662/489/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2013 року с.м.т. Новотроїцьке
Новотроїцький районний суд Херсонської області в складі:
Головуючого судді - Бугрименка В.В.
при секретарі - Голумбієвській С.Ф.
позивача за первісним позовом,
відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1
відповідача за первісним позовом,
позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2
представників - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та визнання права власності на його частину та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно
ВСТАНОВИВ
Позивач за первісним позовом звернувся до відповідачки з вказаним позовом. мотивуючи його тим, що з 2005 року по 2012 рік проживав з останньою однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Під час вказаного періоду, а саме у 2006 році, ними було придбано будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи, що ніякого договору про набуте майно між ними не укладалось, на підставі ст.74, 60, 79 Сімейного кодексу України та ст.372 ЦК України, вважає, що має право на 1/2 вказаного будинку у зв'язку з чим просить поділити зазначений будинок, визнавши за ним право власності на 1/2 частину будинку. В подальшому позивач змінив позовні вимоги, просить встановити факт його проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачкою по первісному позову та визнати будинок і земельну ділянку розташовані по АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, визнавши за ним право власності на 1/2 його частину.
В зустрічному позові позивачка (відповідачка по первісному позові) зазначила, що спірний будинок було придбано нею особисто за власні кошти та за кошти батьків. Рішенням Новотроїцького суду, яке набрало законної сили, вказаний договір купівлі-продажу визнано дійсним. На підставі зазначеного рішення було проведено державну реєстрацію. ОСОБА_1 ніякої участі у придбанні, утриманні будинку не приймав та за власні кошти не збільшив його вартість. останній проживав в окремій кімнаті цього будинку. На підставі ст.57 Сімейного кодексу України, ст.334, 657 ЦК України просить визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому позивачка за зустрічним позовом уточнила позовні вимоги, просить визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, розташований на присадибній ділянці розміром 0,15 га, наданій у користування.
На вказаний зустрічний позов відповідач за ним подав заперечення в яких вказує на безпідставність доводів ОСОБА_2 з підстав викладених у первісному позові. просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.
В судовому засіданні позивач та його представник за первісним позовом, первісний позов підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, зустрічний позов не визнав. Пояснив, що з 2005 року по 2012 рік проживав з позивачкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зокрема по 2006 рік вони проживали на квартирі, яку орендувала відповідачка, а з 2006 року в будинку який остання придбала на кошти взяті у кредит. Зазначені кошти вони повертали разом, впродовж зазначеного періоду вели спільне господарство, його мати робила в будинку ремонт, а він особисто будував та лагодив господарські будівлі, паркан тощо.
Відповідачка по первісному позову, позивачка по зустрічному, та її представник первісний позов не визнала, зустрічний підтримала в повному об'ємі та пояснила, що дійсно з 2005 року у неї виникли стосунки з відповідачем по зустрічному позову. В цей час вона проживала в орендованій квартирі, яка складалася із двох кімнат, в одній з яких проживала вона, а в іншій власниця житла. З весни 2006 року у вказаному помешканні разом з нею проживала її донька. Разом з тим вказала, що з ОСОБА_1 в цей час спільно не проживали у зв'язку з відсутністю як умов так і його бажання, а лише зустрічалися, інколи він залишався у неї ночувати. У вересні 2006 року вона придбала спірний будинок за власні кошти та кошти надані батьками. Рішенням суду від 10 жовтня 2006 року, яке набрало законної сили, вказаний договір купівлі-продажу визнано дійсним. На підставі цього рішення вона зареєструвала спірний будинок. З 20 жовтня 2006 року вона перейшла жити до вказаного будинку з цього часу вона проживала разом з відповідачем по зустрічному позову, при цьому останній хоча і вів з нею спільне господарство, зокрема доглядав за худобою, здійснював ремонти господарських споруд, в замін чого, вона надавала йому харчування, прала білизну. При цьому ОСОБА_1 проживав в окремій кімнаті, зароблені кошти в спільний бюджет не надавав, про її доньку жодним чином не піклувався.
Свідок ОСОБА_5 дала показання, що працює разом із ОСОБА_2, від останньої знає, що вона після роботи в переважній більшості їздила в с.Федорівка, оскільки там проживала її донька, а коли залишалася працювати у нічну зміну, проживала на орендованій квартирі. В цей період, приблизно у 2005 році, ОСОБА_2 мала стосунки з якимось чоловіком, при цьому вони не проживали разом а лише зустрічалися, останній не бажав створювати сім'ю.
Свідок ОСОБА_6 дав показання, що працює разом із ОСОБА_2 знає, що остання співмешкала з ОСОБА_1, у останнього були конфлікти з її донькою. До купівлі власного житла ОСОБА_2 з ОСОБА_1 не проживали. Про обставини спільного життя їх нічого не знає.
Свідок ОСОБА_7 в червні місяці 2006 році до нього приходив батько ОСОБА_2 - ОСОБА_8 надав 10000 гривень та просив поміняти їх на долари для придбання будинку в АДРЕСА_1 для своєї доньки.
Свідок ОСОБА_9 дала показання, що ОСОБА_2 придбала будинок, в цей час вона разом із ОСОБА_1 не проживали. Останній перейшов до неї на постійне проживання вже після придбання будинку. Між ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_2 мали місце конфлікти.
Свідок ОСОБА_10 (мати відповідачки за первісним позовом) дала показання, що її донька придбала будинок для проживання з донькою, ОСОБА_1 проживав у вказаному будинку як квартирант, в окремій кімнаті, оскільки йому не було де жити, допомагав по господарству, проте бюджет у кожного був свій. Разом почали проживати лише у спірному будинку, до цього ОСОБА_2 проживала на орендованій квартирі з донькою. Вона разом з ОСОБА_8 постійно надавали ОСОБА_2 матеріальну допомогу. До придбання будинку ОСОБА_2 постійно після роботи приїжджала в .Федорівки до доньки.
Свідок ОСОБА_8 (батько відповідачки за первісним позовом) дав показання, що про спільне життя доньки та ОСОБА_1 в період з 2005 року по час початку проживання в будинку нічого не знає. В цей час смола проживала в орендованій квартирі, в якій в одній з кімнат проживала вона з донькою, а в іншому власниця житла. Будинок Гроші купувала за власні кошти.
Свідок ОСОБА_11 дала показання, що проживає по сусідству зі сторонами коли вони проживали разом. Разом останні почали проживати в спірному будинку з 2006 року, до цього ОСОБА_2 проживала на квартирі, з ОСОБА_1 вони зустрічалися. Під час спільного проживання вели спільне господарство. Про відносини у вказаній сімі нічого не знає.
Свідок ОСОБА_12 дав аналогічні показання.
Свідок ОСОБА_13 дав показання, що ОСОБА_2 проживала в його матері на квартирі, ОСОБА_1 приходив до неї. Постійно вони почали проживати лише в придбаному будинку. Про обставини спільного життя та про обставини придбання будинку нічого не знає.
Свідок ОСОБА_14 (сестра позивача за первісним позовом) дала показання, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом на квартирі як одна сім'я. Придбали будинок на кредитні кошти, які повертали разом. Вели спільне господарство, у них був спільний бюджет.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Сімейного кодексу України якщо чоловік та жінка проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Згідно з ч. 2 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Судом встановлено, і вказані обставини визнаються сторонами, що ОСОБА_16 та ОСОБА_1 познайомились у 2005 року, на час знайомства і в подальшому в будь-якому іншому шлюбі вони не перебували. 25 вересня 2006 року ОСОБА_2 придбала спірний будинок АДРЕСА_1. Рішенням Новотроїцького районного суду від 10 жовтня 2006 року зазначений договір визнано дійсним та визнано за ОСОБА_2 право власності на вище вказаний спірний будинок з господарським спорудами і будівлями. Вказане рішення набрало законної сили. Будь-який письмових договорів між сторонами не укладалося.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Згідно положень ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З врахуванням вимог ст.74 СК України, суд приходить до висновку, що предметом доказування у даній справі є факт придбання спірного будинку саме в період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Разом з тим, при вирішенні вказаного майнового спору, проаналізувавши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що вказаний факт позивачем за первісним позовом не доведено.
Суд приймає до уваги як показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 так і показання свідків з боку позивача за первісним позовом ОСОБА_11 та ОСОБА_13 стосовно того, що під час проживання в 2005-2006 році ОСОБА_2 на орендованій квартирі - ОСОБА_1 з нею постійно разом не проживав. Разом сторони почали проживати лише у зазначеному будинку по АДРЕСА_1. Вказані показання повністю узгоджуються між собою, підтверджують, що в той період у сторін не було сталих відносин, що притаманні подружжю і не дають суду підстав вважати, що спірний будинок було придбано в період спільного проживання.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На підставі ч. 1 ст.59 ЦПК України належними визнаються докази, що містять інформацію щодо предмета доказування, у зв'язку з чим, суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_8 та ОСОБА_12
Крім того, суд з цих же підстав не може прийняти до уваги в якості належних доказів по справі щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, надані як позивачем так і відповідачкою за первісним позовом докази: договори про надання послуг, квитанцій про грошові перекази, медичні довідки, довідки про заробітну плату, отриманий дохід, кредитний договір, договір про виконання робіт, оскільки вони як самі по собі так і в сукупності не містять інформацію щодо предмета доказування та правового значення, з врахуванням ст.60 Сімейного кодексу України, не мають.
Показання свідка ОСОБА_15 стосовно того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на орендованій квартирі проживали разом однією сім'єю суд оцінює критично, оскільки вказаний свідок являється сестрою позивача за первісним позовом, жодного разу не відвідувала вказану орендовану квартиру. Крім того, її показання спростовуються показаннями свідків.
За таких обставин первісний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнанння його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
З інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №2289033 від 11 квітня 2013 року вбачається, право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2.
Враховуючи вище викладене, зустрічний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, таким чином, з відповідача за зустрічним позовом підлягають стягненню на користь позивача за зустрічним позовом судові витрати, а саме судовій збір у розмірі 229,40 грн.
Керуючись ст.ст.3, 60, 74 Сімейного кодексу України, ст.59, 328 ЦК України, ст. ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 213-218, 223 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні первісного позову - відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житловий будинок з господарським будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 229 гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Новотроїцький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: В.В. Бугрименко