ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.11.06р. | Справа № А17/351-06 |
За позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас”, с. Воронове Синельниківського району Дніпропетровської області
до Синельниківської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Синельникове Дніпропетровської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: Волошина О.В., довіреність № 1 від 01.01.2006р., начальник юридичного відділу;
від відповідача: Павлюк О.В., довіреність № 2289/10/100 від 22.03.2006р., начальник юридичного відділу; Топак О.В., довіреність № 8052/10/100 від 18.10.2006р., заступник начальника відділу.
Суть спору:
Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсними і скасування актів ненормативного характеру —податкових повідомлень-рішень Синельниківської об’єднаної державної податкової інспекції (у подальшому —відповідач), якими позивачу було донараховано податкові зобов’язання з податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач правомірно застосовував “касовий” метод при наданні послуг з водопостачання питної води для потреб населення, оскільки позивач не продає, а передає питну воду для використання на потреби населення через КП ПУВКГ м. Павлограда, яке здійснює транспортування питної води населенню і здійснює збір коштів з населення. Крім того, позивач посилається на те, що у випадку застосування ним методу “по першій події” він буде поставлений у нерівні умови оподаткування порівняно з КП ПУВКГ м. Павлограда.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що позивач постачає питну воду КП ПУВКГ м. Павлограда згідно договору від 05.12.2002р. №1, тобто не фізичній особі або бюджетній установі, а юридичній особі. З наведеного, відповідач робить висновок про необґрунтованість застосування позивачем “касового” методу.
У судовому засіданні 22.11.2006р. були проголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
в с т а н о в и в :
Відповідачем було здійснено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2005р. по 01.01.2006р., за результатами якої був складений Акт від 04.04.2006р. №23/230/03564045.
Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 11.11 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (у подальшому —Закон “Про ПДВ”) в частині невірного застосування касового методу при визначенні податкових зобов’язань і податкового кредиту за 2005рік, внаслідок чого було донараховано ПДВ у розмірі 369466,00 грн.
За наслідками акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000322301/0 від 06.04.2006р., яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 552389,20 грн., у тому числі 369466,00 грн. —основний платіж, 182923,20 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до відповідача.
Рішенням про результати розгляду скарг відповідач відмовив позивачеві у задоволенні його скарги і виніс нове податкове повідомлення-рішення від 16.04.2006р. №0000322301/1, яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 552389,20 грн., у тому числі 369466,00 грн. —основний платіж, 182923,20 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.
Рішенням про результати розгляду скарги ДПА у Дніпропетровській області збільшила розмір штрафних санкцій, застосованих до позивача на суму 1809,80 грн., в іншій частині спірні податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга —без задоволення.
Також відповідачем були винесені нові податкові повідомлення-рішення:
– №0000322301/3 від 07.08.2006р., яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 552389,20 грн., у тому числі 369466,00 грн. —основний платіж, 182923,20 грн. —штрафні (фінансові) санкції;
– №0000132340/0 від 07.08.2006р., яким позивачеві було визначено суму о зобов’язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1809,80 грн.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
– перевіркою було встановлено, що позивач при визначенні податкових зобов’язань та податкового кредиту по “касовому” методу неправомірно включало до розрахунку надходження грошових коштів від КП “Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” за відпущену воду;
– КП “Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” отримувало від позивача у 2005р. воду на підставі договору №1 від 05.12.2002р., в якому вказано, що КП “Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” є Абонентом по відношенню до Виробника — позивача; позивач постачає питну воду абоненту по своїх магістральних водопроводах до розподільчих мереж Абонента; Абонент зобов’язується приймати та своєчасно оплачувати питну воду в лімітних розмірах;
– КП “Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” належить до комунальної форми власності, є платником податку на додану вартість, тобто не є бюджетною установою, що не заперечується позивачем.
Суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі на підставі наступного.
У п. 1.4 ст. 1 Закону “Про ПДВ” надане визначення поставки послуг, а саме це - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону “Про ПДВ” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону “Про ПДВ” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
– або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
– або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Пунктом 11.11 статті 11 Закону “Про ПДВ” передбачено, що тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом.
З наведеного вбачається, що визначати базу оподаткування за касовим способом можуть дише платники ПДВ, що надають послуги фізичним особам та бюджетним установам, не зареєстрованим платниками ПДВ.
Згідно з пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.
У відповідності з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У порушення наведених норм позивачем не було надано належних і допустимих доказів того, що надання послуг з водопостачання здійснювалось ним на користь фізичних осіб і бюджетних установ.
Посилання позивача на те, що він не здійснював постачання питної води, і тому така операція не є об'єктом оподаткування податковм на додану вартість, не є обгрунтованими, оскільки відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону “Про ПДВ” об'єктом опдаткування ПДВ є операції з надання послуг, тобто вказана норма розповсюджується на Договір №1 надання послуг з підготовки, транспортування, подачі питної води від 05.12.2002р.
Наведене свідчить про те, що позивач мав розраховувати базу оподаткування податком на доадну вартість за методом першої події, передбаченим пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону “Про ПДВ”.
Стосовно посилання позивача на податкове роз'яснення від 23.07.2003р. №16759/7/31-238, надане Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області, то це податкове роз'яснення розповсюджується саме на випадки надання послуг фізичним особам та бюджетним установам.
За вказаних обставин, висновки перевірки щодо неправомірного застосування позивачем “касового” методу є обгрунтованими, а винесення спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачеві було донараховано податок на доадну вартість —правомірним.
Таким чином, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
п о с т а н о в и в :
У задоволенні позову Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас” відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
04.12.2006р.