Справа № 1/146/13/13
Провадження №11/772/519/2013 Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Пилипчук О.В.
Доповідач : Мішеніна С. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В АЛ А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 травня 2013 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого-судді Мішеніної С.В.
суддів: Кривошеї А.І., Спринчука В.В.
за участю прокурора Клімова Б.В.
захисників: ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією зі змінами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Швець А.І., апеляціями потерпілої ОСОБА_8, захисника засудженого ОСОБА_3- адвоката ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 20.03.2013 року, яким
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Гнатків Томашпільського району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня,
не навчається, неодруженого, непрацючого,
жителя АДРЕСА_1,
в силу ст. 89 КК України несудимого,
засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 304 КК України та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 187 КК України у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді п'яти років і двох місяців позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ч. 1 ст. 304 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання у вигляді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_5,
уродженця с. Кислицьке Томашпільського району
Вінницької області, українця, громадянина України,
освіта середня, одруженого, має на утриманні двоє
малолітніх дітей, працюючого у Вапнярській філії
ТОВ «ІНТЕР ФУД», жителя АДРЕСА_2, раніше несудимого,
засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді п'яти років двох місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у вигляді п'яти років двох місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_7,
уродженця с. Петрашівки Тульчинського району
Вінницької області, українця, громадянина України,
освіта середня, одруженого, працюючого на посаді
вантажника-комплектувальника ТзОВ «Універсальна
Логістична Компанія», жителя АДРЕСА_3,раніше несудимого,
засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді п'яти років двох місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у вигляді п'яти років двох місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_10,
уродженця с. Кислицьке Томашпільського району
Вінницької області, українця, громадянина України,
освіта середня, одруженого, працюючого водієм
виробничого підрозділу «Кислицьке» СТОВ «Кряж і К»,
жителя АДРЕСА_4, раніше несудимого,
засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді п'яти років шести місяців позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді п'яти років одного місяця позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі безконфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у вигляді п'яти років шести місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_11,
уродженця с. Сліди Могилів-Подільського району
Вінницької області, українця, громадянина України,
освіта неповна середня, неодруженого,
непрацюючого, жителя АДРЕСА_5, раніше несудимого,
засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 198 КК України та призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
Згідно п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України покладено обов 'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-
виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок відносно ОСОБА_10 не оскаржується.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 4000 грн. заподіяної злочином моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 1400 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. заподіяної злочином моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_9 по 400 грн. заподіяної злочином матеріальної шкоди, а також в рівних частках по 500 грн. заподіяної злочином моральної шкоди.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області по 150, 24 грн., а всього 300,48 грн. судових витрат за проведення одорологічної експертизи.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь Вінницького відділення Київського НДІСЕ Міністерства юстиції України 1147,20 грн., тобто по 382, 40 грн. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи.
Долю речових доказів вирішено.
Як убачається з вироку ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 визнані винними та засуджені за вчинення ряду злочинів.
22 січня 2009 року близько 20.00 години ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за попередньою змовою, перебуваючи на вул. Леніна у смт. Вапнярці Томашпільського району, поблизу колишньої Вапнярської міжрайбази, з метою заволодіння чужим майном вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_8, під час якого ОСОБА_4 наніс потерпілій заздалегідь приготовленою для цього металевою трубою удар в голову, від якого остання впала на землю, втративши свідомість, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливу волосяної частини голови, синця голови і шиї, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 81 від 1 червня 2010 року по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я, однак не заволоділи майном потерпілої з незалежних причин, оскільки та почала кликати на допомогу, злякавшись чого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 втекли з місця пригоди.
Крім того, ОСОБА_4, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3 є неповнолітнім, з метою втягнення його в злочинну діяльність, шляхом переконання схилив його до вчинення 22 січня 2009 року розбійного нападу та цього ж дня близько 20.00 години вони реалізували злочинний намір, вчинивши за попередньою змовою, перебуваючи на вул. Леніна у смт. Вапнярці Томашпільського району, поблизу колишньої Вапнярської міжрайбази розбійний напад на потерпілу ОСОБА_8
ОСОБА_4 на початку лютого 2009 року, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5 неповнолітній, шляхом умовлянь втягнув його у зайняття злочинною діяльністю.
ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5 за попередньою змовою в період з 21.30 години 13 лютого 2009 року по 07.15 годину 14 лютого 2009 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном з корисливих спонукань, таємно, шляхом вільного доступу, незаконно заволоділи автомобілем «Мазда 626» сірого кольору, державний номер НОМЕР_1, належним ОСОБА_11, вартістю сім тисяч гривень, чим завдали потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на вказану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою в період часу з 23.30 години 14 лютого 2009 року по 07.20 годину 15 лютого 2009 року з двору будинку ¹ 12 -А по провулку Ясному у м. Вінниці, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу, заволоділи автомобілем «ВАЗ-21063» бежевого кольору, державний номер НОМЕР_2, що належав ОСОБА_12 вартістю дев'ять тисяч гривень, чим завдали потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоди на вказану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність в період часу з 21.00 години 16 березня 2009 року по 06.55 годину 17 березня 2009 року ОСОБА_4, неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за попередньою змовою, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу заволоділи автомобілем «АЗЛК 2140», зеленого кольору, державний номер НОМЕР_3, який знаходився біля воріт будинку АДРЕСА_7, що належить ОСОБА_9, вартістю шість тисяч гривень, завдавши потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на вказану суму.
19 лютого 2009 року близько 01.00 години ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за попередньою змовою, із корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, таємно викрали з автомобіля НОМЕР_4, належного ОСОБА_13, чотири колеса із титанового сплаву «Р-13» із гумовими покришками «ВС-20», вартість яких згідно товарознавчої експертизи № 651 від 30 квітня 2009 року становить 3348 грн., після чого з місця пригоди зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, в лютому 2009 року близько 22.00 години ОСОБА_4, ОСОБА_14, відносно якого кримінальну справу закрито на підставі п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року, та ОСОБА_5, за попередньою змовою, таємно, із корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, повторно, шляхом вільного доступу, перебуваючи на вулиці Леніна у смт. Вапнярці Томашпільського району, викрали скутер «Ямаха», який знаходився на узбіччі, та належить ОСОБА_15, вартість якого згідно довідки становить 2500 грн., після чого з місця пригоди зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_15 матеріальної шкоди на зазначену суму.
13 березня 2009 року близько 23.00 години ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за попередньою змовою, із корисливих спонукань, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, підійшли до автомобіля «ФОРД СКОРПІО», державний номер НОМЕР_5, що знаходився біля будинку ¹ 13 по вулиці І. Франка у смт. Томашполі Вінницької області та належить ОСОБА_16, після чого ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 слідкували за підходами-відходами громадян, щоб у разі виникнення небезпеки попередити ОСОБА_4, який знаходився біля вказаного автомобіля і за допомогою викрутки та кусачок намагався відчинити та зламати центральний замок автомобіля, однак свій злочинний намір довести до кінця не змогли з причин, які не залежали від їх волі, так як відчинити автомобіль вони не змогли, після чого з місця пригоди зникли.
Крім того, 14 березня 2009 року близько 02.00 години ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за попередньою змовою із корисливих спонукань, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом вільного доступу, незаконно заволоділи автомобілем «ВАЗ-2101», державний номер НОМЕР_6, 1984 року випуску, вартість якого згідно товарознавчої експертизи № 3 від 16 квітня 2009 року становить 7678,08 грн., який знаходився по вул. Криворучка, 70 у с. Яришівці Томашпільського району та належить ОСОБА_17, після чого з місця пригоди зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_17 матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Крім того, ОСОБА_4, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3- ІНФОРМАЦІЯ_14 є неповнолітніми, з метою втягнення їх у злочинну діяльність, шляхом переконання, схилив їх до вчинення крадіжки коліс від автомобіля. Після чого, 19 лютого 2009 року близько 01.00 години ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за попередньою змовою із корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, таємно викрали із автомобіля «ВАЗ-2101», державний номер НОМЕР_7, належного ОСОБА_13, чотири колеса титанового сплаву «Р-13» із гумовими покришками «ВС-20», вартість яких згідно товарознавчої експертизи № 651 від 30 квітня 2009 року становить 3348 грн., після чого з місця пригоди зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на вищезазначену суму.
Крім того, ОСОБА_4, достовірно знаючи, що ОСОБА_5- ІНФОРМАЦІЯ_5 є неповнолітнім, з метою втягнення в злочинну діяльність, шляхом переконання, схилив його вчинити крадіжку скутера у смт. Вапнярці Томашпільського району. Після чого, в лютому 2009 року близько 22.00 години ОСОБА_4, ОСОБА_14, відносно якого постановою Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2011 року провадження в справі по обвинуваченню за ч.2 ст.185 КК України закрито на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року, та ОСОБА_5, за попередньою змовою, таємно, із корисливих спонукань, повторно, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, перебуваючи на вулиці Леніна у смт. Вапнярці Томашпільського району, незаконно заволоділи скутером «Ямаха», який знаходився на узбіччі, вартість якого згідно довідки становить 2500 грн. належним ОСОБА_15, після чого з місця пригоди зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_15 матеріальної шкоди на вказану суму.
Також, ОСОБА_4, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_14 та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_7 є неповнолітніми, з метою втягнення їх в злочинну діяльність, шляхом переконання, схилив їх до вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, після чого 13 березня 2009 року близько 23.00 години ОСОБА_4 із ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за попередньою змовою, із корисливих спонукань, з метою незаконного заволодіння автомобілем «ФОРД СКОРПІО», державний номер НОМЕР_5, який знаходився біля будинку ¹13 по вулиці І. Франка у смт. Томашполі Томашпільського району, належного ОСОБА_16, підійшли до вищевказаного автомобіля, після чого ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 слідкували за підходами-відходами громадян, щоб у разі виникнення небезпеки попередити ОСОБА_4, який знаходився біля вказаного автомобіля і за допомогою викрутки та кусачок намагався відчинити та зламати центральний замок автомобіля, однак свій злочинний намір до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, так як відчинити автомобіль не змогли, після чого з місця пригоди зникли.
Крім того ОСОБА_4, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_14 та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_7 є неповнолітніми, з метою втягнення їх у злочинну діяльність, шляхом переконання схилив їх вчинити незаконне заволодіння транспортним засобом, після чого, 14 березня 2009 року близько 02.00 години ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за попередньою змовою, із корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, незаконно заволоділи автомобілем «ВАЗ-2101», державний номер НОМЕР_6, 1984 року випуску, вартість якого згідно товарознавчої експертизи № 3 від 16 квітня 2009 року становить 7678,08 грн., який знаходився по АДРЕСА_9, належним ОСОБА_17, після чого з місця пригоди зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_17 матеріальної шкоди на вказану суму.
В лютому 2009 року ОСОБА_10, із корисливих спонукань, достовірно знаючи, що мопед «ЯМАХА», який запропонував йому купити ОСОБА_4 був попередньо викрадений ним за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_14 у смт. Вапнярці Томашпільського району, заздалегідь необіцяно придбав даний мопед за 1500 грн., після чого зберігав його і в подальшому, з метою позбавлення купленого мопеда, збув його шляхом продажу на ринку у с. Рахни Шаргородського району невідомим особам за 1000 грн.
Не погодившись з вироком суду, прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції Швець А.І. подав апеляцію зі змінами, просив внести зміни до вироку Томашпільського районного суду Вінницької області від 20.03.2013 року стосовно ОСОБА_3 та призначити покарання за ст.185 ч.2 - два роки позбавлення волі; за ст.187 ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України - чотири роки позбавлення волі без конфіскації майна; за ст.15 ч.2, ст.289 ч.2 КК України - п'ять років позбавлення волі; за ст.289 ч.2 КК України - п'ять років один місяць позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді п'яти років одного місяця позбавлення волі без конфіскації майна.
Вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог ст.375 КК України, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 призначив покарання більш суворе ніж за попереднім вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 01.03.2012 року, при цьому не врахував те, що ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16.05.2012 року вирок за м'якістю не скасовувався.
Потерпіла ОСОБА_8 подала апеляцію, в якій просила змінити вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_3, обрати йому мінімальну міру покарання та, застосувавши ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Вимоги мотивувала тим, що на її думку, покарання призначене ОСОБА_3 за своєю суворістю не відповідає тяжкості вчиненого ним діяння та особі засудженого, оскільки ОСОБА_3 допустив помилку під впливом старшого товариша, щиро розкаявся, просив вибачення, повністю відшкодував їй шкоду завдану злочином.
Також просила врахувати, що ОСОБА_3 молода людина, яка тільки стала на самостійний шлях, він влаштувався на роботу, створив сім'ю, на утриманні якого вагітна дружина, крім того, після скоєного, протягом чотирьох років ніяких правопорушень не вчинив, тому вважає, що слід призначити йому мінімальне покарання без позбавлення волі.
