КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.10.2008                                                                                           № 2/171

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.07.2008

 у справі № 2/171  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква+"

 до                                                   ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  стягнення 36348,29 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, витрат від інфляції, 3% річних та пені за Договором оренди від 17.04.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2008 у справі № 2/171 позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерної страхової компанії “Омега” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВА+” 19.998 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. основної заборгованості, 1.177 (одна тисяча сто сімдесят сім) грн. 53 коп. втрат від інфляції, 123 (сто двадцять три) грн. 68 коп. 3 % річних, 15.049 (п’ятнадцять тисяч сорок дев’ять) грн. 08 коп. пені згідно з п. 6.1. Договору, 363 (триста шістдесят три) грн. 48 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.10.2008.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 Новікова М.М. у зв’язку з призначенням  Розваляєвої Т.С. суддею Вищого адміністративного суду України справу № 2/171 передано для здійснення апеляційного провадження справу колегії у складі головуючого судді Гарник Л.Л., суддів Євсікова О.О., Лосєв А.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 прийнято до розгляду апеляційну скаргу  Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Омега”  колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя – Гарник Л.Л., судді: Євсіков О.О. (доповідач), Лосєв А.М., розгляд апеляційної скарги призначено на 01.10.2008.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 Новікова М.М. у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Лосєва А.М. у розгляді іншої справи та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків передано для здійснення апеляційного провадження у даній справі колегії у складі головуючого судді Гарник Л.Л., суддів Євсікова О.О. (доповідач), Іваненко Я.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 прийнято до розгляду апеляційну скаргу  Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Омега”  колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя – Гарник Л.Л., судді: Євсіков О.О. (доповідач), Іваненко Я.Л., розгляд апеляційної скарги призначено на 15.10.2008.

Представник позивача у судовому засіданні 15.10.2008 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, котрі мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач у судовому засіданні 08.10.2008 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у скарзі підстав.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АКВА+” як Орендодавецем (далі - Позивач) та Акціонерною страховою компанією “Омега” як Орендатором (далі - Відповідач) був укладений Договір оренди (далі –Договір).

Згідно з умовами Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Дем’яна Бідного, 5, загальна площа якого складає 45 кв. м.

Згідно з п. 2.1 Договору загальний розмір щомісячної орендної плати за об'єкт оренди складає 22 долара США за 1 кв. м за офіційним курсом НБУ на момент сплати та може бути змінений за згодою Сторін.

Відповідно до п. 2.2 Договору платіж, вказаний в п. 2.1 даного Договору, перераховується Орендатором на рахунок Орендодавця щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця на підставі рахунків, переданих Орендодавцем Орендарю, виключно в грошовій одиниці України. Виставлення рахунків проводиться шляхом поштового чи факсимільного зв’язку або вручається під розписку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач визнав факт отримання від позивача наступних рахунків:

-          рахунок - фактура № 41 від 11 квітня 2007 року на суму 4999,50 грн. (додаток № 9 відзиву Відповідача, вих. №  971 від 21 травня 2008 р.);

-          рахунок - фактура № 69 від 29 травня 2007 року на суму 5009,90 грн. (додаток № 10 відзиву Відповідача, вих. № 971 від 21 травня 2008 р.);

-          рахунок - фактура № 84 від 01 липня 2007 року на суму 5025,50 грн. (додаток № 11 відзиву Відповідача, вих. № 971 від 21 травня 2008 р., даний рахунок позивачем виставлявся факсимільним зв’язком);

-          рахунок - фактура № 101 від 27 липня 2007 року на суму 5041,86 грн. (додаток № 12 відзиву Відповідача, вих. № 971 від 21 травня 2008 р.).

