КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.10.2008                                                                                           № 37/228

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по м. Києву та Київській області

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2008

 у справі № 37/228  

 за позовом                               ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по м. Києву та Київській області

 до                                                   ДП "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  визнання договору банківського рахунку № 1009 укладеним в редакції позивача

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду міста Києва передана заява Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк” в особі Головного управління по м. Києву та Київській області  до Дочірнього підприємства “Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства” Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” про визнання договору банківського рахунку № 1009 укладеним в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2008 у справі № 37/228 (далі – Рішення суду) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що Рішення суду ґрунтується на нормі матеріального права (а саме: ч. 7 ст. 181 ГК України), яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що підтверджується наступним.

Оскільки обов'язковість укладення Договору між Апелянтом та Відповідачем визначена постановою КМ України від 26.03.2008 № 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів", яка не є законом в розумінні ГК України, ст. 181 ГК України не регулює порядок укладення Договору.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що у суду першої інстанції не було підстав застосовувати до відносин сторін справи № 37/228 положення частини 7 статті 181 ГК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2008 прийнято апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк” в особі Головного управління по м. Києву та Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2008р. у справі № 37/228 до провадження.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 Новікова М.М. у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Лосєва А.М.. у розгляді іншої справи та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків передано для здійснення апеляційного провадження у даній справі колегії у складі головуючого судді Гарник Л.Л., суддів Євсікова О.О., Іваненко Я.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 прийнято до розгляду апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк” в особі Головного управління по м. Києву та Київській області колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя – Гарник Л.Л., судді: Євсіков О.О. (доповідач), Іваненко Я.Л., розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2008.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.10.2008 заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, серед яких вказано й договори, визначено також ст. 11 Цивільного кодексу України.

Правовідносини у сфері регулювання порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів регулюються Господарським кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 247 “Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів”, іншими нормативними актами, відповідно до яких  Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” як уповноважений банк, котрий обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, укладає договори про відкриття банківського рахунку (поточного рахунку) з суб’єктами господарювання, що проводять діяльність, пов’язану з постачанням природного газу за регульованим тарифом, та їх структурними підрозділами.

Порядок укладення договорів, що породжують майново-господарські зобов’язання   між   суб’єктами   господарювання, регулюється Господарським кодексом України. Зокрема, стаття 179 Господарського кодексу України визначає загальні умови укладання договорів, які породжують господарські зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 179 Господарського кодексу  України укладення господарського договору є обов'язковим лише для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому при укладенні господарських договорів, відповідно до п. 4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 247 “Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів” газорозподільчі підприємства та їх структурні підрозділи укладають у двомісячний строк після прийняття цієї постанови нові договори (додаткові угоди) з населенням і бюджетними установами із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.

Керівники газорозподільчих підприємств та їх структурних підрозділів, а також Дочірньої компанії “Газ України” і Державного акціонерного товариства “Чорономорнафтогаз” несуть відповідальність згідно із законодавством за несвоєчасне укладання договорів про відкриття банківського рахунку (поточного рахунку) (п. 8 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 247 “Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів”).

Отже, відповідно до вищезазначеної Постанови укладання договору про відкриття банківського рахунку (поточного рахунку) між позивачем та відповідачем є обов’язковим.

На виконання постанови КМУ від 26.03.2008 № 247 Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі Головного управління по м. Києву та Київській області 07.04.2008 направило на адресу відповідача проект договору банківського рахунку.

Факт отримання договору разом з протоколом розбіжностей саме 11.04.2008 також підтверджується самим позивачем в абзаці 3 позовної заяви, у якому він зазначає, що:  „після розгляду проекту договору банківського рахунку (надалі - договір) Відповідачем  11  квітня 2008 року було повернуто підписаний договір разом із протоколом розбіжностей”.

Також про дану обставину зазначено і у вступній частині договору та додатку до нього, а саме: дата його укладення зазначена „11 квітня 2008 року", тоді як проект договору було направлено на адресу Відповідача 07 квітня 2008 року.

Пункт 3 статті 181 Господарського кодексу України встановлює, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками, і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору.

Пункт 4 статті 181 Господарського кодексу України встановлює, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до вищезазначених вимог чинного законодавства Дочірнім підприємством “Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства” ВАТ по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” було підписано договір та підготовлено протокол розбіжностей до договору, про що зроблено відповідне застереження у договорі. Листом № 23-1736 від 11.04.2008 відповідач надіслав на адресу позивача підписаний договір про відкриття банківського рахунку (поточного рахунку), а також протокол розбіжностей. Позивач отримав підписаний договір та протокол розбіжностей до нього 11.04.2008 року, що підтверджується  відповідною відміткою на супровідному листі.