Захисник засудженого ОСОБА_3- ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просив змінити вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 березня 2013 року в частині призначення ОСОБА_3 покарання та постановити у кримінальній справі новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.2 ст.185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.289, ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України, на підставі ч.1 ст. 69 КК України призначити засудженому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкціями ч.2 ст.289, ч.3 ст. 15 , ч.2 ст.289 КК, ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Вимоги мотивовані тим, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, тому підлягає зміні.
Так, у вироку суду першої інстанції вказано, що при призначенні покарання ОСОБА_3 суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу підсудного, обставини що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що дружина ОСОБА_3 вагітна, та з урахуванням даних, що позитивно характеризують особу винного застосував статтю 69 КК України при призначенні покарання за ст.187 КК України, однак, не навів жодної мотивації, чому неможливе виправлення останнього без ізоляції від суспільства.
Також судом не враховано, що ОСОБА_3 повністю визнав вину і щиро розкаявся у вчиненому, до кримінальної відповідальності притягується вперше, вчинив злочин будучи неповнолітнім, в злочинну діяльність був втягнутий дорослою особою, в добровільному порядку відшкодував заподіяну злочином матеріальну шкоду, потерпілі до нього претензій не мають.
Крім того, після вчинення злочинів пройшло більше 4-х років, за цей час ОСОБА_3 не вчинив ні одного злочину чи правопорушення, що вказує на можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Крім того він одружився, дружина знаходиться на четвертому місяці вагітності, що, на думку захисту, підтверджує можливість його виправлення без позбавлення волі.
Звернув увагу суду на те, що під час досудового слідства дії засудженого ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були кваліфіковані за ст. ст. 15, 186 ч.2 КК України, однак під час судового розгляду справи прокурор тричі змінював обвинувачення: 17.05.2010 року відносно ОСОБА_4,. кваліфікувавши його дії за ст.15, ч.2, ст.186 ч.2, ст.304 ч.1 КК України, 16.11.2010 року відносно ОСОБА_3 змінено обвинувачення на ст.187 ч.2 КК України, мотивуючи це тим, що потерпілій завдані легкі тілесні ушкодження, які потягнули короткочасний розлад здоров'я, тобто відносно неї вчинено насильство, що призвело до короткочасної втрати свідомості, і в третє - 25.01.2011 року прокурор змінив обвинувачення відносно ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на ч.2 ст.187 КК України мотивуючи це тим, що потерпілій були нанесені легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, але були небезпечні для життя і здоров'я в момент їх вчинення - зокрема вчинення розбійного нападу, поєднаного з насильством, групою осіб, що призвело до втрати свідомості.
Щодо показів потерпілої ОСОБА_8 про втрату свідомості та наявності у неї тілесних ушкоджень, суд мав віднестися до них критично, оскільки вони суперечать фактичним обставинам, зокрема показам свідка ОСОБА_18, який вказував, що шукав з потерпілою злочинців, відвозив її до лікарні, де їй надали допомогу, після чого він відвозив її додому, та іншим матеріалам справи, що дає підстави сумніватися в тяжкості спричинених їй тілесних ушкоджень. Тому, на думку захисника, доводи прокурора щодо наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України - безпідставні, ніяких підтверджень про те, що ОСОБА_3 мав намір на розбійний напад ні під час досудового слідства, ні в ході судового розгляду справи не здобуто.
Відтак, вважає, що в діях ОСОБА_3 відсутня суб'єктивна сторона злочину передбаченого ст.187 КК України і дії останнього вірно були кваліфіковані досудовим слідством за ст. 15, 186 ч.2 КК України.
Засуджений ОСОБА_6 подав апеляцію, просив вирок Томашпільського районного суду змінити і призначити йому менш сувору міру покарання, передбачену санкцією статті за скоєний злочин, із застосуванням ст.ст.69, 104 КК України.
Вимоги мотивував тим, що призначене йому покарання у виді позбавлення волі є несправедливим та не відповідає ступені тяжкості вичиненого ним злочину, враховуючи аспекти його емоційної, духовної та інтелектуальної зрілості як неповнолітньої особи на момент скоєння злочину.
Звернув увагу на те, що під час розгляду справи в суді встановлено, що він скоїв злочин будучи неповнолітнім, виховувався без батька, також, що за час навчання в школі та політехнічному коледжі претензій до його поведінки не було, він ніколи не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, після закінчення навчання влаштувався на роботу і, починаючи з 25 червня 2012 року по даний час працює на посаді вантажника- комплектувальника TOB « Універсальна Логістична Компанія», звідки має позитивну характеристику, як старанний, дисциплінований і добросовісний працівник.
Також просив врахувати, що він одружений, його дружина перебуває на 40-му тижні вагітності, і їй вкрай необхідна його підтримка та допомога, крім того, ним повністю відшкодовано матеріальну шкоду потерпілим.
Засуджений ОСОБА_5 подав апеляцію, просив вирок Томашпільського районного суду змінити, призначити йому менш сувору міру покарання, передбачену санкцією статті за скоєний злочин з застосуванням ст.ст.69, 104 КК України.
Свої вимоги мотивував тим, що вважає призначене йому покарання у виді позбавлення волі надто суворим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Зауважив, що під час розгляду справи в встановлено, що він скоїв злочин будучи неповнолітнім, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки, по місцю проживання, навчання та роботи характеризується позитивно, ні до яких видів відповідальності не притягувався.
Просив звернути увагу на відношення жителів його села, які просили його суворо не карати, не позбавляти волі, так як він ще зовсім молодий, прислуховується до людей, надає допомогу і підтримку у важку хвилину, престарілим людям допомагає фізично і в деякій мірі матеріально, з усіма жителями села має дружні стосунки, а позбавлення волі вплине і на те, що нікому буде надавати допомогу, адже в селі зовсім немає молоді.
Крім того, позбавлення волі вплине на його сімейні стосунки, поскільки він одружений, на його утриманні двоє малолітніх синів - близнюків, яким немає двох років і сім'я потребує його підтримки.
Також просив врахувати думку потерпілих, які просили суворо не карати, не позбавляти його волі, а дати можливість приносити і родині і суспільству користь.
Засуджений ОСОБА_4 подав апеляцію в якій ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.
Свої вимоги мотивував тим, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, при розгляді справи було порушено ст.ст. 65, 72, 74, 231, 277 КПК України.
Суд не звернув увагу на те, що не узгоджуються покази свідків та потерпілої ОСОБА_8, також покази його та ОСОБА_3 не перевірені судом і суперечать обставинам справи.
Крім того, прокурором йому було змінено обвинувачення з ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України на більш тяжке без проведення додаткового розслідування та без пред'явлення нового обвинувачення. Також постанови прокурора Швець А.І. про зміну обвинувачення від 16.10.2012 року та від 28.02.2013 року винесені на підставі ст.130 КПК України, що на його думку є грубим порушенням КПК, так як застосування даної норми можливо лише під час досудового слідства.
Вислухавши доповідача, міркування прокурора Клімова Б.В., який підтримав апеляцію зі змінами прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції Швець А.І., просив задоволити, думку захисника ОСОБА_2, який просив задоволити його апеляцію, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України та змінити вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_3, врахувавши, що його дружина вагітна, засудженого ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію, просив її задоволити, засудженого ОСОБА_3, який просив задоволити апеляцію захисника та потерпілої, врахувати, що його дружина знаходиться на 32 тижні вагітності, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтримали свої апеляції, при цьому ОСОБА_6 просив суд врахувати, що його дружина народила дитину, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора зі змінами підлягає задоволенню, апеляція захисника засудженого ОСОБА_3- адвоката ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_8 частковому задоволенню, апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ст. 365 КПК 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Висновки суду щодо винності ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, у вчиненні злочинів при викладених у вироку фактичних обставинах є обґрунтованими та базуються на сукупності доказів, зібраних досудовим слідством, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом.
Як убачається з матеріалів справи під час судового розгляду прокурор в порядку ст. 277 КПК 1960 року змінив обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4 зі ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України на ст. 187 ч. 2 КК України, ОСОБА_3 зі ст. 15 ч. 2 ст. 186 ч. 2 КК на ч. 2 ст. 187 КК України.
При цьому винесено відповідні постанови 16.10.2012р., в яких сформульовано нове обвинувачення та викладено мотиви прийнятого рішення (а.с. 42-43, 48-49 т. 6).
Вказівки в апеляції ОСОБА_4 щодо невідповідності постанов про зміну обвинувачення від 16.10.12 р., 28.02.13 р. вимогам кримінально процесуального закону безпідставні та необґрунтовані, оскільки постанови є мотивовані, оформлені належним чином.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 6.11.2009 р. «Про судову практику про злочини проти власності» небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство - це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До останніх, зокрема, слід відносити насильство, що призвело до втрати свідомості.
З показів потерпілої ОСОБА_8 під час судового розгляду вбачається, що 22.01.2009 р. ввечері вона, йдучи по вул. Леніна у смт. Вапнярка Томашпільського району, прямувала додому у напрямку с. Високе Томашпільського району. Проходячи біля ринку у смт. Вапнярці Томашпільського району, вона помітила двох хлопців, які йшли позаду неї, а згодом відчула удар в голову, від якого впала на землю та втратила свідомість. Отямившись вона побачила двох хлопців, які втекли, коли вона почала кричати.
В результаті дій засуджених їй було заподіяно тілесні ушкодження.
Проаналізувавши послідовні, чіткі покази потерпілої, які узгоджуються з сукупністю зібраних по справі доказів, зокрема з показами свідків ОСОБА_18, який підтвердив покази потерпілої щодо нападу на неї двох хлопців з метою заволодіння її майном, під час якого їй було заподіяно тілесні ушкодження, висновком комісійної судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_8 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, крововиливу волосяної частини голови, синця шиї. Тілесні ушкодження виникли можливо 22 січня 2009 року в результаті дії тупого твердого предмету, до якого, в тому числі належить і металева труба, як про це вказано в матеріалах справи, і по ступеню тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я,, іншими доказами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав кваліфікації дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3, кожного, за ч. 2 ст. 187 КК України.
Доводи викладені у апеляції захисника щодо безпідставності кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 КК України, відсутності в його діях суб'єктивної сторони вказаного злочину суперечать фактичним обставинам, встановленим органами досудового слідства, під час якого ОСОБА_3 детально розповідав про план та механізм вчинення розбійного нападу, який запропонував вчинити ОСОБА_4, а також підтримував пояснення ОСОБА_8 щодо обставин нападу (справа 1-122/11, а.с. 62, а.с. 82), перевіреним судом першої інстанції, який дав належну оцінку показам ОСОБА_3, ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_8, свідка ОСОБА_18, доказам по справі.
Відповідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 375 ч. 2 КПК 1960 року при новому розгляді справи судом першої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 16.05.2012 року вирок Томашпільського районного суду від 01.03.2012 року в частині засудження ОСОБА_6, ОСОБА_5 було скасовано з підстав м'якості призначеного покарання, в частині засудження ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10 з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону.
Судом першої інстанції вказівки щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 виконані та призначено покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.
При цьому судом враховано тяжкість вчинених злочинів, особу засуджених, зокрема ОСОБА_5, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, за місцем навчання має негативну характеристику; ОСОБА_6, який за місцем проживання задовільно характеризується, за місцем навчання характеризується посередньо, обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, вчинення злочинів у неповнолітньому віці, часткове відшкодування збитків потерпілому ОСОБА_9, також відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Колегія суддів вважає, що покарання призначене судом є необхідним та достатнім для виправлення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, запобіганню вчинення ними нових злочинів, підстави для застосування ст. ст. 69, 104 КК України відсутні.
Однак, судом першої інстанції при постановленні вироку порушено вимоги ст. 375 КПК України в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_3 та призначено покарання більш суворе ніж за попереднім вироком Томашпільського районного суду від 01.03.2012 р., хоча згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 16.05.2012 р. вирок в цій частині за м'якістю не касувався.
За таких обставин, наявні підстави відповідно ст. 367 КПК 1960р. для зміни судового рішення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК 1960 року, п.10 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію зі змінами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Швець А.І. задоволити.
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_3- адвоката ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_8 задоволити частково.
Апеляції засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, залишити без задоволення.
Змінити вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 20.03.2013 року в частині призначення засудженому ОСОБА_3 покарання та призначити покарання за ст.185 ч.2 КК України- два роки позбавлення волі; за ст.187 ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України - чотири роки позбавлення волі без конфіскації майна; за ст.289 ч.2 КК України - п'ять років один місяць позбавлення волі без конфіскації майна, за ст.15 ч.2, ст.289 ч.2 КК України - п'ять років позбавлення волі, на підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання п'ять років один місяць позбавлення волі без конфіскації майна.
В решті вирок залишити без змін.
Запобіжний захід засудженим залишити без змін: ОСОБА_4 - тримання під вартою, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 - підписку про невиїзд.
Судді: / підпис/
З оригіналом вірно: