КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.07.2008                                                                                           № 2/85

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:            Рєпіної  Л.О.

          Синиці  О.Ф.

 при секретарі:           Волуйко Т.В.

 За участю представників:

 Від позивача 1 – Клюца С. О. – по довіреності.

Від позивача 2 – Клюца С. О. – по довіреності.

 Від позивача 3 – Бакланська Т. В. – по довіреності.

 Від відповідача 1 – не з’явився.

 Від відповідача 2 – Калісська Н. І. – по довіреності.

 Від третьої особи – Смаковенко Л. А. – по довіреності.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.05.2008 р.

 у справі № 2/85 (Домнічева І.О.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОМ-Н"

                              Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас"

                              Товариство з обмеженою відповідальністю "МП Більшовик"

 до                                                   Територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Продагросервіс"

 третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ТОВ “Агентство екологічних досліджень”            

 про                                                  встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод у здійсненні права власності.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОМ-Н”, ТОВ “Донбас” та ТОВ “МП Більшовик” звернулися до Господарського суду м. Києва з позовом до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради та ТОВ “Продагросервіс” про встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.05.2008 р. у справі № 2/85 позов ТОВ “Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОМ-Н”, ТОВ “Донбас”, ТОВ “МП Більшовик” до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради та ТОВ “Продагросервіс” про встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод у здійсненні права власності був задоволений повністю.

Зокрема, оскаржуваним рішенням було:

встановлено земельний сервітут на безоплатне та безстрокове користування ТОВ “Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОМ-Н” існуючим під’їзним шляхом шириною 8 метрів на належній територіальній громаді м. Києва земельній ділянці, не наданій у власність чи користування, вказаній у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 17 код 69:152 13к 17 через ворота у паркані і правіше вздовж паркана до самої будівлі літ. “В” за адресою: м. Київ,                        вул. Виборзька, 42А для проходу та проїзду на транспортних засобах у межах, вказаних у схемі;

встановлено земельний сервітут на безоплатне та безстрокове користування ТОВ “Донбас” існуючим під’їзним шляхом шириною 8 метрів на належній територіальній громаді м. Києва земельній ділянці, не наданій у власність чи користування, вказаній у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 17 код 69:152 13к 17 через ворота у паркані і правіше вздовж паркана до самої будівлі літ. “В” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А для проходу та проїзду на транспортних засобах у межах, вказаних у схемі;

встановлено земельний сервітут на безоплатне та безстрокове користування ТОВ “МП Більшовик” існуючим під’їзним шляхом шириною 8 метрів на належній територіальній громаді м. Києва земельній ділянці, не наданій у власність чи користування, вказаній у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 17 код 69:152 13к 17 через ворота у паркані і правіше вздовж паркана до самої будівлі літ. “В” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А для проходу та проїзду на транспортних засобах у межах, вказаних у схемі;

зобов’язано ТОВ “Продагросервіс” та пов’язаних з ним осіб звільнити під’їзний шлях шириною 8 метрів на належній територіальній громаді м. Києва земельній ділянці, не наданій у власність чи користування, вказаній у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 17 код 69:152 13к 17 через ворота у паркані і правіше вздовж паркана до самої будівлі літ. “В” за адресою: м. Київ,                        вул. Виборзька, 42А та не перешкоджати ТОВ “Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОМ-Н”, ТОВ “Донбас”, ТОВ “МП Більшовик” у користування цим під’їзним шляхом.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач 1 та відповідач 2 звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять його скасувати, оскільки вважають, що рішення було прийняте по неповно з’ясованим обставинам, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 р. у справі № 2/85 апеляційні скарги були прийняті до провадження, розгляд справи був призначений на 10.07.2008 р.

02.07.2008 р. від ТОВ “МП Більшовик” через канцелярію суду надійшов відзив щодо апеляційної скарги ТОВ “Продагросервіс” на рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2008 р. у справі № 2/85, в якому директор ТОВ “МП Більшовик” повідомив, що підтримує апеляційну скаргу ТОВ “Продагросервіс”.   

10.07.2008 р. було оголошено перерву в розгляді справи до 11.07.2008 р.

