Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1860/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Мумига І.М.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Доповідач Пищида М. М.

УХВАЛА

Іменем України

29.05.2013 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Авраменко Т.М., Чельник О.І.

при секретарі - Крисановій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до кредитного договору № б/н від 23.12.2005 року, відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначає, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Умови договору відповідач не виконала, а тому у зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором, станом на 26.02.2013 року виникла заборгованість у сумі - 30 510,89 грн., яка складається з 4371,87 грн. - заборгованість за кредитом; 24 209,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 1429,09 грн. - штрафу (процентна складова) та судові витрати у розмірі 305, 11 грн.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах статті 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач неналежним чином ознайомив відповідача з «Умовами і правилами надання банківських послуг» та звернувся до суду із пропуском строку позовної давності .

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.12.2005 року позивачем за заявою відповідача надано кредит у сумі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7)

Із заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона з «Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку» ознайомлена, цей фат підтвердила своїм підписом.

Позивачем до заяви в обґрунтування своїх вимог долучено «Умови і правила надання банківських послуг», які мають іншу назву ніж ті, з якими ознайомлена відповідачка. Відповідно до пункту 3.5 вказаних правил, невід'ємною частиною договору є пам'ятка клієнта, яка позивачем не долучається (а.с. 8-11).

Доказів того, що це саме ті «Умови та правила» з якими ознайомилася відповідачка, позивачем не надано.

Дослідивши «Умови і правила надання банківських послуг» вбачається, що вони підписані лише головою правління банку, не містять підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання, а також відсутня будь-яка ідентифікуюча ознака на предмет невід'ємності їх від заяви позичальника.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що ПАТ КБ «ПриватБанк» отримало згоду від ОСОБА_2 на укладення кредитного договору з урахуванням вказаних Умов, на які посилається позивач.

Також безпідставними є посилання апелянта на п.9.3 «Умов і правил надання банківських послуг», що кредитний договір є безстроковим, оскільки правовідносини між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки заявою відповідачки, в якій строк не обумовлювався.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Строк дії картки у заяві не визначено і тому суд першої інстанції правильно взяв до уваги як доказ, пояснення відповідачки, що строк дії кредитної картки складає три роки, тобто до 23.12.2008 року.

Відповідно до ст.ст. 256, 257,ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Даний кредитний договір є споживчим.

За захистом своїх порушених прав позивач звернувся до суду у березні 2013 року, після спливу строку давності.

Пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. В зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної даності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Офіційне тлумачення статті 11 Закону України « Про захист прав споживачів» надано також і в Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 ( справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення суду є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" відхилити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня після набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: