КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2008 № 42/163-21/22
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача: Панов Т.С., представник, довіреність № 2/602 від 11.02.2008;
від відповідача: Кость І.Б., представник, довіреність № 14-27 від 10.01.2008;
від третьої особи: Косарський О.В., представник, довіреність № 15/2008 від 22.05.2008;
розглянувши апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.08.2008
у справі № 42/163-21/22
за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву
до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
третя особа Міністерство палива та енергетики України
про стягнення неустойки,
постанова прийнята 22.10.2008, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.10.2008 оголошувалась перерва до 22.10.2008.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.08.2007 у справі № 42/163 у позові Державному комітету України з державного матеріального резерву до Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, третя особа Міністерство палива та енергетики України про стягнення неустойки відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2008 рішення Господарського суду м. Києва від 02.08.2007 у справі № 42/163 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду України від 15.05.2008 відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 25.02.2008 у справі № 42/163.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2008 справі присвоєно номер 42/163-21/22 та призначено її до розгляду.
В процесі нового розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі – НАК „Нафтогаз України”) 2 084 896 697,39 грн. штрафу та пені за період з 01.04.2006 по 14.07.2008.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.08.2008 у справі № 42/163-21/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог Державному комітету України з державного матеріального резерву до Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, третя особа Міністерство палива та енергетики України про стягнення неустойки.
Рішення суду мотивоване тим, що Державним комітетом України з державного матеріального резерву пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду із позовом по основній заборгованості, а саме вимоги про повернення природного газу, який сплив 02.10.2002.
Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 21.08.2008 Державний комітет України з державного матеріального резерву подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, третя особа Міністерство палива та енергетики України про стягнення неустойки задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник посилається на те, що ним було подано позов про стягнення основного боргу 04.04.2002, тобто до спливу трирічного строку позовної давності для звернення до суду із позовом по основній заборгованості, а саме вимоги про повернення природного газу.
Крім того, апелянт вказав, що суд, відмовляючи у позові з мотивів пропуску строку позовної давності, своїм рішенням визнав, що позовні вимоги позивача є доведеними, оскільки відповідно до роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові від 28.04.1978 № 3 „суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений”.
Від Державного комітету України з державного матеріального резерву через канцелярію суду 21.10.2008 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він просив залучити дані пояснення та додані до них документи до матеріалів справи.
У вказаних поясненнях скаржник посилається на правомірність заявленого ним позову та необхідність застосування до відповідача у даних правовідносинах санкції, передбачених п. 8 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв”.
НАК „Нафтогаз України” та Міністерство палива та енергетики України у відзивах на апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на представники у судових засіданнях проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення Господарського суду м. Києва від 21.08.2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву – без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та НАК „Нафтогаз України” 03.06.1999 укладено договір № Юр-7/554-99, предметом якого є повернення НАК „Нафтогаз України” до державного резерву природного газу в рахунок погашення заборгованості ДАХК „Укргаз” перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву (п. 1.1 договору).
НАК „Нафтогаз України” в термін до 01.10.1999 за графіком згідно додатку 1 передає, а Державний комітет України з державного матеріального резерву приймає природний газ в кількості 1 996,442 млн.куб.м. в рахунок погашення заборгованості ДАХК „Укргаз” перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву та НАК „Нафтогаз України” (п. 2.1 договору).
Пунктом 6.1 договору встановлено, що за невиконання, неналежне виконання своїх зобов’язань по договору сторони несуть відповідальність згідно Закону України „Про державний матеріальний резерв” та чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.02.2004 у справі № 4/246 позов Державного комітету України з державного матеріального резерву до НАК „Нафтогаз України” про повернення матеріальних цінностей та сплату штрафних санкцій задоволено частково. Зобов’язано НАК „Нафтогаз України” повернути до Державного комітету України з державного матеріального резерву природний газ в кількості 1 496,442 млн.куб.метрів на суму 419 495 490,80 грн.; вимогу в частині стягнення штрафу залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2004 рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2004 у справі № 4/246 залишено без змін.
