КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2008 № 18/28-33/245
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Фещенко М.Л. (за довір.),
від відповідача -Петруньок М.А. (за довір.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства "Сіріус"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2008
у справі № 18/28-33/245
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЛентаб"
до Приватне виробниче підприємство "Сіріус"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 1545704,70 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем подано до Господарського суду позов до відповідача (враховуючи подану заяву про збільшення позовних вимог від 01.07.2008 р.) про стягнення з останнього основного боргу в розмірі 1 450 704,00 гри., нарахованої пені в розмірі 171 699,76 грн., індекс інфляції - 230661,94 грн., витрати за допомогу адвоката - 160 000,00 грн.
За результатами нового розгляду спору Господарським судом м.Києва у справі №18/28-33/245 прийнято рішення від 22.07.2008 р., яким позов задоволено повністю.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення суду від 22.07.2008 р. у справі №18/28-33/245 скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позовні відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на помилковість висновків господарського суду, зокрема, безпідставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача заявленої заборгованості. Відповідач посилається на те, що строк виконання грошового зобов’язання – проведення повного розрахунку з позивачем за договором підряду № U /01/12/2006 від 08.12.2006 р., не настав, оскільки повний розрахунок за договором повинен проводитися відповідачем після завершення шефмонтажу конструкцій позивачем та підписання сторонами акту прийому або протоколу готовності будівельної споруди. Апелянт посилається на те, що до подачі позову шефмонтаж у відповідності до специфікації та креслень не був проведений у повному обсязі, тому відсутні підстави для стягнення заборгованості та неустойки. Також апелянт посилається на те, що позивач поставив металоконструкції неналежної комплектації з недотриманням лінейних розмірів.
Позивач надав суду відзив на подану апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її доводів повінстю, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін. На підтвердження своїх доводів позивач зазначає, що у відповідності до положень п.6.11. Договору, позивачем був поставлений замовлений товар, що підтверджується накладними №РН-0000001 від 30.04.2007 р., №РН-0000002 від 18.08.2007 р., а факт виконання ним визначених робіт підтверджується складеним сторонами Актом виконаних робіт №ОУ-0000007 від 18.08.2007 р., в якому вказано про відсутність у відповідача, як замовника, зауважень до позивача відносно предмету виконання договору.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Спір між сторонами виник з приводу виконання сторонами зобов’язань за договором №U/01/12/2006 від 08.12.2006 р.
Згідно предмету даного договору позивач, будучи постачальником, мав поставити відповідачу-замовнику, металоконструкції з комплектатом (будівельні споруди) на умовах DDР с. Водяники, Черкаська область (Інкотермс 2000) та здійснити нагляд над монтажем (шефмонтаж) будівельної споруди, який буде виконано на спеціально підготовленому для неї бетонному фундаменті, згідно з умовами затвердженої сторонами специфікації та кресленнями.
Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав металоконструкції на загальну суму 7 001 280,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000001 від 30.04.2007 року на суму 4 811 630,88 грн. та № РН-0000002 від 18.08.2007 року на суму 2 189 649,12 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
18.08.2007 року між сторонами підписаний акт № ОУ-0000007 здачі - прийняття послуг (надання послуг), в якому зазначено, що сторони склали цей акт про те, що виконавцем були проведені роботи (надані послуги), а саме: завершена металоконструкція (будівельна споруда) з комплектатом та шефмонтаж будівельної споруди. Загальна вартість робіт (послуг) становить 7 001 280,00 грн. замовник зауважень щодо виконання предмету договору № 11/01/12/2006 від 08.12.2006 року постачальником не має.
Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем договірних обов’язків в частині поставки металоконструкцій, та проведення відповідачем розрахунку із позивачем в частині 5 550576 грн., згідно наявних копій платіжних доручень.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд, приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, дійшов висновку про виконання позивачем всіх обов’язків постачальника за договором №U/01/12/2006 від 08.12.2006 р. в частині поставки металопродукції та здійснення її монтажу, та неналежного виконання відповідачем як замовником обов’язків в частині проведення остаточного розрахунку.
Розглянувши обставини справи та дослідивши зібрані докази, судова колегія не може погодитися з таким висновком суду, вважає його помилковим, враховуючи наступне.
Відповідно до Постанови колегії суддів Вищого господарського суду України від 22 травня 2008 р. № 18/28, якою було скасовано попередні рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд (а.с.161-163), підставою для скасування зазначено те, що висновок попередніх інстанції щодо виникнення у позивача права вимоги є передчасним, оскільки акт підписаний сторонами 18.08.2007 р. не містить відомостей про готовність будівлі як об’єкту нерухомого майна, як і відсутні інші відомості про виконання у повному обсязі зобов’язань за договором, перелік яких визначений специфікацією.
Таким чином для розгляду цього спору насамперед підлягає встановленню факт виникнення у позивача права вимоги.
Згідно ддо ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Як було встановлено господарським судом, за умовами укладеного між сторонами договору №U/01/12/2006, позивач зобов’язувався : 1) поставити металоконструкції з комплектатом (будівельні споруди); 2) провести шефмонтаж будівельної споруди.
В параграфі 3 договору, сторони визначили графік робіт, поставок та монтажу конструкції.
Як вбачається зі змісту договору сторонами було погоджено поетапний порядок проведення розрахунків у відповідності до об’ємів та строків виконання постачальником робіт (параграф 4).
Згідно п. 4.1.5. договору сторонами було визначено, що остаточна частина вартості договору має відбутися після завершення монтажу і підписання Акту прийомки або протоколу готовності будівельної споруди.
