КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7960/11 Головуючий у 1-й інстанції: Мішін М.І.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Вівдиченко Т.Р,

Федорової Г.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шполянському районі Черкаської області на постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Шполянському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2011 року позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність відповідача та стягнуто на користь позивача щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни починаючи з 17 травня 2011 року по день припинення права на таку допомогу.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п.4 ч. 8 ст.183-2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції, щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови перерахувати та виплатити пенсію позивачу, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу, як дитині війни з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте суд першої інстанції не вірно визначив дату до якої підлягає перерахунку допомога позивачу, як дитині війни.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача, не врахувавши при цьому Постанову Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 року № 745.

Так, на виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Таким чином, до набрання чинності зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, з 23 липня 2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік " та Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745.

Колегією суддів при прийнятті рішення у справі враховано позицію Вищого адміністративного суду України щодо спірних правовідносин, яка викладена у листі від 06.09.2011 року № 1080/0/4-11/1400/1/6/13-11.

У зв'язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, вважає за необхідне, виключити з абзацу другого резолютивної частини оскаржуваної постанови слова «по день припинення права на таку допомогу», оскільки 23.07.2011 при нарахуванні належних позивачу виплат застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745, оскільки постанова суду першої інстанції ухвалена після набуття чинності вказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з абзацу другого її резолютивної частини слів «по день припинення права на таку допомогу».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 198, 201, 205,207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шполянському районі Черкаської області - задовольнити частково.

Постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2011 року - змінити, виключивши з абзацу другого її резолютивної частини слів «по день припинення права на таку допомогу».

В решті постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2011 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

Г.Г. Федорова

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.