11.07.2008 р. представник відповідача 1 у судове засідання не з’явився. Розгляд справи було відкладено на 23.07.2008 р.

23.07.2007 р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшло клопотання про залучення у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства “Алвіго”. Колегія, порадившись, залишила клопотання без задоволення, оскільки Акціонерне товариство “Алвіго” не має відношення до спірної земельної ділянки.

23.07.2007 р. до Київського апеляційного господарського суду від ТОВ “Агентство екологічних досліджень” надійшло клопотання про залучення його у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Колегія, порадившись, задовольнила клопотання, оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов’язки ТОВ “Агентство екологічних досліджень”.

Крім того, в судовому засіданні від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неявкою відповідача 1 та у зв’язку з необхідністю ознайомлення з відзивом на апеляційну скаргу.

Після заявлених клопотань, представник відповідача 2 заявив відвід колегії суддів.

Колегія, порадившись, розглянула зазначені вище клопотання та відклала розгляд даної справи до вирішення питання про відвід на 31.07.2008 р.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2008 р. у справі № 2/85 заяву представника ТОВ “Продагросервіс” про відвід колегії суддів було залишено без задоволення.

31.07.2008 р. представник відповідача 1 у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа переглядається за наявним в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, інші подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2007 р. ТОВ “Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОМ-Н” придбало за договором купівлі-продажу від 08.06.2007 р. нежилі приміщення в літ. “В”, що знаходяться за адресою: вул. Виборзька, 42А, загальною площею 560,90 кв. м., що складає 55/100 частини від нежилої споруди площею                        1 038,90 кв. м.

16.02.2001 р. ТОВ “Донбас” за договором купівлі-продажу державного майна з аукціону придбало нежилі приміщення № 3 (гаражні бокси), приміщення № 3, № 4, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А літ. “В”.

27.05.2004 р. ТОВ “Донбас” за договором купівлі-продажу придбало нежиле приміщення № 4 (гараж) 1-го поверху (в літ. “В”), що знаходиться за адресою: м. Київ,         вул. Виборзька, 42А.

20.07.2005 р. рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 43/548, що набрало законної сили, було визнано право власності ТОВ “МП Більшовик” на нежилі приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А загальною площею 675,4 кв. м. літ. “А”.

Статтею 377 Цивільного Кодексу України встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у частині, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою та частині, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, до ТОВ “Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОМ-Н” та ТОВ “Донбас” перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нежитлова будівля літ. “В” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А, а до ТОВ “МП Більшовик” – право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нежитлова   будівля літ. “А” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А.

З наданого позивачами плану вбачається, що нежилі споруди літ. “А” та “В” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А знаходяться по сусідству, а земельна ділянка, на якій вони розміщені, оточена земельними ділянками інших осіб та має доступ до дороги загального користування – вулиці Виборзької лише через земельну ділянку, не надану у власність чи користування (номер 17 у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. код 69:152 13к 17) по наявному шляху шириною 8 метрів, що починається на місці розташування воріт у паркані та повертає правіше вздовж паркану, оточуючого комплекс споруд за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А (відмічений на черговому кадастровому плані – витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р.). Задоволення потреб у доступі до доріг загального користування іншим чином не може бути здійснено в силу особливостей забудови нежитловими будівлями земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А.

Посилання представника ТОВ “Продагросервіс” на ту обставину, що доступ до нежилих споруд літ. “А” та “В” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А може здійснюватися через іншу земельну ділянку, позначену на витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 25, а в реєстрі земельних ділянок під кодом 69:152:25 місцевим господарським судом обґрунтовано не було взято до уваги, оскільки, як вбачається з витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р., ділянка під номером 25 не має спільної межі зі спорудами літ. “А” та “В” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А, а веде до земельної ділянки, наданої у користування АТ “Алвіго”, позначеної на витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 20.

З пояснень ТОВ “Продагросервіс” у клопотанні про залучення іншого відповідача вбачається, що між земельною ділянкою, наданою у користування АТ “Алвіго” та нежилими спорудами літ. “А” та “В” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А споруджено паркан, а відтак – відсутній під’їзний шлях.

Статтею 99 Земельного Кодексу України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати земельних сервітутів у вигляді права проїзду на транспортному засобі лише по наявному шляху.

Таким чином, законодавство не дозволяє встановлювати земельний сервітут у вигляді права проїзду на транспортному засобі до нежилих споруд літ. “В”, “А” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А через земельну ділянку, надану у користування АТ “Алвіго”.

Земельна ділянка номер 17 у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. код 69:152 13к 17 не передана у власність чи користування.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про розмежування земель державної та комунальної власності” усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності при розмежуванні земель державної та комунальної власності передаються до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст.

Витяг з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. не містить відомостей про приналежність земельної ділянки не наданої у власність чи користування, вказаної у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 17 код 69:152 13к 17 жодній з осіб.

Оскільки вказана земельна ділянка знаходиться у межах м. Києва, то ця ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Стаття 9 Закону України “Про місто-герой Київ” передбачає, що у м. Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування – Київська міська рада, районні в місті ради, які є юридичними особами.

Порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Стаття 9 Земельного Кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розпорядження земельною ділянкою, не наданої у власність чи користування, вказаної у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 17 код 69:152 13к 17, так само як і визначення в угодах та договорах умов її використання, відноситься до повноважень Київської міської ради.

Посилання представника Київської міської ради на те, що земельна ділянка, не надана у власність чи користування, вказана у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 17 код 69:152 13к 17 не належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, оскільки у Київської міської ради відсутній відповідний державний акт, обґрунтовано не були прийняті судом першої інстанції до уваги з огляду на наступне.

Згідно ст. 14 Закону України “Про розмежування земель державної та комунальної власності” право комунальної власності  на землю посвідчується державним актом.

Таким чином, існування права комунальної власності на земельну ділянку не пов’язується з видачею державного акту. Такий акт лише посвідчує право комунальної власності, що виникло відповідно до закону.

Стаття 99 Земельного Кодексу України передбачає, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів в тому числі у вигляді права проходу та проїзду на велосипеді, права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Відповідно до ст. 402 Цивільного Кодексу України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі зверталися до Київської міської ради з вимогою укласти договір земельного сервітуту на користування під’їзним шляхом на належній територіальній громаді м. Києва земельній ділянці для проходу та проїзду на транспортних засобах (копія листів, копія проектів договорів сервітуту, опис вкладення у цінний лист, квитанція про оплату послуг пошти та повідомлення про його вручення).

Відповідно до ч. 3 ст.181 Господарського Кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Представник Київської міської ради не надав доказів того, що сторони досягли домовленості про встановлення сервітуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 402 Цивільного Кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Враховуючи те, що нежитлові будівлі літ. “А” та “В” за адресою: м. Київ,                       вул. Виборзька, 42А перебувають у власності позивачів і їх право власності здійснюється безстроково, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обґрунтованою є вимога позивачів про встановлення безстрокового сервітуту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції й про те, що вимога позивачів про встановлення безоплатного сервітуту також є обґрунтованою, оскільки земельна ділянка, вказана у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 17 код 69:152 13к 17 не надана у власність чи користування, не використовується територіальною громадою м. Києва, і жодних збитків пов’язаних зі встановленням сервітуту і здійсненням позивачами користування наведеною земельною ділянкою територіальна громада м. Києва не несе.

24.12.2007 р. за розпорядженням ТОВ “Продагросервіс” позивачі були позбавлені можливості користуватися земельною ділянкою, не наданою у власність чи користування, вказаною у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 17 код 69:152 13к 17 для проходу та проїзду до належних їм нежитлових будівель літ. “А” та “В” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А. ТОВ “Продагросервіс”, блокуючи проїзд до належних позивачам будівель за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А, перешкоджає власникам користуватися майном на власний розсуд.