Підставою для здійснення замовником платежів є рахунки-фактури, які вислані або вручені постачальником при виконанні умов, вказаних в абз.4.1 щодо здійснення оплати попередніх етапів. Платіж буде здійснений протягом 5 днів від дати вручення замовнику рахунки-фактури (дата платежу). В строк 7 днів після здійснення платежу постачальник зобов’язаний вручити замовнику податкову накладну (п.4.4 договору).
В п.6.11. договору сторони встановили, що виконання кінцевої прийомки об’єкту здійснюється у визначеному постачальником терміні з підписанням акту здачі-прийомки в день прийомки. Замовник зобов’язаний до моменту прийомки проводити перегляд виконаного обсягу робіт та зголошувати в письмовій формі та відмічати у щоденнику будови виявлені недоліки (п.13.2. договору).
Позивач в обгрунтування власної позиції щодо повного виконання ним монтажних робіт, передбачених умовами договору, посилається на складений сторонами акт № ОУ-0000007 здачі -прийняття послуг (надання послуг) від 18.08.2007 р., який як стверджує позивач, був підписаний відповідачем без зауважень.
Натомість, після дослідження в судовому засіданні оригіналу даного акту, який подавався для огляду позивачем колегією було з’ясовано, що акт № ОУ-0000007 від 18.08.2007 р. був підписаний відповідачем з наступними зауваженнями – обов’язком позивача доробити 1) обрамлення дверей та 2) парапет (пожежний).
Ксерокопія цього акту, яка первісно була подана позивачем разом із позовом (а.с. 19) не відповідає оригіналу, оскільки ці зауваження в ньому не відображені.
Відповідач в судовому засіданні на запитання судової колегії пояснив, що підставою для його відмови від проведення остаточного розрахунку з позивачем на час звернення його з позовом до суду було не завершення позивачем проведення всіх монтажних робіт – відповідно не виникнення у відповідача на цей час обов’язку щодо здійснення грошового розрахунку. Сам об’єкт монтажу (завод по глибокій заморозці фруктів в с.Водяники) був прийнятий державною комісією значно пізніше часу звернення із позовом до суду, в травні 2008 р.
Оскільки позивачем не були виконані монтажні роботи в повному обсязі, відповідачем була досягнута домовленість із іншим підрядником – Державним підприємством „Випробувальний центр будівельних конструкцій” на виконання ряду монтажних робіт на об’єкті станом на 15.02.2008р. Зазначене підтверджується наданими відповідачем копіями Розрахунку вартості виготовлення металоконструкцій і монтажу на заводі по глибокій заморозці фруктів в с.Водяники станом на 15.02.2008 р. та актом здачі-приймання робіт.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в грудні 2007 р. Судовою колегією було встановлено, що на об’єкті на час звернення позивача до суду монтажні роботи завершені не були, а закінчені були значно пізніше – в лютому 2008 р. Ці обставини підтверджуються актом здачі-приймання робіт від 15 лютого 2008 р. з якого вбачається, що роботи по монтажу металоконструкції які постачаються „LLentabhallen” для заводу по глибокій заморозці фруктів в с. Водянки Черкаської області проводились до 15 лютого 2008 р.
За таких обставин колегія вважає, що акт №ОУ-0000007 від 18.08.2007 р., на який посилається позивач як доказ факту завершення виконання ним робіт за договором, не можна вважати остаточним актом прийомки монтажних робіт, оскільки монтажні роботи продовжувалися виконуватися на об’єкті ще протягом 6 місяців після його підписання (до лютого 2008 р.) Цей акт не містить відомостей про готовність будівлі як об’єкту нерухомого майна, як і відсутні інші відомості про виконання у повному обсязі зобов’язань за договором, перелік яких визначений специфікацією.
Колегія також вважає, що заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що металоконструкції, які були поставлені позивачем 18.08.2007 р.(накладна № РН-0000002 від 18.08.2007 року на суму 2 189 649,12 грн.), технічно не можливо було змонтувати в день поставки – 18.08.2007 р., оскільки такий монтаж потребує певного часу.
Відповідно до ст.. 509 ЦК України, зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що зобов’язання, строк(термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
. Оскільки умовами договору сторони передбачили обов’язок відповідача здійснити остаточний розрахунок після завершення монтажу та підписання Акту прийомки чи протоколу готовності будівельної споруди (згідно п.4.1.5.), а на час звернення позивача до суду із відповідним позовом монтажні роботи завершені не були, судова колегія приходить до висновку до подачі позову у позивача не виникло право вимоги щодо остаточного розрахунку. За таких обставин позовні вимоги в цій судовій справі заявлено необгрунтовано.
Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов’язання не було, то підстави для нарахування та стягнення з нього неустойки у відповідності до п.4.5 договору та інфляційних згідно ст.625 ЦК України, є відсутніми. А тому в задоволенні позовних вимог в цій частині також слід відмовити.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2008 р. у справі №18/28-33/245 підлягає скасуванню, в позові слід відмовити. Апеляційна скарга визнається обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Сіріус» задовольнити.
Рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2008 р. у справі №18/28-33/245 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ллентаб» (02154 м. Київ, Русанівський бульвар, 7) на користь Приватного виробничого підприємства «Сіріус» (04050 м. Київ, вул. Тургенівська, 65) 9740,87 грн. – держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.
Матеріали справи №18/28-33/245 повернути до Господарського суду м.Києва.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її винесення.
Головуючий суддя
Судді