КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.08.2008                                                                                           № 6/198

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

 при секретарі:           Цецарському А.О.

 За участю представників:

  від позивача -                    КрайнякЮ.О.

від відповідача -          НагороднийІ.В.

відтретьої особи -          1. не з'явились, 2. не з'явились

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищого навчального закладу "Інститут реклами" (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю)

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2008

 у справі № 6/198 (Ковтун С.А.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт"

 до                                                   Вищого навчального закладу "Інститут реклами" (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю)

 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача           

1.Комунальне підприємство "Оренда"

          2.Подільська районна у м. Києві державна адміністрація

                       

 про                                                  виселення з приміщень та зобов"язання повернути приміщення

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду містаКиєва від 19.05.2008 позов задоволено повністю. Виселено Вищий навчальний заклад ”Інститут Реклами” (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) з приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кожум’яцька, 12-Б, та передано ці приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю ”Укрконцепт”. Визнано відсутність права Вищого навчального закладу ”Інститут реклами” (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) на користування приміщеннями, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кожум’яцька, 12-Б. Стягнуто з Вищого навчального закладу ”Інститут реклами” (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Укрконцепт” 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Вищий навчальний заклад ”Інститут реклами” (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (відповідач) звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в позові повністю. Відповідач вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції у не відповідності висновком викладених в рішенні, без повного з’ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

16.10.2007 між позивачем та Комунальним підприємством ”Оренда” було укладено договір № 11060/07 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень).

Відповідно до п. 1.1 договору, Комунальне підприємство ”Оренда” на підставі розпорядження Подільської районної у місті Києві державної адміністрації № 1592 від 16.10.2007 та ордеру № 30 від 16.10.2007 передає, а позивач приймає в оренду приміщення (будівлю, споруду), вартість якого визначена експертним шляхом, по вул. Кожум’яцькій, 12-Б (міжшкільний навчально-виробничий комбінат трудового навчання) площею 2000,0 кв.м. для ведення освітньої діяльності.

Встановлено строк дії договору з 16.10.2007 по 15.10.2008. згідно п. 6.2 договору.

Відповідно до статті 2 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, укладений договір № 11060/07 оренди надає орендарю право користуватись переданим в оренду майном впродовж встановленого договором строку для здійснення підприємницької та будь-якої іншої діяльності.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, на даний час спірне приміщення знаходиться у фактичному володінні та користуванні відповідача.

Даний спір полягає в тому, що між сторонами стало питання правомірності зайняття відповідачем приміщення, яке передане позивачу на підставі договору оренди № 11060.

Відповідач посилався на те, що він використовує приміщення на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 11002-1 від 01.12.2004, який є чинним для сторін, що підтверджується виданими третьою особою та сплаченими відповідачем платіжними вимогами.

Відповідно до п. 1.1 договору № 11002-1 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), укладеного 01.12.2004 між Комунальним підприємством ”Оренда” та відповідачем, Комунальне підприємство ”Оренда” на підставі розпорядження Подільської районної у місті Києві державної адміністрації № 1295 від 01.12.2004 передало, а відповідач прийняв в оренду приміщення для проведення освітньої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 6.2 договору № 11002-1 зазначено, що строк дії договору встановлений з 01.12.2004 року по 29.11.2005 року.

Як вбачається з матеріалі справи після закінчення строку дії договору оренди № 11002-1, Комунальним підприємством ”Оренда” – на адресу відповідача надіслано лист ”Про закінчення дії договору оренди № 11002-1 від 01.12.2004”, підтверджує цей факт реєстр рекомендованих листів та фінансовим чеком поштового відділення Київ-71 про надання послуг поштового зв’язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, договір оренди № 11002-1 була припинено з 29.11.2005. Отже, з цієї дати відповідач втратив законні підстави для використання спірного приміщення.

Пунктом 6.3 договору оренди № 11002-1 зазначено, що укладення повторного договору оренди на вказане приміщення можливе лише в разі надання нових розпорядчих документів (розпорядження Подільської районної у місті Києві державної адміністрації).

Починаючи з 29.11.2005 у відповідача відсутні права на користування приміщенням, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Кожум’яцька, 12-Б.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано доказів укладення з ним договору оренди приміщення на новий термін, у відповідача відсутнє право на використання даного приміщення.

Посилання відповідача в обґрунтування свого права користування приміщенням, що питання про укладення з ним договору оренди знаходиться на розгляді в Подільській районній у місті Києві раді, є безпідставні та не надає відповідачеві права користуватись приміщенням.

Згідно з вимогами Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” для вирішення питання наявності або відсутності у суб’єкта господарювання права користування комунальним майном значення має лише укладений у письмовій формі договір оренди, який і має породжувати у сторін цивільні права щодо користування цим майном. Відповідач не має чинного договору оренди стосовно користування приміщенням, отже посилання відповідача на інші обставини, з якими закон не пов’язує виникнення права користування комунальним майном, є безпідставні.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Вищого навчального закладу ”Інститут реклами” (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2008 - відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Вищого навчального закладу ”Інститут реклами” (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2008 - без змін.

Матеріали справи № 6/198 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.