Згідно ж ч. 1 ст. 321 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивачів є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Безпідставним є твердження ТОВ “Продагросервіс” у своїй апеляційній скарзі про те, що судом було порушено норми процесуального права, оскільки справу було розглянуто без представників останнього чим повністю, за твердженням скаржника, було позбавлено можливості даного учасника процесу реалізувати свої процесуальні права для захисту своїх прав у судовому порядку, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, дана справа неодноразово відкладалась, тому у ТОВ “Продагросервіс” були всі можливості реалізувати свої процесуальні права, відповідач 2 знав про те, що чергове судове засідання у справі ухвалою від 08.04.2008 р. було призначене на 13.05.2008 р., однак 13.05.2008 р. не з’явився на нього, не поцікавився про його результат. Крім того, колегія звертає увагу на положення ст. 75 ГПК України, згідно якої справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Необґрунтованим є посилання ТОВ “Продагросервіс” у своїй апеляційній скарзі на те, що суд, виносячи рішення у справі, вийшов за межі позовних вимог. При цьому колегією береться до уваги наступне.

У своїй позовній заяві позивачі просили встановити земельний сервітут на безоплатне та безстрокове користування ними існуючим під’їзним шляхом шириною 8 метрів на належній територіальній громаді м. Києва земельній ділянці від вулиці Виборзької через ворота у паркані і правіше вздовж паркана для проходу та проїзду на транспортних засобах у межах, вказаних у схемі.

Однак, судом було встановлено, що належна територіальній громаді м. Києва земельна ділянка не надана у користування та вказана у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007р. під номером 17 код 69:152 13к 17, суд з’ясував, що в’їзд на під’їзний шлях здійснюється через ворота у паркані.

Таким чином, виносячи рішення встановити земельний сервітут на безоплатне та безстрокове користування кожним з позивачів існуючим під’їзним шляхом шириною 8 метрів на належній територіальній громаді м. Києва земельній ділянці, не наданій у власність чи користування, вказаній у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 17 код 69:152 13к 17 через ворота у паркані і правіше вздовж паркана до самої будівлі літ. “В” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А для проходу та проїзду на транспортних засобах у межах, вказаних у схемі, місцевий господарський суд не вийшов за межі позовних вимог, а встановив сервітут на користування тією земельною ділянкою, встановити який просили позивачі у своїй позовній заяві.

У своїй апеляційній скарзі ТОВ “Продагросервіс” стверджує, що місцевий господарський суд виніс рішення з порушенням вимог ст. ст. 33, 34, 38, 43 ГПК України, оскільки неправильно оцінив надані позивачами докази існування у них права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться нежитлові споруди за адресою:         м. Київ, вул. Виборзька, 42А літ. “А” та “В”. Скаржник вважає, що оскільки відомостей про належність земельної ділянки під нежитловими спорудами за адресою: м. Київ,           вул. Виборзька, 42А літ. “А” та “В” ТОВ “Донбас” та ТОВ “Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОМ-Н” у витягу з бази даних Державного земельного кадастру не міститься, то вказані позивачі не користуються цією земельною ділянкою.

Таке твердження скаржника спростовується положенням ст. 377 Цивільного Кодексу України, яка передбачає, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у частині, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та частині, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Суд встановив факт придбання позивачами частин будівель за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А літ. “А”, “В”. Таким чином, на підставі норм ст. 377 Цивільного Кодексу України до позивачів перейшло від ТОВ “Агентство екологічних досліджень” право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться їх будівлі. Отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про наявність у позивачів права користування земельною ділянкою, на якій ці будівлі знаходяться.

Необґрунтованим є твердження ТОВ “Продагросервіс” про те, що місцевий господарський суд помилково зробив висновок про відсутність проїзду через земельну ділянку АТ “Алвіго”.

Такий висновок суду першої інстанції підтверджується, зокрема, поясненнями представника позивачів, схемою ділянок у витягу з бази даних Державного земельного кадастру, з якої вбачається, що через земельну ділянку АТ “Алвіго” відсутній під’їзний шлях до належних позивачам будівель, доказом чого є зазначення наявності паркану.

В тому, що через земельну ділянку АТ “Алвіго” відсутній під’їзний шлях до належних позивачам будівель, переконалася й колегія суддів апеляційної інстанції на виїзному засіданні.

Крім того, навіть якщо такий під’їзний шлях існував би – встановлення сервітут на користування таким шляхом порушувало б вимогу ч. 4 ст. 98 Земельного Кодексу України, оскільки здійснення такого сервітуту буде більш обтяжливим для власника земельної ділянки (територіальної громади м. Києва), ніж здійснення сервітуту, встановленого оскаржуваним рішенням.

