Справа № 194/759/13-ц
Провадження № 2/194/414/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2013 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ковальчук В.О.
при секретарі Тіщенко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань названого суду в м. Тернівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він з 04 березня 1972 року по 21 липня 2006 року працював на підприємствах відповідача.
Також, ОСОБА_1 зазначив, що за час роботи на підприємстві в підземних, шкідливих умовах він захворів на професійні захворювання: антракосилікоз, туговухість, дефартрози. За висновком МСЕК від 10 серпня 2006 року йому було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65%, та встановлена 3 група інвалідності.
Разом з тим, ОСОБА_1 зазначив, що окрім фізичної йому заподіяна моральна шкода, оскільки: він страждає, що втратив професійну працездатність; став інвалідом 3 групи, постійно відчуває наслідки професійної хвороби, стан здоров'я став незадовільний, не може займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль; відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; став дратівливим; відчуває депресивний стан; та інші обставини.
В зв'язку з вказаними в позовній заяві обставинами, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. та судові витрати.
Представник відповідача надав суду заперечення відповідно до змісту, якого просить суд відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Не доказано, не доведено та не встановлено наявність факту спричинення моральної шкоди відповідачем позивачу, противоправність дій відповідача, його вини відповідно до п. «д» 1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків. Приведені позивачем доводи в підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди компенсовані позивачеві встановленням йому групи інвалідності, призначенням відповідної пенсії, щомісячних страхових виплат, оплатою витрат на лікування. Крім того вважає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню з підстав пропущення позивачем строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в судове засідання не з'явився, хоча надав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити та розглядати справу за його відсутності.
Згідно вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що з 04 березня 1972 року по 21 липня 2006 року позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем - ПАТ «ДТЕК Павлогрдвугілля» й працював за різним фахом, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6-7).
За час роботи на підприємстві в підземних, шкідливих умовах він захворів на професійні захворювання: Антракосилікоз 1 ст. ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень1-2 ст. ЛН 2 ст. Двосторонній плечолопатковий періартроз ПФС 2 ст., дефартроз колінних суглобів ПФ 1-2 ст. зі стабільним больовим синдромом. Нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху), згідно акту П-4 від 04 липня 2006 року (а.с.8).
Згідно п.п. 16, 17 зазначеного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Причина професійного захворювання: важка праця, вимушена робоча поза, пил, несприятливий мікроклімат. Професійні захворювання виникли з вини відповідача.
За висновком МСЕК від 10 серпня 2006 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65 % - з яких 60% - первинно по антракосилікозу, дефартрозу; 5% - повторно по туговухісті, що підтверджується копією довідки МСЕК.
Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки: він частково втратив професійну працездатність; змушений регулярно проходити стаціонарні лікування; постійно приймати лікарські препарати, став інвалідом третьої групи; не може займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль; відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; відчуває депресивний стан; та інші обставини.
Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.
Згідно ст. 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинило застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або/ соціальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України», у випадках, коли з набуттям чинності певного закону, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Крім того, як встановлено рішенням Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, Конституційний Суд України зазначає, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V (717-16) скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV (1105-14). Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України (322-08) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
З урахуванням зазначеного та враховуючи ту обставину, що страховий випадок з позивачем настав 10 серпня 2006 року, коли йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням у розмірі 60%, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 6000 грн. При визначенні розміру моральної шкоди, судом враховуються роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин справи.
З урахуванням ст. 88 ЦПК України, ст.ст. 4,5 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь УДКСУ у м. Тернівка Дніпропетровської області судовий збір у сумі 114,70 грн.
Судом не можуть бути прийнятті до уваги доводи відповідача про те, що при укладенні трудового договору позивачу були роз'яснені умови праці, попереджено про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Також судом не можуть бути прийнятті до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не було надано висновок МСЕК про наявність спричинення йому моральної шкоди, оскільки в даному випадку позивач звернувся до суду за вирішенням виниклого спору й суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому. В судовому засіданні наявність факту заподіяння моральної шкоди потерпілому встановлено судом. Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. У відповідності зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст. 268,1167 ЦК України, 153,237-1 КЗпП України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. ст. 10,11,60,88,179,212-215, 224-226 ЦПК України ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 6000 (шість тисяч) грн.
Стягнути з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь УДКСУ у м. Тернівка Дніпропетровської області судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя В.О. Ковальчук