КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.10.2008                                                                                           № 6/256

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

 при секретарі:           Павленко К.В.

 За участю представників:

 від позивача -                    МакодаВ.Є.

від відповідача -                    1.не з'явились, 2.Федоренко Э.О.

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства ”Київське виробниче об’єднання ”Простор” та Дочірнього підприємства ”Домобудівельний комбінат ”Кредо”  

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.09.2008

 у справі № 6/256 (Ковтун С.А.)

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства ”Київське виробниче об’єднання ”Простор”

 до                                                   1.Київської міської ради

                                                  2.Дочірнього підприємства ”Домобудівельний комбінат ”Кредо”

              

             

 про                                                  визнання рішення та договору оренди земельної ділянки недійсними

 Постанова була прийнята з проголошенням відкладення та перерви у судовому засіданні відповідності до ст. 77 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2008 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Київської міської ради рішення № 637/2047 від 21.10.2004 ”Про передачу дочірньому підприємству ”Домобудівельний комбінат ”Кредо” земельної ділянки для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування центру дозвілля у складі об’єктів молодіжного житлового комплексу ”Молодіжний” на вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі м. Києва”. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 18.03.2005, укладений між Київською міською радою та ДП ”Домобудівельний комбінат ”Кредо”, який 24.03.2005 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 75-6-00184 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство ”Київське виробниче об’єднання ”Простор” (позивач) та Дочірнє підприємство ”Домобудівельний комбінат ”Кредо” (відповідач-2) звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду.

Позивач в апеляційній скарзі просить рішення частково скасувати та стягнути з відповідачів в рівних долях грошву суму в розмірі 6 000,00грн., вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Відповідач-2 в апеляційної скарзі просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю, вважає, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони відзив на апеляційні скарги не надали.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим за наявними матеріалами справи розглянути справу у відсутності представника відповідачів-1 якого було повідомлено належним чином.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційних скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача-2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Київською міською радою було прийнято рішення № 637/2047 від 21.10.2004 ”Про передачу дочірньому підприємству ”Домобудівельний комбінат ”Кредо” земельної ділянки для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування центру дозвілля у складі об’єктів молодіжного житлового комплексу ”Молодіжний” на вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі м. Києва”.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України ”Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідач-1, як орган місцевого самоврядування, своїм рішенням № 637/2047, вирішив передати відповідачу-2 у короткострокову оренду на п’ять років земельну ділянку площею 0,63 га для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування центру дозвілля у складі об’єктів молодіжного житлового комплексу ”Молодіжний” на вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 18.08.1987 № 840 ”Об отводе земельного участка Киевскому авиационному производственному объединению им. 50-летия Октября для строительства молодежного жилого комплекса ”Молодежный” в 7 микрорайоне жилого массива Южная Борщаговка в Ленинградском районе”, у зв’язку у з передачею права власності на майно.

18.03.2005 на підставі рішення від 21.10.2004 № 637/2047 між Київською міською радою та Дочірнього підприємства ”Домобудівельний комбінат ”Кредо” було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 24.03.2005 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 75-6-00184 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до договору від 21.10.2004, предметом договору є земельна ділянка площею 0,6276 га, яка розташована по вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2007, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2008, визнано за ЗАТ ”Київське виробниче об’єднання ”Простор” право власності на об’єкт незавершеного будівництва по вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі міста Києва, а саме: корпус № 1 загальною площею 4427,3 кв.м. та корпус № 2 загальною площею 2683,99 кв. м., та зобов’язано ДП ”Домобудівельний комбінат ”Кредо” повернути ЗАТ ”Київське виробниче об’єднання ”Простор” вищевказаний об’єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено у справі № 4/11, об’єкт незавершеного будівництва не передавався у власність ДП ”Домобудівельний комбінат ”Кредо” а його будівництво проводилось підприємством, правонаступником якого є ЗАТ ”Київське виробниче об’єднання ”Простор”.

Таким чином, визнання рішенням суду по справі № 4/11 права власності позивача на об’єкт незавершеного будівництва свідчить про відсутність у відповідача-2 права власності на дане майно станом на час прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення та на час укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Отже, одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Таким чином, 21.11.2007 рішення суду у справі № 4/11 за позовом ЗАТ ”Київське виробниче об’єднання ”Простор” до ДП ”Домобудівельний комбінат ”Кредо” про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва по вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі м. Києва, а саме: корпус № 1, корпус № 2, та повернення вказаного майна з чужого незаконного володіння, яке набрало законної сили, господарський суд міста Києва виходив з того, що позивач є власником об’єкта незавершеного будівництва.

Відповідно ст. 1 Закону України ”Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” об’єктом нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) є об’єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Виходячи з приписів ст. 19 вказаного Закону, об'єкт незавершеного будівництва, стосовно якого існує рішення суду про визнання права власності, є нерухомим майном.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки об’єкт незавершеного будівництва є нерозривно пов’язаний з земельною ділянкою, користувачем якої на підставі рішення від 21.10.2004 № 637/2047 та договору від 18.03.2005 є відповідач-2, оскаржувані акти порушують права позивача щодо володіння і користування майном та суперечать ч. 1 ст. 319 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставою для недійсності правочину, в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України. Останньою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 4 частини 1 статті 268 ЦК України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Пунктом 2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 ”Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”). Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції, органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації.

Відносно понесення витрат на послуги адвоката позивачем не подано належних доказів, підтверджуючих понесені витрати на оплату послуг адвоката.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується апелянтів, яки мали довести наявність тих обставин, на підставі яких вони просили скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2008 - відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства ”Київське виробниче об’єднання ”Простор” та Дочірнього підприємства ”Домобудівельний комбінат ”Кредо” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2008 - без змін.

Матеріали справи № 6/256 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.