КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.10.2008                                                                                           № 29/78

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Зубець Л.П.

 при секретарі:           Камінська Т.О.

 За участю представників:

 від позивача - Касаткін В.В. – представник за дов. № 415 від 29.02.2008;

                          Свириденко В.А. – представник за дов. № 60 від 16.01.2008;

 від відповідача - Меленко Ю.Я. – представник за дов. № 750/ЮР від 23.09.2008;

                                    Загребельний Г.С. – представник за дов. б/н від 23.09.2008;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.07.2008

 у справі № 29/78 (Усатенко І.В.)

 за позовом                               Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

 до                                                   Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів"

              

             

 про                                                  стягнення заборгованості

 

Суть рішення і апеляційної скарги:

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (далі – позивач) у лютому 2008 року звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Київського науково-дослідного інституту гідроприладів (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 2700000,00 грн. заборгованості по кредиту, 95072,69грн. відсотків за користування кредитом, 195553,44 грн. пені, 228308,60грн. - збитків від інфляції та 28735,77грн. - 3% річних, а також зобов'язати відповідача вчинити дії щодо повернення бюджетних коштів, передбачені пунктом 3.2 додаткової угоди №4 до договору від 19.01.2007 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №11-992 від 11.06.2008).

В процесі розгляду справи господарським судом міста Києва було здійснено заміну відповідача його правонаступником, яким є Державне підприємство „Київський науково-дослідний інститут гідроприладів”.

Рішенням господарського суду міста Києва  від 03.07.2008 у справі №29/78  позовні вимоги задоволено частково:  стягнуто з Державного підприємства „Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 2700000,00грн. заборгованості по кредиту, 95072,69грн. відсотків за користування кредитом, 195553,44грн. пені, 228308,60грн. збитків від інфляції та 28735,77грн. три відсотки річних; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з Державного підприємства „Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 25000,00грн. судових витрат та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач в порушення умов договору №15-39/18/11/04 не виконав взяті на себе зобов'язання, а саме не повернув суму кредиту у розмірі 2700000,00грн. та не сплатив відсотки за користування кредитом у розмірі 95072,69грн., в зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення грошових коштів у розмірі 95072,69 грн. відсотків за користування кредитом, 195553,44грн. пені, 228308,60грн. - збитків від інфляції та 28735,77грн. - 3% річних  є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо забезпечення повернення бюджетних коштів, передбачені пунктом 3.2 додаткової угоди №4 від 19.01.2007 до договору не були задоволені судом першої інстанції з підстав того, що позивач не надав суду доказів, що він дотримався порядку укладання господарських договорів, встановленого статтею 181 Господарського кодексу України (далі – ГК України). Отже, при недотриманні встановленої процедури у позивача відсутнє порушене право, яке підлягає захисту, згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,  відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2008.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги дію форс-мажорних обставин, які унеможливлювали вчасне виконання відповідачем зобов’язань за договором №15-39/18/11/04 від 18.11.2004 на існуванні яких відповідач наполягає з метою додержання державних інтересів. Зокрема, такою обставиною є факт укладання державного документу оборонного призначення, що підписаний Міністерством оборони України і який визначає включення розробленого відповідачем виробу за кредитні кошти позивача у склад засобів, які створюються за державним оборонним замовленням.

Апелянт зазначає, що він не міг надати цей документ, оскільки відомості, які в ньому містяться, відносяться до категорії таємної інформації.

Також на думку апелянта, умови договору, що регулюють відповідальність сторін, а саме підпункт 5.6 пункту 5, не визначають штрафних санкцій в частині виплати позивачу збитків від інфляції та 3% річних.

31.07.2008 від відповідача через канцелярію суду надійшло уточнення до апеляційної скарги №598/юр від 21.07.2008, згідно якого він просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2008 посилаючись на те, що Міністерство оборони України повідомило відповідача про те, що після проведення іспитів продукту „Розробка мобільної системи морського рубежу” ним буде здійснена його оплата, що дасть можливість відповідачу повністю повернути позивачу суму кредитних коштів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2008  апеляційна скарга Державного підприємства „Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” була прийнята до розгляду та порушено апеляційне  провадження у даній справі.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/4 від 22.09.2008 „Про зміну складу колегії суддів” розгляд даної апеляційної скарги  у справі №29/78 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді – Алданова С.О., Зубець Л.П., відповідно до частини 3 статті 13 Закону України „Про судоустрій” та статті 46 ГПК України.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008, від 23.09.2008 розгляд апеляційної скарги по справі №29/78 відкладався на підставі статті 77 ГПК України.

При цьому, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 було відхилене, як необґрунтоване, клопотання відповідача про розгляд справи в закритому судовому засіданні, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні документи, що містять державну таємницю.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 у справі №29/78, відповідач через канцелярію суду подав касаційну скаргу, в якій просив Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 у справі №29/78 та задовольнити у повному обсязі клопотання Державного підприємства „Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” про розгляд справи в закритому судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 було  відмовлено Державному підприємству „Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” у прийнятті касаційної апеляційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 у справі №29/78. Матеріали касаційної скарги повернуто Державному підприємству „Київський науково-дослідний інститут гідроприладів”.

21.10.2008 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги по справі №29/78 з огляду на те, що Державним підприємством „Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” було подано касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 у справі №29/78, яке було відхилене Київським апеляційним господарським судом, як необґрунтоване.

В судове засідання 21.10.2008 з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.10.2008 просив суд апеляційну скаргу задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі та уточненні до апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2008 у справі №29/78 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2008 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2007 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, позивач посилається на те, що 25.04.2008 настав строк оплати третього платежу і повернення основного боргу за кредитом, а зважаючи на те, що відповідач у встановлений строк не повернув частину основного боргу та відсотків за користування кредитом, з нього також підлягають стягненню пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

 Як вірно зазначено судом першої інстанції, 18.11.2004 між Українськоюдержавною інноваційною компанією (кредитор) та Київським державним науково-дослідним інститутом гідроприладів (позичальник) укладено договір про надання кредиту №15-39/18/11/04, згідно умов якого кредитор надає позичальнику в порядку та на умовах визначених цим договором, чинним законодавством України та наказом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2004 №872, кредит в сумі 2700000,00грн. Кредит надається з метою впровадження інноваційного проекту „Розробка мобільної системи захисту морського рубежу”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 №1007 перейменовано Українську державну інноваційну комісію в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2000 №979 в редакції постанови від 08.0.8.2007 №1007 затверджено статут Державної інноваційної фінансово-кредитної установи яка є наступником майнових прав та обов'язків, зокрема за договорами про надання інноваційних позик.

Як вбачається з матеріалів справи, додатком №1 до договору сторонами затверджено графік надання кредиту, відповідно якого сума коштів у розмірі 2700000,00грн. перераховується 25.11.2004.

17.12.2004 додатковою угодою №1 до договору, додаток №1 до договору викладено у наступній редакції: сума коштів у розмірі 2700000,00грн. перераховується 26.11.2004.

Платіжним дорученням №02 від 26.11.2004 з призначенням платежу „надання кредитів згідно з договором №15-39/18/11/04 від 18.11.2004” відповідачу перераховано 2700000,00грн. (належним чином засвідчена копія платіжного доручення в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 2 договору позичальник за користування кредитом сплачує кредитору 9% річних. Сплата відсотків здійснюється у відповідності до графіку повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток №2).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позичальник здійснює повернення основного боргу кредитору починаючи з 25.10.2007 та сплату відсотків з 25.01.2005 у строки та в розмірах, що передбачені графіком кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток №2).

Додатком №2 до договору затверджено графік повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, згідно якого початок нарахування відсотків 25.11.2004; початок сплати відсотків 25.01.2005 у розмірі 41209,41грн., 25.04.2005 у розмірі 59917,81грн., 25.07.2005 у розмірі 60583,56грн., 25.10.2005 у розмірі 61249,32грн., 25.01.2006 у розмірі 61249,32грн., 25.04.2006 у розмірі 59917,81грн., 25.07.2006 у розмірі 60583,56грн., 25.10.2006 у розмірі 61249,32грн., 25.01.2007 у розмірі 61249,32грн., 25.04.2007 у розмірі 59917,81грн., 25.07.2007 у розмірі 60583,56грн., 25.10.2007 у розмірі 61249,32грн., 25.01.2008 у розмірі 61249,32грн., 25.04.2008 у розмірі 60418,03грн.; початок сплати основного боргу (кредиту) 25.10.2007 у розмірі 700000,00грн., 25.01.2008 у розмірі 1000000,00грн., 25.04.2008 у розмірі 1000000,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, додаток №2 викладено у новій редакції шляхом укладення між сторонами додаткової угоди №1 від 17.12.2004, згідно якої початок нарахування відсотків 26.11.2004; початок сплати відсотків 25.01.2005 у розмірі 40610,96грн., 25.04.2005 у розмірі 59917,81грн., 25.07.2005 у розмірі 60583,56грн., 25.10.2005 у розмірі 61249,32грн., 25.01.2006 у розмірі 61249,32грн., 25.04.2006 у розмірі 59917,81грн., 25.07.2006 у розмірі 60583,56грн., 25.10.2006 у розмірі 61249,32грн., 25.01.2007 у розмірі 61249,32грн., 25.04.2007 у розмірі 59917,81грн., 25.07.2007 у розмірі 60583,56грн., 25.10.2007 у розмірі 61249,32грн., 25.01.3008 у розмірі 45369,86грн., 25.04.2008 у розмірі 22377,05грн.; початок сплати основного боргу (кредиту) 25.10.2007 у розмірі 700000,00грн., 25.01.2008 у розмірі 1000000,00грн., 25.04.2008 у розмірі 1000000,00грн.

Відповідно пункту 5 договору, заборгованість по кредиту, відсотках та пені позичальник зобов'язується погашати на поточний рахунок Української державної інноваційної компанії (підпункт 5.3).

Позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 9% річних, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Такі відсотки нараховуються за фактичну кількість днів у періоді (квартал), виходячи з фактичної кількості днів у році і сплачуються у строки, вказані в графіку повернення кредиту та сплати відсотків, (додаток №2).

Як вбачається з матеріалів справи, підпункт 5.3 пункту 5 договору викладався у новій редакції шляхом укладення між сторонами додаткових угод, остаточний варіант викладений у додатковій угоді №6 від 24.10.2007, згідно якої позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту на реєстраційний рахунок 35246004002960 в УДК Шевченківського району ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ - 00041467 .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, станом на день вирішення справи, не повернув позивачу суму кредиту у розмірі 270000,00грн. за договором №15-39/18/11/04.

Пунктом 7 договору передбачено, що у разі виникнення тимчасових
фінансових або інших ускладнень з незалежних від позичальника причин,
позичальник має право звернутися з письмовим клопотанням до кредитора з
проханням надання відстрочки погашення кредиту або відсотків. При цьому кінцевий термін погашення кредиту не змінюється.          '

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, листом від 23.10.2007 №847/ПЕВ, звернувся до позивача з проханням про надання відстрочки погашення кредиту у сумі 700000,00грн. з 25.10.2007 на 25.12.2007.

Також відповідач направив на адресу позивача додаткову угоду №7, згідно якої додаток №2 до договору просив викласти у новій редакції, зокрема, початок сплати основного боргу 25.12.2007.

Позивач листом від 28.01.2008 №17-137 відмовив відповідачу у задоволенні прохання про відстрочку.

Судом не приймаються доводи відповідача щодо прийняття позивачем пропозиції змінити умови договору, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином та враховуючи те, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо викладення додатку №2 до договору у новій редакції, відповідач для урегулювання спору до суду не звертався, в матеріалах справи відсутнє судове рішення про зміну умов договору №15-39/18/11/04, а одностороння зміна умов договору не допускається, то судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача щодо укладення між сторонами додатку №7 до договору, яким додаток №2 викладено у новій редакції та змінено графік погашення кредиту.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань відповідача на існування форс-мажорних обставин з огляду на наступне.

Згідно пункту 8 договору, до форс-мажорних обставин належать: обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру, такі як війна, пожежа, повінь, землетрус; зміни у законодавстві України і заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, що виникли після укладання цього договору, та які сторони не могли передбачити або запобігти їм прийнятними заходами, якщо ці обставини вплинули на виконання ними своїх зобов'язань за даним договором (підпункт 8.1).

У цьому випадку термін виконання зобов'язань за цим договором змінюється за взаємною згодою, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору.

Перелік обставин, віднесених до форс-мажорних в підпункті 8.1 пункту 8 договору, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У разі виникнення зазначених у підпункті 8.1 пункту 8 договору форс-мажорних обставин, сторони протягом п'яти календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність даних обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього договору.

Відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу існування форс-мажорних обставин, у тому числі існування рішення Міністерства оборони України про заборонні заходи, на якому наполягає відповідач.

З огляду на вищевикладене, Київським апеляційним господарським судом відхиляються, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що суд першої інстанції не прийняв до уваги дію форс-мажорних обставин, які унеможливлювали вчасне виконання відповідачем зобов’язань за договором №15-39/18/11/04 від 18.11.2004.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на день вирішення спору господарським судом міста Києва, відповідач в порушення умов договору №15-39/18/11/04 не виконав взяті на себе зобов'язання, а саме: не повернув суму кредиту у розмірі 2700000,00грн. та не сплатив відсотки за користування кредитом у розмірі 95072,69грн.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу статті525 ЦК України не допускається.

Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань    є    підставою    для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день розгляду справи відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту за договором №15-39/18/11/04 не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2700000,00грн. - основна сума та зобов'язання по відсотках за користування кредитом, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 95072,69грн.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду міста Києва, що вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу та відсотків за користування кредитом обґрунтованими є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог додатку №2 до договору - графіку повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач повинен був повернути кредит 25.10.2007 - 700000,00грн., 25.01.2008 - 1000000,00грн. та 25.04.2008 - 1000000,00грн.

Відповідно до пункту 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно пункту 1статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування штрафних санкцій починається з 26.10.2007 на суму 700000,00грн., з 26.01.2008 на суму 1000000,00грн. та з 26.04.2004 на суму 1000000,00грн.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта, що умови договору, що регулюють відповідальність сторін, а саме підпункт 5.6 пункту 5, не визначає штрафних санкцій в частині виплати позивачу збитків від інфляції та 3% річних, оскільки вимога про сплату трьох відсотків річних та інфляційних втрат за своєю суттю не являється неустойкою (штрафом, пенею), а є зобов’язанням боржника заплатити певну грошову суму на підставах, передбачених цивільним законодавством України, зокрема, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України. Слід також зазначити, що передбачене законом право позивача вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів позивача, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат позивача та знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від відповідача за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати позивачеві згідно умов договору.

Крім того, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Судом апеляційної інстанції було здійснено перерахунок штрафних санкції, у зв’язку з чим Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми за період 26.10.2007 - 12.06.2008, є обґрунтованими.

Таким чином, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку, що загальна сума збитків від інфляції становить 228308,60грн., загальна сума 3% річних становить 28735,77грн.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно підпункту 5.6 пункту 5 договору, у разі порушення строків погашення кредиту, визначених графіком повернення кредиту та сплати відсотків, позичальник повинен сплатити кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашену частину кредиту з розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з визначеної графіком дати погашення і до дати повного погашення цієї частини кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такої заборгованості.

Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік ( ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з тим, що договором передбачено нарахування пені до дати повного погашення кредиту, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок суми пені, наданий позивачем, за період з 26.10.2007 по 12.06.2008 у розмірі 195553,44грн. є обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду міста Києва, що вимоги позивача про стягнення грошових коштів у розмірі 95072,69грн. відсотків за користування кредитом, 195553,44грн. пені, 228308,60грн. - збитків від інфляції та 28735,77грн. - 3% річних є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню повністю.

При цьому, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо забезпечення повернення бюджетних коштів, передбачені пунктом 3.2 додаткової угоди №4 від 19.01.2007 до договору задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно пункту 3 договору, у забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник укладає з кредитором договір застави майнових прав у сумі 3776000,00грн. за договором комісії №USE-16.1-291-Д/К-02 від 20.12.2002.

Договір застави майнових прав забезпечує вимоги кредитора в розмірі суми основного боргу та суми нарахованих відсотків за користування кредитом.

Додатковою угодою №4 від 19.01.2007 до договору сторони домовились статтю 3 договору викласти у новій редакції: „у забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник укладає з кредитором договір застави та/або представляє банківську гарантію, договір страхування, договір поруки. При цьому вартість предмета застави та умови договору поруки (гарантії, страхування) повинні забезпечувати покриття розміру (з у рахуванням відсотків і витрат на його обслуговування) на 120 відсотків. Позичальник зобов'язується укласти новий договір застави та/або представити банківську гарантію, договір страхування, договір поруки не пізніше закінчення терміну дії вищезазначених договорів”.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду першої інстанції доказів того, що він дотримався загального порядку укладання господарських договорів, встановленого статтею 181 Господарського кодексу України.

Отже, при недотриманні встановленої процедури у позивача відсутнє порушене право, яке підлягає захисту, відповідно до статті 1 ГПК України.

Окрім того, як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії щодо забезпечення повернення бюджетних коштів, передбачені пунктом 3.2 додаткової угоди №4 від 19.01.2007 до договору. В свою чергу зазначені положення передбачають укладення з кредитором договору застави та/або представлення банківської гарантії, договору страхування, договору поруки тощо тобто, позивачем заявлені вимоги про абстрактне зобов'язання до вчинення дій взагалі.

Задоволення таких позовних вимог не відповідає приписам статті 84 ГПК України, згідно з якої господарський суд може зобов'язати вчинити лише конкретні дії.

З урахуванням викладеного вище, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, що підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.

За таких обставин, зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд відхиляє наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача, в розумінні статті 34 ГПК України, як необґрунтовані.

З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –  

ПОСТАНОВИВ:

 

Відмовити Державному підприємству „Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” в задоволенні апеляційної скарги.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2007 у справі №29/78 залишити без змін.

Матеріали справи №29/78 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Зубець Л.П.

 27.10.08 (відправлено)