Справа № 2-3004/11

Провадження № 2/522/3581/13

РІШЕННЯ

Іменем України

(повний текст)

« 8» квітня 2013 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря - Малини-Муравенко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос», Публічного акціонерного товариства «Альбатрос», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору, іпотечних договорів, договорів поруки недійсними, зобов'язання виключити записи з реєстру іпотек та заборон відчуження, -

в с т а н о в и в :

ПАТ «Сведбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №64/15-Ф від 28 березня 2008 року.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до названого банку, за уточненою позовною заявою просив визнати недійсним кредитний договір №64/15-Ф від 28 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 і ЗАТ "Сведбанк Інвест"; визнати недійсним іпотечний договір від 28.03.2008 року про іпотеку нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в частині забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №64/15-Ф; визнати недійсним іпотечний договір від 29.05.2008 року про іпотеку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в частині забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №64/15-Ф; визнати недійсним договір поруки №64/П-15-1 від 28.03.2008 року; визнати недійсним договір поруки №64/П-15-3 від 28.03.2008 року, визнати недійсним договір поруки №64/П-15-2 від 28.03.2008 року; зобов'язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку ЗАТ "Сведбанк Інвест" шляхом укладення 28.03.2008 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест", ТОВ "Юлія", ТОВ "Альбатрос" і ВАТ "Альбатрос", іпотечного договору, та шляхом укладення 29.05.2008 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест" і ВАТ «Альбатрос» іпотечного договору, а саме: нерухоме майно - будинок (нежитлові приміщення), загальною площею 4547,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову посилався на наступне. 28 березня 2008 року між ОСОБА_1 і ЗАТ "Сведбанк Інвест", в якості правонаступника якого залучено АТ "Сведбанк" (публічне"), укладений кредитний договір №64/15-Ф. Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, встановлений кредитним договором, складає 2 000 000,0 доларів США. Строк дії кредитної лінії: з 28 березня 2008 року до 27 березня 2018 року включно. Процентна ставка за користування коштами кредиту - 13,5% річних. Виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором були забезпечені вищевказаними договорами іпотеки та поруки, які нині позивач просить визнати недійсними. Кредит в сумі 2 000 000,0 доларів США фактично отриманий ОСОБА_1 готівкою протягом 2008 року окремими траншами.

Позивач просив визнати оскаржувані договори недійсними у зв'язку із тим, що банк уклав договір внаслідок використання нечесної підприємницької діяльності, а також, що банком не дотримано вимог валютного законодавства внаслідок відсутності відповідної ліцензії. В якості підстави для задоволення позову сторона позивача також посилалася на те, що банк - відповідач не є правонаступником ЗАТ "Сведбанк Інвест" у правовідносинах з приводу кредитного договору №64/15-Ф від 28 березня 2008 року, укладеного з ОСОБА_1, та договорів із забезпечення виконання цього зобов'язання, оскільки до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» не перейшли в установленому законом порядку права та обов'язки від тієї юридичної особи, з якою позивач уклав кредитний договір та були встановлені забезпечувальні зобов'язання.

В судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

В судове засідання з'явився представник відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос», Публічного акціонерного товариства «Альбатрос», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Альбатрос», який позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.

В судове засідання з'явився представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» - позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволенні.

В судове засідання з'явився представник відповідача приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою суду від 01 грудня 2010 року об'єднано в одне провадження цивільну справу № 2-983/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства «Альбатрос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія» про стягнення заборгованості за кредитними договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Відкритого акціонерного товариства «Альбатрос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія», приватного нотаріуса ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, визнання припиненими іпотечних договорів та договорів поруки, - з іншою цивільною справою за № 2-3008/10 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Відкритого акціонерного товариства «Альбатрос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія» до ЗАТ «Сведбанк Інвест» про визнання недійсним кредитного договору, присвоєно об'єднаній справі єдиний номер 2-983/10.

21 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про роз'єднання об'єднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження згідно зі ст. 126 ЦПК України, посилаючись на те, що в об'єднаній судом справі в одному провадженні поєднані вимоги не тільки ОСОБА_1 до ПАТ "Сведбанк" про визнання кредитного договору №64/15-Ф від 28 березня 2008 року недійсним і розірвання указаного кредитного договору, але й вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ "Юлія", ТОВ "Альбатрос", ВАТ "Альбатрос" до ЗАТ "Сведбанк Інвест" про визнання недійсним зовсім іншого кредитного договору №65/15-Ф, укладеного між громадянами ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест", і розірвання договорів поруки та іпотеки, укладених ТОВ "Юлія", ТОВ "Альбатрос", ВАТ "Альбатрос" з ЗАТ "Сведбанк Інвест" на забезпечення зазначених кредитних договорів.

Ухвалою суду від 21 грудня 2010 року вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Сведбанк" про визнання кредитного договору №64/15-Ф від 28 березня 2008 року недійсним і розірвання указаного кредитного договору, та вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ "Юлія", ТОВ "Альбатрос", ВАТ "Альбатрос" до ЗАТ "Сведбанк Інвест" про визнання недійсним кредитного договору №65/15-Ф, укладеного між громадянами ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест", і розірвання договорів поруки та іпотеки, укладених ТОВ "Юлія", ТОВ "Альбатрос", ВАТ "Альбатрос" з ЗАТ "Сведбанк Інвест" на забезпечення указаного кредитного договору, роз'єднані у самостійні провадження, що залишені у провадженні попереднього головуючого, що відповідало раніше чинному процесуальному законодавству.

Ухвалою суду від 29 травня 2012 року позовну заяву ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1, ВАТ «Альбатрос», ТОВ «Альбатрос», ТОВ «Юлія» про стягнення заборгованості залишено без розгляду на підставі поданої представником в межах наданих повноважень ПАТ «Сведбанк» заяви від 21.09.2011 року.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини та міркування.

Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених письмових доказів, результатів проведеної судової експертизи.

28 березня 2008 року між ОСОБА_1 і Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест", правонаступником якого, за твердженням представника відповідача, є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», був укладений кредитний договір №64/15-Ф.

Відповідно до умов кредитного договору ЗАТ "Сведбанк Інвест" зобов'язалося відкрити позивачу кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до умов якої надати йому кредит у валюті - доларах США, а позивач, який за кредитним договором виступив позичальником, зобов'язався одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені кредитним договором.

Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, встановлений кредитним договором, становить 2 000 000,0 доларів США. Строк дії кредитної лінії: з 28 березня 2008 року до 27 березня 2018 року включно. Процентна ставка за користування коштами кредиту - 13,5% річних.

Виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором були забезпечені:

- іпотекою нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві спільної часткової власності ТОВ "Альбатрос", ТОВ "Юлія" і ВАТ "Альбатрос", шляхом укладення 28.03.2008 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест", з однієї сторони, і ТОВ "Юлія", ТОВ "Альбатрос" і ВАТ "Альбатрос", з іншої сторони, іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 833;

- іпотекою земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ВАТ "Альбатрос", шляхом укладення 29.05.2008 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест" і ВАТ «Альбатрос» іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1365;

- порукою ВАТ "Альбатрос" за всіма зобов'язаннями позичальника за кредитним договором шляхом укладення 28.03.2008 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест" і ВАТ «Альбатрос» договору поруки №64/П-15-1;

- порукою ТОВ "Юлія" за всіма зобов'язаннями позичальника за кредитним договором шляхом укладення 28.03.2008 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест" і ТОВ "Юлія" договору поруки №64/П-15-3;

- порукою ТОВ "Альбатрос" за всіма зобов'язаннями позичальника за кредитним договором шляхом укладення 28.03.2008 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест" і ТОВ «Альбатрос» договору поруки №64/П-15-2.

Кредит в сумі 2 000 000,0 доларів США фактично отриманий ОСОБА_1 готівкою протягом 2008 року окремими перерахуваннями (траншами).