Позивач, не погодившись з пропозиціями, які викладені відповідачем в протоколі розбіжностей, 22.05.2008 звернувся до суду щодо врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами при укладанні договору про відкриття банківського рахунку (поточного рахунку). У поданій позовній заяві позивач просить суд визнати договір укладеним в редакції позивача.

Виходячи зі змісту глави 20 Господарського кодексу України, в основу формування договірних зобов'язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливе лише за спільною згодою усіх сторін. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його; в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Винятком з цього правила є порядок укладення договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Оскільки в даних випадках укладення договору є обов'язковим, незалежно від згоди другої сторони спір, що виникає при укладені договору, вирішується судом (ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладення спірного договору є обов’язковим для сторін в силу вимог чинного законодавства.

Згідно пункту 7 статті 181 Господарського кодексу України  сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, не передасть в двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульовані, то пропозиції  другої сторони вважаються прийнятими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав договір та протокол розбіжностей до нього 11.04.2008, проте до суду з позовом щодо врегулювання розбіжностей Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” звернулось лише 22.05.2008, тобто з порушенням двадцятиденного строку, встановленого чинним законодавством. Суду не надані докази того, що за цей час позивачем вживались заходи для врегулювання розбіжностей з другою стороною, а тому у відповідності до пункту 7 статті 181 Господарського кодексу України пропозиції запропоновані відповідачем вважаються прийнятими Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України”, в свою чергу договір вважається укладеним з урахуванням пропозицій, які викладені відповідачем в протоколі розбіжностей.

Колегія суддів також відзначає, що пропозиція Відповідача щодо зарахування коштів, що надходять за спожитий в поточному році природний газ на підставі визнаної претензії або за рішенням суду виключно на рахунки, відкриті згідно зі спірним договором (п. 1.2, 2.1.7 Договору), була викликана тим, що Відповідач має заборгованість за поставлений природний газ для потреб населення у 2007 році перед дочірньою компанією „Газ України" НАК „Нафтогаз України" в розмірі 17.801.810,00 грн. Зазначена заборгованість виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг з газопостачання населенням Києво-Святошинського району, що в свою чергу призвело до неможливості термінового виконання зобов'язань підприємства перед ДК „Газ України”.

Відповідно до Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 № 554-ІУ житлово-комунальні підприємства зобов'язані проводити реструктуризацію заборгованості населення за спожитий в минулі та поточний роки природний газ, шляхом укладення відповідних договорів, терміном до 60 місяців, що також унеможливлює термінове виконання зобов'язань перед постачальниками природного газу.

Стаття 4 зазначеного Закону передбачає, що  заборгованість громадян, які не уклали договір про реструктуризацію заборгованості та не сплачують поточних платежів, стягується житлово-комунальними підприємствами за рішенням суду.

Враховуючи те, що підприємством проводиться претензійно-позовна робота, направлена на ліквідацію заборгованості населення за спожитий саме у 2007 році природний газ, запропонована Позивачем редакція п. 1.2 та п. 2.1.7 Договору може унеможливити виконання боргових зобов'язань Відповідача перед ДК „Газ України", що виникли за минулі роки.

Крім того, як випливає зі змісту листа Відповідача від 11.0.2008 № 23-1736, адресованого позивачеві, ВАТ „Київоблгаз” провело розрахунки з ДК „Газ України” за природний газ, поставний в минулі роки для населення і бюджетних установ, в т. ч. За рахунок власних коштів, а отже кошти, які надходять за визнаними претензіями та судовими рішеннями за природний газ, спожитий до 2008 року, спрямовуються на відшкодування збитків відповідача.

З урахуванням положень Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 № 554-ІУ, а також те, що Постанова КМУ від 26.03.2008 № 247 не встановлює вимоги, що на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, відкриті на виконання цієї Постанови, повинні зараховуватись відповідні кошти і за періоди, що передували 2008 року, зазначена позиція відповідача є цілком правомірною.

В розділі 2 пункт 2.1.14 Договору був викладений Позивачем в наступній редакції: „Проценти за користування тимчасово вільними залишками коштів по Рахунках клієнта не нараховуються".

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Таким чином, у протоколі розбіжностей до Договору Відповідач пропонує проводити нарахування процентів за користування тимчасово вільними залишками коштів по рахунках клієнтів в розмірі 1,5 % річних від середньоденного залишку.

Пропозиція щодо внесення змін до зазначеного пункту Договору ґрунтувалась на умовах, що встановлюються іншими банками в аналогічних договорах, та відповідно до ст. 1070 ЦК України, яка зокрема передбачає, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом.

У протоколі розбіжностей до Договору Відповідач запропонував виключити з його тексту пункт 2.2.3 щодо примусового списання коштів з Рахунку клієнта у випадках, передбачених законодавством України.

Зазначене відповідач пояснює тим, що відповідно до абз. 2 ч. 1 „Порядку відкриття поточних рахунків ї з спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ" газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право банку на договірне, а не примусове списання (перерахування) з поточних рахунків коштів, що надходять за спожитий природний газ. Зазначена умова передбачена в п. 1.3 Договору.

Колегія суддів відзначає, що таке саме правило встановлено і в п. 9 „Порядку проведення розрахунків за природний газ”, затвердженого Постановою КМУ від 26.03.2008 № 247. При цьому в обох вказаних Порядках йдеться про рахунки зі спеціальним режимом використання.

Також ч. 2 ст. 1071 ЦК України передбачено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банками і клієнтом, тобто на погоджених сторонами умовах.

З урахуванням викладеного, відповідна позиція відповідача не протирічить чинному законодавству, в т. ч. Постанові КМУ від 26.03.2008 № 247.

Враховуючи умови ч. 1 ст. 1067 ЦК України та беручи до уваги ту обставину, що постановою КМУ від 26.03.2008 № 247 не передбачено термін дії договору банківського рахунку, Відповідач запропонував обмежити строк дії Договору та викласти п. 5.1 в наступній редакції: „5.1. Цей Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2008 року".

Але, в той же час, виходячи з тих же підстав, запропонував доповнити Договір п. 5.2 та п. 5.3.

З урахуванням змісту Постанови КМУ від 26.03.2008 № 247 така позиція відповідача не протирічить цій Постанові.

Згідно з п. п. 2.2.2, 2.3.7 Договору Банк має право отримувати плату за надані послуги з розрахункового обслуговування за тарифами, які є додатком до цього договору.

У додатку № 1 до Договору Позивачем було запропоновано Відповідачу тариф -вартість послуги за обробку кожного вихідного платіжного документа - в розмірі 3,60 грн. Але зазначений тариф для Відповідача, як стверджує останній, неприйнятний, оскільки постановою НКРЕ від 07.08.2008 № 950 „Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ДП "Києво-Святошинське УЕГГ" ВАТ „Київоблгаз" затверджено тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом у розмірі 20 грн. за 1000 м (без врахування ПДВ). Згідно з додатком № 2 до зазначеної постанови в структуру тарифу на постачання природного газу включено інші витрати, що складають 2,61 грн. на 1000 м3. Відповідно до п. 7.5 „Методичних положень з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах з газифікації та  газопостачання", затверджених   наказом Мінпаливенерго України від 20.10.2006 № 394, до складу елемента „Інші витрати" включається і витрати на оплату за розрахунково-касове обслуговування. Також до зазначеного елемента належить 34 види витрат. Таким чином, тариф-вартість послуги за обробку кожного вихідного платіжного документа в розмірі 3,60 грн. може призвести до збитків відповідача, що в свою чергу, за твердженням відповідача, відобразиться на якості надання послуг з газопостачання та обслуговуванні газових мереж.

З огляду на вищевикладене, враховуючи зазначені тарифи, що встановлюються іншими банками в аналогічних договорах, Відповідач запропонував встановити тариф-вартість послуги за обробку кожного вихідного платіжного документа в розмірі 2,00 грн.

При цьому колегія суддів відзначає, що згідно з п. 7 п. 9 „Порядку проведення розрахунків за природний газ”, затвердженого Постановою КМУ від 26.03.2008 № 247, оплата послуг за обслуговування з уповноваженим банком поточних рахунків, відкритих газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, здійснюється такими підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками зі спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищу один відсоток загальної суми коштів, що надійшли від населення і бюджетних установ на поточні рахунки, відкриті газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.

Позивач не довів, що запропонований ним тариф відповідає зазначеним вимогам.

Враховуючи усе вище викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання договору про відкриття банківського рахунку (поточного рахунку) укладеним в редакції позивача обґрунтовано визнано судом першої інстанції такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підставно покладено на позивача.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 37/228 від 21.07.2008 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені позивачем при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита не відшкодовуються та покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 1, 28, 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк” в особі Головного управління по м. Києву та Київській області залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 37/228 від 21.07.2008 – без змін.

2. Матеріали справи № 37/228 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді