі позивач) заявлений позов до Консорціуму «Укріндустрія» (надалі відповідач) про примусове виконання обов’язку в натурі, а саме: зобов’язати відповідача здійснити власними або залученими силами роботи з капітального будівництва та передати у власність позивача 5 (п’ятий) корпус будинку № 9 (дев’ять) по проспекту Генерала Ватутіна 2А у мікрорайоні житлового масиву «Вигурівщина-Троєщина» у Деснянському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2008 у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивовано доведеністю з боку відповідача факту належного виконання своїх зобов’язань за договором від 15.05.2003р. № 1-ДУ, що підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 7.09.2006р. у справі № 24\277.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Мед Лайф» не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 15.04.2008 у цій справі просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- посилаючись на вимоги ч. 1 статті 7 та ч. 1 статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» позивач вважає, що суд не захистив його інтереси як інвестора, оскільки позивач, інвестувавши кошти у будівництво, згідно договору від 15.05.2003р. № 1-ДУ, свої зобов’язання виконав у повному обсязі. Проте, незважаючи на те, що умовами згаданого договору строк закінчення будівництва був визначений орієнтовно 4 кв. 2004р., на сьогоднішній день відповідач свої зобов’язання щодо будівництва об’єкта та передачі належної інвестору частки не виконав.

- зауважуючи на вимогах ч. 2 статті 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» ч. 1 статті 663 Цивільного кодексу України, статті 530 Цивільного кодексу України, позивач вважаю, що з моменту повної оплати ним частки в об’єкті будівництва за інвестиційним договором, у нього виникло право вимоги до відповідача щодо передачі йому у власність збудованого приміщення після завершення будівництва та здачі в експлуатацію всієї будівлі, в якій розташовано об’єкт інвестування.

Від відповідача – Консорціуму «Укріндустрія» 18.08.2008р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю представника відповідача взяти участь у судовому засіданні 19.08.2008р., оскільки юрист перебуває у лікарні. Відзиву на апеляційну скаргу надіслано не було. Подане клопотання визнається необґрунтованим та відхиляється, при цьому судом  врахована можливість розгляду скарги за відсутністю сторони та достатності наявних в справі матеріалів.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне:

18.04.2003р. між Головним управлінням внутрішніх військ МВС України (попередній замовник інвестор) та Консорціумом «Укріндустрія» (новий замовник інвестор) укладено договір № 1\ДУ про дольову участь  у будівництві нерухомого майна, за умовам якого ГУВВ МВС України поетапно передає Консорціуму функції замовника для добудови об’єкта незавершеного будівництва – 6-ти 34-х поверхових житлових будинків з монолітного залізобетону з об’єктами соціально-побутової сфери та підземним паркінгом, які розташовані в 2-му мікрорайоні житлового масиву «Троєщина» у Деснянському районі м. Києва, а Консорціум приймає функції замовника та зобов’язується від свого імені та за свій рахунок здійснити юридичні дії, пов’язані з добудовою об’єкта на умовах, передбачених договором. Згідно умов згаданого договору (п.1.3) ГУ ВВ МВС України делегувало Консорціуму «Укріндустрія» право залучати до участі в будівництві третіх осіб – інвесторів.  

                    Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.05.2003р між позивачем – Консорціумом та відповідачем – Інвестором укладено договір № 1-ДУ, в п. 1.1 якого сторони визначили, що предметом даного договору є інвестування проекту по будівництву об’єкту нерухомого майна на будівельному майданчику за будівельною адресою: вул. Бальзака, 2-а мікрорайон житлового масиву «Троєщина» Деснянського району м. Києва шляхом встановлення правовідносин в капітальному будівництві.

При цьому, сторони погодили наступні умови: частки сторін не є загальною власністю, і сторони мають право самостійно розпоряджатись своїми частками (після їх виділення та оформлення права власності), після завершення робіт та прийняття частки, сторони самостійно та за свій рахунок оформлюють право власності на свою частку; частка інвестора складається із нежилих приміщень, загальною площею 461,36 кв.м. (п.2.1 – 2.3. договору). Згідно умов п. 2.6 згаданого договору виділення часток та оформлення права власності буде виконуватись по закінченню будівництва та затвердження державною приймальною комісією акта приймання об’єкта в експлуатацію.

Обов’язки сторін за договором від 15.05.2003р. № 1-ДУ визначені в розділі 3, зокрема: Консорціум зобов’язується своїми силами та/або залученими силами виконати роботи по капітальному будівництву об’єкта згідно робочої документації та передати Інвестору належну останньому частку (п.3.1 договору); виконувати будівельно-монтажні роботи по збудуванню об’єкта (п.3.3);  Консорціум зобов’язується підписати акт приймання-передачі частки Інвестора не пізніше місяця з моменту остаточного затвердження Акта державної комісії про введення об’єкта в експлуатацію (п.3.5).

Згідно умов п. 3.4 згаданого договору орієнтовний строк закінчення будівельно-монтажних робіт по збудуванню об’єкта визначається 4 кв. 2004р.

До матеріалів справи залучена постанова Київського апеляційного господарського суду від 7.09.2006р. у справі № 24\277, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 28.11.2006р., якими було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Мед Лайф» до Консорціуму «Укріндустрія» про визнання недійсним договору від 15.05.2003р. № 1-ДУ та стягнення 762724,60 грн. При цьому, в зазначених рішеннях зазначено про відсутність з боку відповідача порушень умов згаданого договору, оскільки умовами останнього визначено лише орієнтовний строк закінчення будівельно-монтажних робіт.

Господарський суд м. Києва у рішенні від 15.04.2008р. у цій справі відмовляючи у позові ТОВ «Мед Лайф» про примусового виконання Консорціуму «Укріндустрія» обов’язку в натурі зазначив про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на належне виконання відповідачем своїх обов’язків за договором від 15.05.2003р. № 1-ДУ. Такий висновок ґрунтується на обставинах, встановлених під час розгляду справи № 24\277 про визнання недійсним договору від 15.05.2003р. № 1-ДУ та стягнення 762724,60 грн.

Однак, слід зауважити наступне: предмет позову в даній справі – вимога про зобов’язання Консорціуму «Укріндустрія» здійснити власними або залученими силами роботи з капітального будівництва та передати у власність позивача 5 (п’ятий) корпус будинку № 9 (дев’ять) по проспекту Генерала Ватутіна 2А у мікрорайоні житлового масиву «Вигурівщина-Троєщина» у Деснянському районі м. Києва.

Відповідно до вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч. 2 статті 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні, тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами, оскільки в силу статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи саме у спорах, що виникають між сторонами з тих або інших підстав, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Частина 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що обов’язковою умовою для звернення до суду з позовом є наявність порушеного або оспорюваного права.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Недоведеність позивачем обставин справи, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, тягне за собою відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що позивач є стороною договору від 15.05.2003р. № 1-ДУ та звертаючись з позовом про зобов’язання іншого контрагента виконати свої зобов’язання за договором, він має довести 1) що його вимоги є обґрунтованими; 2) що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов’язань за договором.

Позивач звертаючись з вимогою про зобов’язання відповідача виконати обов’язок за договором від 15.05.2003р. № 1-ДУ, а саме: здійснити власними або залученими силами роботи з капітального будівництва 5 (п’ятого) корпусу будинку № 9 (дев’ять) по проспекту Генерала Ватутіна 2А у мікрорайоні житлового масиву «Вигурівщина-Троєщина» у Деснянському районі м. Києва, наголошує на тому, що порушені його права як інвестора.  

Згідно вимог ч. 2 статті 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Позивач, реалізувавши свої право на інвестування, уклав відповідний договір на інвестування проекту по будівництву об’єкту нерухомого майна.

При цьому, доводи, викладені позивачем як позовній заяві, так і в апеляційній скарзі щодо порушення його права як інвестора є хибними та не підтверджуються матеріалами справи. Посилання позивача на вимоги Закону України «Про інвестиційну діяльність», якими визначаються загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України як на підставу для звернення до суду із згаданим позовом, визнаються юридично неспроможними з огляду на наступне:

Приписами ч. 1 та ч. 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.  Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно вимог статті 42 згаданого кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом  договору від 15.05.2003р. № 1-ДУ є інвестування проекту по будівництву об’єкту нерухомого майна на будівельному майданчику.

Зобов’язання відповідача щодо виконання робіт по капітальному будівництву об’єкта визначені в п. 3.1 згаданого договору.

Однак, факт невиконання останнім свого зобов’язання щодо виконання цих робіт, або відмова у їх виконанні жодним чином позивачем не доведена. Зважаючи на невизначеність строку закінчення будівельно-монтажних робіт, оскільки власне орієнтовний строк визначений умовами договору – 4 кв. 2004р., відсутні правові підстави вважати що відповідач не виконує роботи по капітальному будівництву або ухиляється від їх виконання, і відповідно як наслідок, право позивача є порушеним.

Посилання позивача на вимоги статті 530 та ч. 1 статті 663 Цивільного кодексу України як на підставу заявленого позову про зобов’язання відповідача передати у власність ТОВ «Мед Лайф» 5 (п’ятий) корпус будинку № 9 (дев’ять) по проспекту Генерала Ватутіна 2А у мікрорайоні житлового масиву «Вигурівщина-Троєщина» у Деснянському районі м. Києва є безпідставним з огляду на наступне:

Згідно умов п. 2.6 згаданого договору виділення часток та оформлення права власності буде виконуватись по закінченню будівництва та затвердження державною приймальною комісією акта приймання об’єкта в експлуатацію. При цьому, частки сторін не є загальною власністю, і сторони мають право самостійно розпоряджатись своїми частками (після їх виділення та оформлення права власності), після завершення робіт та прийняття частки, сторони самостійно та за свій рахунок оформлюють право власності на свою частку (п. 2.1, п.2.2).

З огляду на викладене, відсутні правові підстави щодо зобов’язання відповідача передати у власність 5 (п’ятий) корпус будинку № 9 (дев’ять) по проспекту Генерала Ватутіна 2А у мікрорайоні житлового масиву «Вигурівщина-Троєщина» у Деснянському районі м. Києва.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2008р. у справі № 6\116 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Мед Лайф» - без задоволення.

2. Справу № 6\116 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій Л.М.

 Судді                                                                                          Попікова  О.В.

                                                                                          Смірнова  Л.Г.