29 травня 2008 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест" і ОСОБА_1 був укладений додатковий договір №1 до кредитного договору №64/15-Ф.

16 березня 2009 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест" і позивачем був укладений додатковий договір №2 до кредитного договору №64/15-Ф від 28.03.2008 року, яким внесені зміни до окремих умов кредитного договору, а саме: змінений графік встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, внесені зміни до п. 4.2. та п. 7.4.2. зазначеного кредитного договору.

Таким чином, суд констатує наявність між сторонами спору з приводу укладення оспорюваного кредитного договору №64/15-Ф від 28 березня 2008 року, його виконання, особи належного кредитора тощо.

І. В обґрунтування позову позивач послався, зокрема, на той факт, що під час укладання оскаржуваного договору у банка була відсутня індивідуальна ліцензія НБУ, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

Проте, суд не може погодитись із таким висновком, з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_1 посилався на положення ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», відповідно до якого індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для видачі банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією, виданою ЗАТ "Сведбанк Інвест" Національним банком України 07 червня 1996 року за № 40, та відповідного дозволу №40-3, та додатку до нього від 03 червня 2008 року ЗАТ "Сведбанк Інвест" мав право здійснювати банківські операції з валютними цінностями.

Таким чином, ЗАТ "Сведбанк Інвест" правомірно надав ОСОБА_1 кредит у іноземній валюті, а оспорюваний договір є укладеним у відповідності до чинних норм валютного законодавства.

Зазначене узгоджується із позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п.11 постанови його Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, відповідно до якого у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання), суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483. Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суд має виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

ІІ. Однією з підстав позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду, стало порушення з боку ЗАТ «Сведбанк Інвест» норм Закону України "Про захист прав споживачів".

На думку позивача, банк не тільки не надав йому повної інформації у встановленому ст. 11 цього Закону об'ємі, але й навіть не надав заздалегідь проект кредитного договору, чим порушив встановлені ст. 4 Закону права позивача як споживача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про запропоновану Банком продукцію.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Як вбачається з тексту кредитного договору №64/15-Ф від 28.03.2008 року ( п.1.5.) кредит надавався ОСОБА_1 на споживчі потреби. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

З метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів Національним банком України встановлені Правила надання банками України споживачу інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, які регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, в тому числі наданого у формі кредитної лінії.

Згідно з вимогами статті 3 зазначених Правил №168 від 10.05.2007 року, кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.

Як вбачається з висновку №9491-9492 судово-економічної експертизи від 12.12.2012 року, проведеної на підставі ухвали суду судовим експертом ОНДІСЕ, кредитний договір №64/15-Ф від 28.03.2008 року не містить даних про сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань; доданий до кредитного договору №64/15-Ф від 28.03.2008 року «Графік встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, долари США» (Додаток №1) - не є узгодженим графіком платежів позичальника на користь банку, тому що не містить графіку платежів у розрізі сукупної суми погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом; тобто кредитний договір №64/15-Ф від 28.03.2008 року з додатками складено ЗАТ «Сведбанк Інвест» з недотриманням вимог постанови Правління НБУ, якою затверджено «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» №168 від 10.05.2007 року.

Враховуючи викладене, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду та не заперечене стороною відповідача, суд дійшов висновку про недотримання з боку ЗАТ «Сведбанк Інвест» під час укладення кредитного договору з ОСОБА_1 вимог, встановлених Законом України «Про захист прав споживачів» щодо надання споживачу у письмовій формі інформації, передбаченої законом.

ІІІ. Беручи до уваги обставини, виявлені під час розгляду справи та викладені вище, втім, істотне значення для вирішення справи судом визнається той факт, що позивачем не доведено стосунок Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до цієї справи в якості належного відповідача, з огляду на наступне.

Кредитний договір №64/15-Ф від 28.03.2008 року укладений ОСОБА_1 з Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест". Договори, укладені ВАТ "Альбатрос", ТОВ "Альбатрос", ТОВ "Юлія" на забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором також були укладені із ЗАТ "Сведбанк Інвест".

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Сведбанк Інвест» (протокол №29 від 30.04.2009 року) затверджено нову редакцію статуту банку, згідно з якою найменування банку змінено на Приватне акціонерне товариство «Сведбанк Інвест». Зміна найменування юридичної особи не є реорганізацією в розумінні норм Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим не викликає зміни майнових прав і обов'язків юридичної особи за укладеними нею договорами.

Натомість, в матеріалах справи містяться окремі документи щодо реорганізації Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» шляхом його приєднання до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк». Так, реорганізація ПрАТ «Сведбанк Інвест» проведена за рішенням єдиного акціонера, який одноособово здійснював повноваження позачергових Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» №1 від 15.06.2009 року, та рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» від 15.06.2009 року, оформленого протоколом №36, згідно з якими ПрАТ «Сведбанк Інвест» приєднане до ПАТ «Сведбанк».

На підставі клопотання представника банку особу відповідача було замінено на ПАТ «Сведбанк» у порядку процесуального правонаступництва, підстави якої стали предметом окремого дослідження під час розгляду справи по суті, а остаточне рішення суду з приводу цих питань може бути сформульовано лише в цьому рішення, оскільки стосується суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 107 ЦК України комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Таким чином, саме на підставі передавального акту можливо встановити перехід до ПАТ «Сведбанк» прав ПрАТ «Сведбанк Інвест» щодо усіх боржників останнього, у тому числі щодо позивача за цією справою.

Однак, з передавального акту станом на 23 жовтня 2009 року, копія якого надано та приєднано до матеріалів справи, неможливо встановити, чи були передані ПАТ «Сведбанк» права ПрАТ «Сведбанк Інвест» щодо ОСОБА_1, як боржника останнього, та в якому обсязі.

З метою встановлення цих обставин судом неодноразово постановлялися ухвали про забезпечення доказів шляхом витребування оригіналів зазначених документів для проведення експертизи, на вирішення якої, були поставлені, зокрема, наступні питання: чи підтверджується документально та якими саме документами передача заборгованості ОСОБА_1 перед Приватним акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» за кредитним договором №64/15-Ф від 28.03.2008 року на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» та у якому розмірі?; чи дотримано в процесі реорганізації Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» шляхом його приєднання до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» вимог законодавства України, що регламентує ведення бухгалтерського обліку і контролю щодо порядку передачі зобов'язань юридичної особи, яка припиняється?; чи дотримано вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і контролю, та чи правильно документально оформлений Передавальний акт станом на 23 жовтня 2009 року (кінець дня), затверджений позачерговими Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» та Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест»; чи підтверджується документально та чи відображено у Передавальному акті від 23 жовтня 2009 року зобов'язання, встановлене кредитним договором №64/15-Ф від 28.03.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 і Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест". Оригінали наведених документів, в тому числі передавального акту, суду не надано, обставин про об'єктивні перешкоди у виконанні законної вимоги суду не повідомлено.