Господарським судом м. Києва 19.10.2004 видано наказ № 4/246 про примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2004 рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2004, яке набрало законної сили з 29.03.2004.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2007 у справі № 4/246 задоволені заяви Державного комітету України з державного матеріального резерву та НАК „Нафтогаз України” про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2004, змінено спосіб виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2004 в частині зобов’язання НАК „Нафтогаз України” повернути до Державного комітету України з державного матеріального резерву природний газ в кількості 1 496,442 млн.куб.метрів на суму 419 495 490,80 грн. та стягнуто з НАК „Нафтогаз України” на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву 50 000 000,00 грн. в рахунок повернення 178 361 218,00 куб.м. природного газу, зобов’язано НАК „Нафтогаз України” повернути до Державного комітету України з державного матеріального резерву природний газ у кількості 1 318 080 782,00 куб.м. на загальну суму 369 495 490,80 грн., в решті рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2004 у справі № 4/246 залишено без змін.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Державний комітет України з державного матеріального резерву зазначив, що на даний час рішення Господарського суду м. Києва у справі № 4/246 відповідачем не виконано, наказ від 19.10.2004 знаходиться на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 03.06.1999 № Юр-7/554-99 з урахуванням поданих уточнень до позовної заяви відповідно до п. 8 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв” складає 2 084 896 697,39 грн. за період з 01.04.2006 по 14.07.2008.
Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державний матеріальний резерв” позичання матеріальних цінностей з державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на договірних засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей або, у разі неможливості їх повернення, - з відшкодуванням за рішенням Кабінету Міністрів України грошової вартості на час повернення, але не менше, ніж на час відпуску, з наступним спрямуванням одержаних коштів на закладення відповідної кількості матеріальних цінностей.
Частиною 5 ст. 12 Закону України „Про державний матеріальний резерв” передбачено, що відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення.
В рішенні Господарського суду м. Києва від 18.02.2004 у справі № 4/246 суд зазначив, що природний газ було використано АТ „Укргазпром” та ДАХК „Укргаз” на виконання рішень уряду України без оформлення договірних операцій по відпуску цього природного газу з Держкомрезервом України; договорів про відпуск матеріальних цінностей з державного бюджету між позивачем та ДАХК „Укргаз” та АТ „Укргазпром” в формі єдиного документу, скріпленого печатками сторін та підписаного їх посадовими особами на відпуск природного газу з державного резерву укладено не було; відпуск природного газу здійснювався з дочірніх підприємств АТ „Укргазпром” (підприємства, що підписували акти форми р-16) безпосередньо до АТ „Укргазпром” та ДАХК „Укргаз”, що підтверджується актами.
Отже, позивачем та ДАХК „Укргаз” фактично не було дотримано форми, відповідно до якої повинен був здійснюватись відпуск матеріальних цінностей з державного бюджету, а саме, не було укладено єдиного договору про відпуск матеріальних цінностей з державного резерву, як того вимагає норма абз. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державний матеріальний резерв”. Натомість про відпуск та прийняття природного газу свідчать акти прийому-передачі газу.
Згідно п. 8 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв” за несвоєчасне повернення до державного резерву позичених матеріальних цінностей одержувач сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості неповернених матеріальних цінностей виходячи з ринкових цін, що діють на день повернення, але не менше, ніж на день відпуску, і пеню за кожний день прострочення до повного виконання зобов'язання.
Враховуючи, що відповідач у справі є державним органом і кошти (штраф, пеня) підлягають стягненню з бюджету з причин неналежного виконання зобов’язання і п. 8 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв” передбачена відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву, а саме - відповідальність за несвоєчасне повернення до державного резерву позичених одержувачем матеріальних цінностей, а предметом спірного договору є повернення відповідачем до державного резерву природного газу в рахунок погашення заборгованості ДАХК „Укргаз” перед позивачем, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволенню не підлягають, оскільки відповідальність згідно вищевказаної норми Закону підлягає застосуванню виключно за несвоєчасне повернення позичених матеріальних цінностей, а предметом договору від 03.06.1999 № Юр-7/554-99 є повернення природного газу в рахунок погашення заборгованості.
Оскільки відсутні порушення з боку відповідача відносно матеріального права, то колегія суддів вважає за необхідне вказати, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми про позовну давність.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.08.2008 у справі № 42/163-21/22 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на рішення Господарського суду м. Києва від 21.08.2008 у справі № 42/163-21/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.08.2008 у справі № 42/163-21/22 скасувати та прийняти нове рішення.
3. У позові відмовити повністю.
4. Матеріали справи № 42/163-21/22 повернути до Господарського суду м. Києва.
5. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
23.10.08 (відправлено)