При цьому колегією береться до уваги те, що земельна ділянка перебуває у користуванні АТ “Алвіго” на підставі договору оренди – доказом чого є відповідний запис у витязі з витягу з бази даних Державного земельного кадастру, а, отже, використовується власником для здавання в оренду. Водночас, земельна ділянка, на яку встановлений сервітут оскаржуваним рішенням, власником не використовується. Встановлення сервітуту на право проходу та проїзду через земельну ділянку, надану у користування іншій особі, обмежить передані такій особі за договором оренди права, що зумовить виникнення у АТ “Алвіго” права відповідно до ч. 4 ст. 726 Цивільного Кодексу України вимагати зменшення орендної плати, що також нанесе шкоду власнику ділянки.

Необґрунтованим є твердження ТОВ “Продагросервіс” й про те, що місцевий господарський суд з порушенням норм процесуального права зробив висновок про те, що територіальною громадою м. Києва не здійснюється користування земельною ділянкою, сервітут на користування якою просили встановити позивачі, а відтак – жодних збитків пов’язаних з встановленням сервітуту і здійсненням позивачами користування наведеною земельною ділянкою територіальна громада м. Києва не несе, оскільки такий висновок був зроблений на підставі оцінювання відповідно до ст. 43 ГПК України доказу у вигляді пояснень позивачів, та з огляду на відсутність будь-яких доказів, що свідчили б про зворотнє з боку представника територіальної громади м. Києва.

У своїй апеляційній скарзі ТОВ “Продагросервіс” стверджує, що необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про існування розпорядження ТОВ “Продагросервіс”, за яким 24.12.2007 р. позивачі були позбавлені можливості користуватися земельною ділянкою, не наданою у власність чи користування, вказаною у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 17 код 69:152 13к 17 для проходу та проїзду до належних їм нежитлових будівель літ. “А” та “В” за адресою:              м. Київ, вул. Виборзька, 42А.

Однак, згадані вище факти отримані з пояснень позивачів, а також у додатку до позовної заяви позивачами було надано письмовий доказ – копію постанови Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.12.2007 р. – в якій зафіксовано вказані обставини.

Скаржник не обґрунтував підстав, з яких суд не вправі був брати до уваги вище зазначені докази, підстав, з яких він вважає зазначені докази неналежними та недопустимими.

В якості обґрунтування неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права ТОВ “Продагросервіс” посилається на неправомірне використання норм статей Цивільного Кодексу України для встановлення факту виникнення у ТОВ “Донбас” права користуватися земельною ділянкою, на якій розміщені нежитлові будівлі літ. “А” та “В” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А, оскільки ТОВ “Донбас” набуло право власності на них до введення в дію чинного Цивільного Кодексу України.

Колегія не може погодитися з таким твердженням скаржника з огляду на наступне. Пунктом 4 Перехідних положень Цивільного Кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки право власності на нежитлову будівлю літ. “А”, “В” за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А, у ТОВ “Донбас” виникло до набрання чинності Цивільним Кодексом України від 16.01.2003 р., але саме право власності здійснюється після набрання ним чинності – то на регулювання такого права власності поширюється дія норм чинного Цивільного Кодексу України, в тому числі – ст. 377 Цивільного Кодексу України.

Крім того, навіть якщо припустити, що дія ст. 377 чинного Цивільного Кодексу України не поширюється на відносини власності на об’єкти нерухомості, що виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України від 16.01.2003 р., але здійснюються також після вступу чинного Цивільного Кодексу України в дію, то і в такому разі оскаржуване рішення прийняте без порушення норм матеріального права, оскільки ТОВ “Донбас” придбало 27.05.2004 р. (тобто, після набрання Цивільним Кодексом України від 16.01.2003 р. чинності) нежиле приміщення № 4 (гараж) 1-го поверху (в літ. “В”), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором купівлі-продажу від 27.05.2004 р. і отримало право користування земельною ділянкою, на якій така будівля знаходиться.

Посилання ТОВ “Продагросервіс” на неприпустимість застосування до спірних правовідносин положень ст. 377 Цивільного Кодексу України у зв’язку з тим, що                    ст. ст. 120, 125 Земельного Кодексу України інакше визначають підстави виникнення права користування земельними ділянками є необґрунтованим з огляду на наступне.

Стаття 2 Земельного Кодексу України встановлює, що земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 177 Цивільного Кодексу України передбачено, що об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, тощо, а стаття 181 Цивільного Кодексу України відносить земельні ділянки до нерухомих речей.

Таким чином, відповідно до ст. 1 Цивільного Кодексу України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, об’єктом яких є земельні ділянки, регулюються цивільним законодавством, основним актом якого відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного Кодексу України є цей кодекс.

Чинна редакція ст. 120 Земельного Кодексу України повторює положення ст. 377 Цивільного Кодексу України.

Стаття 120 та стаття 125 Земельного Кодексу України не суперечать одна одній, а регулюють різні аспекти реалізації прав на земельні ділянки – ст. 120 Земельного Кодексу України передбачає процедуру переходу існуючого права власності на земельну ділянку при переході права на житловий будинок, будівлю або споруду, а стаття 125 Земельного Кодексу України – виникнення права власності, не пов’язаного з врегульованим статтею 120 Земельного Кодексу України переходом існуючого права. Доказом цього є застосування в зазначених нормах різних термінів для позначення виникнення прав – перехід прав у статті 120 та виникнення прав у статті 125 Земельного Кодексу України.

Таким чином, місцевий господарський суд при встановленні факта існування у позивачів права користування земельними ділянками в результаті його переходу відповідно до ст. 377 Цивільного Кодексу України не допустив неправильного застосування норм матеріального права.

Оскільки у позивачів існує право користування земельними ділянками, на яких розміщені належні їм споруди, то застосування судом ст. ст. 98, 99, 100 Земельного Кодексу України та ст. 402 Цивільного Кодексу України є правомірним.

Необґрунтованим є посилання ТОВ “Продагросервіс” на те, що місцевим господарським судом було помилково встановлено право власності ТОВ “Донбас” на нежилу споруду за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А літ. “В”, оскільки надана скаржником у якості доказу постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 р. у справі № 38/286 була скасована ухвалою Вищого господарського суду України.

Твердження скаржника – ТОВ “Продагросервіс” про те, що у ТОВ “Донбас” припинилося право власності на нежитлову споруду за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А літ. “В” у зв’язку з її знищенням також не доводиться належними засобами доказування.

Зі змісту наданого у якості письмового доказу листа Відділу контролю за благоустроєм Солом’янського району вбачається лише те, що будівлі літ. КН не існує, оскільки на їх місці здійснюється будівництво – виритий котлован.

Однак, ТОВ “Донбас” не купувало будівлі літ. КН – предметом усіх договорів виступали споруди за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А літ. “В”.

Таким чином, встановлення судом права власності ТОВ “Донбас” на нежитлову споруду за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 42А літ. “В” було здійснено без порушення норм матеріального та процесуального права.

Посилання ТОВ “Продагросервіс” на ту обставину, що судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права був встановлений земельний сервітут для обслуговування нежилої споруди не відповідає дійсності.

Норми, на які посилається скаржник в обґрунтування таких своїх пояснень не містять зазначеного обмеження.

Крім того, в оскаржуваному рішенні суду встановлено земельний сервітут на безоплатне та безстрокове користування позивачами існуючим під’їзним шляхом шириною 8 метрів на належній територіальній громаді м. Києва земельній ділянці, не наданій у власність чи користування, вказаній у витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 24.10.2007 р. під номером 17 код 69:152 13к 17 через ворота у паркані і правіше вздовж паркана до самої будівлі літ. “В” за адресою: м. Київ,  вул. Виборзька, 42А для проходу та проїзду на транспортних засобах у межах, вказаних у схемі, а не земельний сервітут для обслуговування нежилої споруди.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2008 р. у справі № 2/85 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженоювідповідальністю “Продагросервіс” на рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2008 р. у справі  № 2/85 – залишити без задоволення.

          2.  Рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2008 р. у справі             № 2/85 – залишити без змін.

          3.   Матеріали справи № 2/85 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

 07.08.08 (відправлено)