Наступні рахунки:

-          рахунок - фактура № 125 від 03 вересня 2007 року на суму 4999, 0 грн., виставлений 03, 04 та 10 вересня 2007 р. (згідно з п. 2.2 Договору) з номерів (056) 3704491, 3720923 та (056) 745 3093, які належать ТОВ “Аква +”, факсимільним зв'язком по номерам (044) 4866881 та (044) 4866816, які належать АСК “Омега”.  Виставлення рахунка-фактури № 125 від 03 вересня 2007 року було продубльовано простим поштовим відправленням;

-          рахунок - фактура № 140 від 01 жовтня 2007 року на суму 4999, 50 грн. був виставлений 02 жовтня 2007 р. шляхом відправки простого поштового відправлення.

У зв'язку з тим, що оплата по рахунках: рахунок - фактура № 125 від 03 вересня 2007 року на суму 4999,50 грн. та рахунок - фактура № 140 від 01 жовтня 2007 року на суму 4999,50 грн. станом на 15 жовтня 2007 року АСК “Омега” проведена не була (в матеріалах справи відсутні докази протилежного), рахунки були ще раз відправлені відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням 15.10.2007.

Позивачем 23.10.2007 відповідачу була надіслана претензія, яку Відповідач отримав 25.10.2007 і в якій Позивач просив Відповідача здійснити оплату за оренду приміщення за вересень 2007 року згідно з Договором.

Відповідно до п. 5.4 Договору цей Договір може бути розірваний достроково виключно за ініціативою Орендодавця або Орендатора. При цьому Сторона, яка бажає розірвати Договір, зобов'язана за 1 (один) календарний місяць попередити іншу Сторону про дострокове розірвання Договору.

Позивачем на початку листопада 2007 року від Відповідача був отриманий лист № 1204/1 від 20.09.2007 (направлений 28.10.2007), в якому Відповідач вказує причину звільнення орендованого приміщення у кінці серпня 2007 року - недопуск Коваленко Владислава Сергійовича у орендоване Відповідачем приміщення (як з'ясувалося, працівника АСК “Омега” з 17 серпня 2007 року), та просить: достроково розірвати договір оренди, прийняти орендоване приміщення за актом прийому-передачі протягом 1 (одного) дня з моменту отримання листа Відповідача.

Позивачем 15.11.2007 Відповідачу була надіслана повторна претензія, в якій Позивач вказав, що дійсно, наказом № 22/08-07 від 22.08.2007 Коваленко Владиславу Сергійовичу був заборонений доступ на територію, яка належить ТОВ “Аква+”.

В п. 5.5 Договору вказано: якщо одна із сторін порушує умови цього Договору, інша сторона має право письмово вимагати усунення таких порушень протягом 1 (одного) місяця з моменту надання письмової вимоги.

Як зазначає позивач, будь-який письмовий документ, до отримання вищенаведеного листа, який би місти відомості про те, що Коваленко Владислав Сергійович є співробітником АСК “Омега”, на адресу Позивача не надходив; Відповідачем не надано доказів протилежного.

Нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Дем’яна Бідного, 5, яке орендував за Договором Відповідач, було раніше придбане Позивачем згідно з договором купівлі-продажу № 5875 від 22.09.2000.

Будучи власником майна, згідно зі ст. 12 Закону України “Про господарські товариства”, ст. ст. 133, 134 Господарського кодексу України Позивач самостійно установив порядок користування своїм майном.

Виходячи з цього, Позивачем був встановлений порядок знаходження у вищевказаному приміщенні наступних категорій осіб:

-          співробітників Позивача;

-          співробітників, котрі були звільнені з підприємства Позивача;

-          орендарів (юридичних осіб), їх співробітників та відвідувачів.

Як зазначає Позивач, в зв’язку з тим, що мали місце випадки, коли звільнені з підприємства співробітники користуючись знанням структури підприємства і довірою колишніх колег, здійснювали протиправні дії, а також враховуючи, що у Позивача зберігалися дублікати ключів від приміщень, які здавалися в оренду іншим орендарям, Позивачем відносно цієї категорії осіб (своїх звільнених працівників), було прийняте рішення про їх недопущення в приміщення, що належать Позивачу.

Згідно з розпорядком Коваленко В.С. як співробітник, який був звільнений з ТОВ „Аква+”, після закінчення часу, необхідного йому для проведення процедури звільнення та розрахунку з Позивачем, перестав допускатися на територію підприємства.