Згідно висновку №9491-9492 судово-економічної експертизи від 12.12.2012 року, передавальний акт станом на 23 жовтня 2009 року (кінець дня) затверджений позачерговими Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» та Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» по формі складання та статтям балансу відповідає вимогам абз. 5 п.3.4. ст. 3 та Додатку 6 постанови НБУ «Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників» №189 від 27.06.2008 року. Проте, до Передавального акту від 23.10.2009 року не додане документальне обґрунтування показників акту, у зв'язку з чим експертом встановлена відсутність документального підтвердження включення зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору №64/15-Ф від 28.03.2008 року, укладеного між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і ОСОБА_1, до складу активів, які були передані ПАТ «Сведбанк» за передавальним актом від 29.10.2009 року. Передача заборгованості ОСОБА_1 перед ПрАТ «Сведбанк Інвест» за кредитним договором №64/15-Ф від 28.03.2008 року, в тому числі заборгованість за кредитом, процентами, щорічною комісією та пенею на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» матеріалами справи не підтверджена. Крім того, у передавальному акті від 23.10.2009 року не відображені і позабалансові зобов'язання, встановлені іпотечним договором від 28.03.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі за №833, укладеним між ЗАТ «Сведбанк Інвест», ТОВ «Юлія», ТОВ «Альбатрос», ВАТ «Альбатрос», правонаступником якого є ПАТ «Альбатрос», іпотечним договором від 29.05.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі за №1365, укладеним між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і ВАТ «Альбатрос», правонаступником якого є ПАТ «Альбатрос», договором поруки №64/П-15-1 від 28.03.2008 року, укладеним між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і ВАТ «Альбатрос», правонаступником якого є ПАТ «Альбатрос», договором поруки №64/П-15-3 від 28.03.2008 року, укладеним між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і ТОВ «Юлія», договором поруки №64/П-15-2 від 28.03.2008 року, укладеним між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і ТОВ «Альбатрос».

Окрім іншого, матеріали справи взагалі не містять документального підтвердження того, що на дату складання Передавального акту від 23.10.2009 року на позабалансових рахунках ПрАТ «Сведбанк Інвест» обліковувались зобов'язання, встановлені вищевказаними договорами.

Стосовно статуту Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», в якому вказано, що ця особа є правонаступником ПрАТ «Сведбанк Інвест», то, на переконання суду, він не є належним доказом у сенсі ст. 107 ЦК України, що може свідчити про перехід до ПАТ «Сведбанк» прав та обов'язків Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» саме за кредитним договором №64/15-Ф від 28.03.2008 року, іпотечним договором від 28.03.2008 року, іпотечним договором від 29.05.2008 року, договором поруки №64/П-15-1 від 28.03.2008 року, договором поруки №64/П-15-3 від 28.03.2008 року, договором поруки №64/П-15-2 від 28.03.2008 року, оскільки факт державної реєстрації статуту ПАТ «Сведбанк» ще не свідчить про його відповідність вимогам чинного законодавства, у тому числі, в частині відомостей про правонаступництво у конкретних правовідносинах.

Резюмуючи наведене, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу переходу до ПАТ «Сведбанк» прав ПрАТ «Сведбанк Інвест» щодо кредитних зобов'язань ОСОБА_1, як боржника останнього. Натомість, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є боржником Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест», діяльність якого на цей час припинено внаслідок ліквідації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» не перейшли зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» за кредитним договором №64/15-Ф, укладеним з ОСОБА_1, іпотечним договором від 28.03.2008 року, укладеним з ТОВ «Юлія», ТОВ «Альбатрос», ВАТ (ПАТ) «Альбатрос», посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі за № 833, іпотечним договором від 29.05.2008 року, укладеним з ВАТ (ПАТ) «Альбатрос», посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі за № 1365, договором поруки №64/П-15-1 від 28.03.2008 року, укладеним з ВАТ «Альбатрос», правонаступником якого є ПАТ «Альбатрос», договором поруки №64/П-15-3 від 28.03.2008 року, укладеним з ТОВ «Юлія», договором поруки №64/П-15-2 від 28.03.2008 року, укладеним з ТОВ «Альбатрос», у зв'язку з чим ПАТ «Сведбанк» не є правонаступником ПрАТ «Сведбанк Інвест» за зобов'язаннями, що виникли на підставі указаних договорів.

При цьому, суд звертає увагу на недобросовісне використання відповідачем наданими йому законом процесуальними правами та обов'язками, який за ухвалами суду від 29 травня 2012 року і 7 листопада 2012 року зобов'язувався надати суду відповідні документи, що мали б підтвердити правонаступництво відповідача щодо спірних договорів, втім, зазначені ухвали не були виконані належним чином.

Згідно зі ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Отже, суд неодноразово зобов'язував відповідача надати оригінали відповідних документів, оскільки копія передавального акту не є належним доказом для встановлення факту правонаступництва відповідача щодо спірних договорів. Однак вимоги суду відповідачем не виконувались.

Щодо посилань ПАТ «Сведбанк» на ст. 61 ЦПК України щодо преюдиціальності фактів, встановлених рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 року у справі №40/5005/669/2012 та постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 року у справі №40/5005, то вони не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під судовим рішенням, зазначеним у частині третій статті 61 ЦПК, мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в тому числі й заочне, або ухвала, а також судовий наказ), у порядку господарського судочинства - відповідно до Господарського процесуального кодексу України, у порядку адміністративного судочинства - відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» за змістом частини третьої статті 14, частини третьої статті 61, частини другої статті 223 ЦПК України, особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що ОСОБА_1 не брав участі у вказаних господарських справах, в яких судами були ухвалені відповідні рішення, та оспорював обставини щодо переходу до ПАТ «Сведбанк» прав кредитора за оскарженими ОСОБА_1 договорами, банк саме під час розгляду цієї справи мав довести факт правонаступництва щодо зобов'язань ОСОБА_1, надавши всі оригінали документів, що мають значення для встановлення істини, чого зроблено не було, попри неодноразове витребування судом у ПАТ «Сведбанк» відповідних доказів.

Щодо твердження відповідача про доведеність його правонаступництва за ПрАТ "Сведбанк Інвест" по зобов'язаннях, що виникли внаслідок укладення оспорюваних договорів, із посиланням на висновок № 3022/12-45 від 27.03.2012 року експертного економічного дослідження з питань, викладених в листі ПАТ «Сведбанк», виконаного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. За змістом ст.144 ЦПК України експертиза призначається ухвалою суду.

Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Правилом статті 147 ЦПК України встановлено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Питання, відповіді на які містяться у висновку №3022/12-45, ставились не судом; експерт, який підписав висновок, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків не попереджався.

Враховуючи викладене, висновок №3022/12-45 від 27.03.2012 року, на який послався відповідач, не може розцінюватися як результат судової експертизи.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на зміст ст. 212 ЦПК України висновок №3022/12-45 від 27.03.2012 року оцінюється судом критично, оскільки документи, на підставі яких було проведено указане дослідження, суду не надавалися та судом не досліджувались. Крім того, висновки указаного дослідження частково заперечуються результатами судової експертизи, проведеної по зазначеній справі у відповідності до вимог процесуального законодавства України.

Отже, з урахуванням ч. 2 ст. 59 ЦПК України, відповідно до якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд вважає висновок №3022/12-45 від 27.03.2012 року недопустимим доказом та не приймає його до уваги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не набув права звернення із зазначеними вимогами саме до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», оскільки не довів, що відповідач є правонаступником ЗАТ "Сведбанк Інвест" по зобов'язаннях, що виникли як внаслідок укладення спірного договору №64/15-Ф від 28.03.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест", так і внаслідок укладення договорів іпотеки та поруки, укладених на забезпечення договору №64/15-Ф від 28.03.2008 року.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд вважає за необхідне у задоволенні вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору №64/15-Ф від 28 березня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 і ЗАТ "Сведбанк Інвест", як заявленого до неналежного відповідача - відмовити.

Особу належного відповідача під час розгляду справи судом не виявлено, позивач ОСОБА_1 наполягав на своїх вимогах саме до ПАТ «Сведбанк», що виключає відповідно до вимог статті 33 ЦПК України - враховуючи відсутність згоди на те позивача - здійснити заміну неналежного відповідача - належним.

При цьому, з огляду на те, що інші позовні вимоги позивача ґрунтуються на вимозі про визнання кредитного договору недійсним та є похідними від неї та пов'язаними з ними, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Керуючись ст. ст. 16, 104, 107, 203, 215, 526, 530, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, СУД -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАТРОС», Публічного акціонерного товариства «АЛЬБАТРОС» про визнання кредитного договору, іпотечних договорів, догорів поруки недійсними, зобов'язання виключити записи з реєстру іпотек та заборон відчуження - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ С.О. ПОГРІБНИЙ

08.04.2013