Відносини між Відповідачем та Позивачем, згідно зі ст. 179 Господарського кодексу України, регулюються Договором, укладеним між ними та законом.

Якщо Відповідач вважає, що його права по Договору порушуються, тобто порушуються умови Договору, то згідно з п. 5.5 Договору у нього виникає право вимагати усунення такого порушення.

Пунктом 5.5. Договору також вказана процедура реалізації Відповідачем свого права, а саме: коли одна із сторін порушує умови Договору, інша сторона має право письмово вимагати усунення такого порушення на протязі 1 (одного) місяця з моменту надання письмової вимоги.

Відповідачем його право було реалізовано листом від 20 вересня 2007 року вих. № 1204/1, яке він направив на адресу Позивача тільки 28 жовтня 2007 року, про що свідчить відповідний штемпель поштового відділення на конверті, в якому було направлено позивачеві зазначений лист. Оригінал цього конверта долучений до матеріалів справи.

Після того, як Позивач отримав листа, з якого дізнався, що Коваленко В.С. є  співробітником Відповідача, а отже є представником категорії осіб, які відносяться до співробітників орендаря, Позивачем в короткий термін, згідно з п. 4.1.4. Договору, були вжиті заходи (наказ Генерального директора Позивача № 25 від 05.11.2007, копія – у справі, т. с. 1, а. с. 113) по усуненню перешкод для знаходження Коваленко В.С. на території Позивача.

Таким чином твердження Відповідача про відмову в односторонньому порядку від виконання договірних зобов’язань не відповідає дійсності.

Крім того, якщо права Коваленко В.С як громадянина України зі сторони Позивача було порушено, то він не був позбавлений права врегулювати це в порядку, передбаченому чинним законодавством.

В своєму відзиві Відповідач вказує, що зі сторони Позивача проведена підміна понять при тлумаченні п. 5.5 Договору, яким передбачено, що якщо одна із Сторін порушує умови Договору, інша сторона має право письмово зажадати усунення таких порушень на протязі 1 (одного) місяця з моменту надання письмової вимоги. Нібито Позивач підмінив поняття права на поняття обов'язку.

Щодо даної обставини колегія суддів відзначає наступне.

Пункт 5.5 Договору регламентує порядок дій однієї із Сторін у випадку, якщо на її думку, іншою Стороною були порушені умови Договору.

Тобто вказується, які у Сторони в цьому випадку виникають права і вказаний порядок їх реалізації при врегулюванні спірних питань, передбачений за добровільною згодою сторін та вказаний в укладеному ними Договорі.

Таким чином при порушенні прав Відповідача за Договором у нього виникають правові підстави вимагати усунення такого порушення протягом 1 (одного) місяця з дня письмового сповіщення про таке порушення Позивача (ця умова була обов'язковою для заяви Відповідача про його порушене право).

Відсутність такої письмової вимоги щодо конкретного випадку у відносинах за Договором свідчить про те, що Відповідач не вважав свої права порушеними, оскільки не скористався передбаченим договором способом заявити про таке порушення та врегулювати його.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виставлені відповідачу, також наступну рахунки:

-          рахунок - фактура № 153/1 від 01 листопада 2007 року на суму 4999,50 грн.; був виставлений 01 листопада 2007 р. шляхом відправки простого поштового відправлення;

-          рахунок - фактура № 168 від 01 грудня 2007 року на суму 4999,50 грн.; був виставлений 01 грудня 2007 р. шляхом відправки простого поштового відправлення.

У зв'язку з тим, що оплата по рахунках: рахунок - фактура № 153/1 від 01 листопада 2007 року на суму 4999, 50 грн., та рахунок - фактура № 168 від 01 грудня 2007 року на суму 4999, 50 грн., станом на 19 грудня 2007 року Відповідачем проведена не була, рахунки були ще раз відправлені рекомендованим листом з повідомленням 19 грудня 2007 року.

Цим листом була також направлена Претензія за вихідним № 113 від 18.12.2007.

Згідно з п. 4.1 Договору Орендодавець зобов'язаний за місяць до закінчення терміна оренди при відсутності згоди Сторін на подовження Договору оренди та при достроковому розірванні Договору створити спільну комісію з Орендатором для огляду та прийому об'єкта оренди.

Тому прохання Відповідача про прийняття орендованого приміщення за актом прийому-передачі протягом 1 (одного) дня з моменту отримання листа суперечило умовам Договору, а відтак, як зазначає Позивач, не могло бути ним виконане.

У повторній претензії Позивач запропонував Відповідачу створити спільну комісію для огляду та прийому об'єкта оренди.

Відповіді від Відповідача не надійшло, але 16.01.2008 поштове відправлення з повторною претензією повернулося до Позивача, хоча було належним чином оформлене та направлене на адресу Відповідача.

Позивачем 19.12.2007 Відповідачу була надіслана третя претензія такого ж змісту, як і повторна. Відповіді від Відповідача Позивачем не отримано.

Згідно з п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду.... приміщення площею 45 квадратних метрів.

Про прийняття Відповідач приміщення в оренду свідчать наступні факти:

- Відповідачем проводилася оплата оренди впродовж травня-серпня 2007 року;

- Відповідач прислав Позивачеві Акт прийому-передачі (повернення) нежилого приміщення, підписаний самим Відповідачем, тобто тим самим визнав факт отримання їм приміщення в оренду, оскільки висловлював бажання його повернути.

У п. 5.4 Договору зазначені умови дострокового розірвання Договору:

- дострокове розірвання Договору може бути проведене за ініціативою як Орендодавця (Позивач), так і Орендаря (Відповідач). При цьому, сторона яка бажає розірвати договір, зобов'язана за 1 (один) місяць попередити іншу сторону про дострокове розірвання Договору.

Проте розірвання Договору обтяжене ще декількома умовами:

- згідно п. 4.2.5 Договору вказано, що протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів
при достроковому розірванні передати приміщення Орендодавцеві за актом прийому-передачі приміщень;

- відповідно до п. 4.1.2 Договору на Позивача покладається обов'язок при достроковому розірванні Договору створити сумісну комісію з Орендарем для огляду і прийому об'єкта оренди.

Підписуючи Договір і тим самим покладаючи на Позивача цей обов'язок, Відповідач повинен був відповідно до ч. 2. ст. 193 Господарського кодексу України сприяти виконанню договору, а саме - брати участь в роботі такої комісії.

Відповідно до вищевказаного лист Відповідача від 20 вересня 2007 р. вих. № 1204/1, який Відповідач надіслав Позивачеві 28 жовтня 2007 р. (згідно штемпеля на конверті), Позивач відповідно до п. 5.4. Договору прийняв його як попередження про дострокове розірвання Договору через один місяць - тобто 28 листопада 2007 року.

У своїй претензії до Відповідача від 14.11.2007 Позивач вказав, що відповідно до п. 4.1.2. Договору Позивач був зобов'язаний створити сумісну з Відповідачем комісію для огляду і прийому об'єкту оренди за Актом прийому-передачі приміщення.

Відповіді Позивач від Відповідача не отримав. В зв’язку з чим вимушений був направити Претензію ще раз – вих. № 113, від 18.12.2007.

Таким чином умови Договору щодо створення комісії для огляду і прийому об'єкту оренди по Акту прийому-передачі приміщення не були виконані з вини Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ.

Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Пунктом 1.2. Договору оренди від 17 квітня 2007 року встановлено, що передача Орендарю об'єкту оренди здійснюється згідно з актом приймання-передачі приміщення (додаток № 1 до договору).

Частиною другою статті 640 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з підпункту 4.1.1 Договору Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю об'єкт оренди в строк до 01 травня 2007 року, що відповідає статті 765 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно з п. 1 ст. 795 Цивільного Кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим пунктом  5.1 Договору (додаток № 1) чітко встановлено, що даний договір вступає в силу 01 травня 2007 року, тобто введення Договору в дію не пов'язується з фактом передачі об'єкту оренди і необтяжене якими-небудь додатковими умовами.

Таким чином Договір набув чинності 01 травня 2007 року і господарські відносини  Позивача і Відповідача з цієї дати регулюються умовами Договору.

Сама ж передача Орендареві (Відповідачеві) об'єкта оренди в строк до 01 травня 2007 р. (п. 4.1.1 Договору) входить до обов'язків Орендодавця (п. 4.1 Договору).

Як зазначалось вище, якщо відповідач вважав, що його права за Договором порушуються, тобто порушуються умови Договору, то згідно з п. 5.5 Договору у нього виникає право вимагати усунення такого порушення.

Будь-яких письмових вимог або претензій, чи письмових вимог про розірвання Договору (відповідно до п. 3 ст. 214 ЦКУ) на цій підставі відповідач суду не надав.

Отже відсутність акта прийому-передачі приміщення відповідач не вважав істотним порушенням умов Договору.

Всі дії Відповідача вказують на те, що він визнавав Договір дійсним і фактично виконував умови Договору, а саме - зайняв (фактично прийняв) починаючи з 1-го травня 2007 р. приміщення, що орендувалося (п. 4.1.1 Договору), проводив згідно з умовами Договору (п. 2 Договору) платежі за оренду, що підтверджується оплатою Відповідачем рахунків, виставлених Позивачем, і підписанням актів виконаних робіт (копії -  в справі).

Про те, що Відповідач вважав Договір таким, що діє і вступив в силу, вказує також і те, що Відповідач надіслав Позивачеві лист від 20 вересня 2007 р. вих. № 1204/1, у якому він вказує, що причиною його відмови від оренди приміщення служить невиконання позивачем умов Договору.

У цьому ж листі Відповідач пропонує Позивачеві підписати двосторонній акт повернення приміщення і розірвати Договір, чим прямо підтверджує, що він визнає Договір таким, що діє, а бажання підписати акт про повернення приміщення говорить про те, що приміщення Відповідачем було прийняте у Позивача.

Доказів визнання Договору недійсним у судому порядку колегії суддів не надано.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідачем не надано суду доказів погашення суми основної заборгованості; також не надано належних доказів на спростування вище встановлених обставин справи.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 Договору, встановлено, що за прострочення перерахування орендної плати та інших платежів по договору відповідач сплачує позивачу пеню в розміні 1% від простроченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано суду доказів погашення витрат від інфляції, пені та 3% річних; також не надано належних доказів на спростування фактів викладених в позові.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суми основної заборгованості, витрат від інфляції, пені та 3% річних та вважає його таким що відповідає положенням законодавства.

Колегія суддів враховує вищевказані положення п. 6.1 Договору, відповідано до яких за прострочення перерахування орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 1% за кожний день прострочення за Договором. Водночас суд бере до уваги наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі  якщо належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,  суд  має  право  зменшити розмір  санкцій.  При  цьому повинно бути взято до уваги:  ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не  завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” регулюються договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що  розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із доданого до позовної заяви розрахунку видно, що позивач нараховує пеню за періоди:

- вересень 2007 року – 30 днів прострочення на суму 4.999,50 грн.;

- жовтень 2007 року – 31 днів прострочення на суму 9.999,00 грн.;

- листопад 2007 року – 30 днів прострочення на суму 14.998,50 грн.;

- грудень 2007 року – 31 днів прострочення на суму 19.998,00 грн.;

Тобто, період нарахування процентів позивачем визначено відповідно до положень законодавства.

Беручи до уваги ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, колегія суддів також відзначає, що згідно з абз. 2 ч.2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Отже, сума пені, який просить стягнути Позивач, відповідає визначеним Договором умовам і не суперечить чинному законодавству.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 2/171 від 29.07.2008 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені відповідачем при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита не відшкодовуються та покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 1, 28, 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Омега” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 2/171 від 29.07.2008 – без змін.

2. Матеріали справи № 2/171 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді