ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23.11.06р. | Справа № А17/281-06 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Новомосковський хлібозавод”, м. Новомосковськ Дніпропетровської області
до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, м. Новомосковськ Дніпропетровської області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: Литвинов С.І., довіреність без номеру від 01.10.2005р., представник;
від відповідача: Панченко Л.О., довіреність № 109/10/10-009 від 10.01.2006р., начальник юридичного відділу; Саввін О.В., довіреність № 15379/10/10-015 від 16.10.2006р., старший оперуповноважений відділу податкової міліції; Даніліна Я.В, довіреність № 13822/10/10-015 від 18.09.2006р., заступник начальника відділу.
Суть спору:
Відкрите акціонерне товариство “Новомосковський хлібозавод” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання нечинними актів ненормативного характеру —податкових повідомлень-рішень Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (у подальшому — відповідач) № 0000642320/0 від 26.07.2006р., яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств, і № 0000652320/0 від 26.07.2006р., яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач зробив неправильний висновок про безоплатне надання позивачем послуг і, внаслідок цього, отримання доходу. Також позивач зазначає, що ним були оформлені всі документи, необхідні для віднесення відповідних сум до валових витрат. Крім того, позивач зазначає, що Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР (у подальшому —Закон “Про прибуток”) не передбачений обов’язок платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми вартості товарів, віднесені до складу валових витрат по першій з подій —оприбуткування товару, у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності.
З підстав неправомірності висновків відповідача про завищення валових втрат, позивач вважає, що податок на додану вартість також нарахований відповідачем необґрунтовано.
12.09.206р. позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач у зв’язку з отриманням Рішення відповідача про результати розгляду первинної скарги просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача №0000642320/0 і №0000652320/0 від 26.07.2006р., №0000642320/1 і №0000652320/1 від 16.08.2006р.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, у поданому відзиві зазначає, що у порушення вимог ЦК України позивач реалізував послуги з переробки давальницької сировини без умов відшкодування фактичних витрат на їх здійснення. Стосовно донарахування податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість відповідач також зазначає, що позивачем під час перевірки було надано документи, які не первинними і тому не підтверджують факт отримання товару.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2006р. за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинено до 31.10.2006р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2006р. провадження у справі було відновлено у зв’язку з тим, що відпали обставини, що зумовили його зупинення.
У судовому засіданні 23.11.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
в с т а н о в и в :
Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., за результатами якої був складений Акт від 25.07.2006р. №55ДСК/232/00381396.
Актом перевірки були встановлені, зокрема, наступні порушення:
– пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону “Про прибуток”, внаслідок чого позивачем до складу валових доходів не були віднесені доходи від операцій з безоплатного надання послуг переробки давальницької сировини в 3 кварталі 2005р. в сумі 116,9 тис. грн.;
– пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону “Про прибуток”, внаслідок чого позивачем не було проведено коригування валових витрат при включенні до складу позареалізаційних доходів сум безнадійної кредиторської заборгованості 215,2 тис. грн.;
– пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про прибуток”, внаслідок чого позивачем було віднесено до валових витрат 488,8 тис. грн. у і кварталі 2006р. без підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку;
– п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість“ від 03.04.1997р. №168/970-ВР (у подальшому — Закон “Про ПДВ”), внаслідок чого позивачем до складу податкового зобов’язання з ПДВ не включена сума ПДВ, нарахована на доход, отриманий від здійснення операцій з безоплатного надання послуг з переробки давальницької сировини у вересні 2005р. в сумі 23385,00 грн.;
– пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, внаслідок чого позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму за придбаний товар у розмірі 97767,50 грн., який не використовувався у господарській діяльності.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
– від 26.07.2006р. №0000642320/0, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 110863,75 грн., у тому числі 83031,25 грн. —основний платіж, 27832,50 грн. —штрафні (фінансові) санкції;
– від 26.07.2006р. №0000652320/0, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 171951,30 грн., у тому числі 121152,00 грн. —основний платіж, 50799,30 грн. — штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав відповідачеві скаргу від 03.08.2006р. №148.
Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 16.08.2006р. №12182/10/23-108 відповідач відмовив позивачеві його скарги, податкові повідомлення-рішення залишив без змін.
Також відповідачем за результатами розгляду первинної було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
– від 16.08.2006р. №0000642320/1, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 110863,75 грн., у тому числі 83031,25 грн. —основний платіж, 27832,50 грн. —штрафні (фінансові) санкції;
– від 16.08.2006р. №0000652320/1, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 171951,30 грн., у тому числі 121152,00 грн. —основний платіж, 50799,30 грн. — штрафні (фінансові) санкції.
Податок на прибуток підприємств.
Валовий дохід
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
– в акті перевірки (арк. 14) зазначено, що витрати з надання послуг переробки давальницької сировини склади 731556,00 грн., а доход від реалізації послуг —614331,00 грн., внаслідок чого позивачем одержані збитки в сумі 116925,00 грн. у зв’язку з обумовленістю в договорі на переробку давальницької сировини фіксованої ціни, яка не відшкодовує витрати на переробку;
– 20.08.2005р. між позивачем (виконавець) і ДП “Хлібодар” (замовник) було укладено Договір №83 про надання послуг по переробці давальницької сировини, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати замовнику послуги з переробки партій давальницької сировини (муки) і передати змовнику продукт переробки (хліб і хлібобулочні вироби), а замовник —прийняти у виконавця продукт переробки і сплатити зазначені послуги на умовах, встановлених цим договором;
– відповідно до Додаткової угоди №1 від 20.08.2005р. до вказаного договору договірна вартість послуг з переробки давальницької сировини за вересень 2005р. за 1 тн готової продукції в асортименті 926,40 грн., в т.ч. ПДВ 154,40 грн.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у цій частині з огляду на таке:
У відповідності з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону “Про прибуток” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Як вбачається з наведеної норми, вона не передбачає обов’язок платника податків відносити до складу валових доходів “сум вартості безоплатно наданих послуг”. Взагалі слід зазначити, що у випадку надання послуг без відповідної компенсації особа, яка надає такі послуги, взагалі не отримує валового доходу у розумінні пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону “Про прибуток”.
Стосовно посилань відповідача на неправомірне встановлення позивачем і його контрагентом фіксованої ціни давальницьких послуг, то суд враховує наступне.
Згідно зі ст. 7 Закону України “Про ціни та ціноутворення” від 03.12.1990р. №508-ХІІ вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Частинами 1, 2, 4 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У порушення наведеної норми відповідачем не надано доказів того, що позивач при виконанні договору на переробку давальницької сировини мав використовувати ціни з урахуванням державного регулювання цін і тарифів.
Також відповідачем не надано в матеріали справи первинних бухгалтерських документів, які б обґрунтовували розрахунки, наведені ним в акті перевірки і у запереченнях на позовну заяву.
Посилання відповідача на дані бухгалтерського рахунку №701 “Доходи від реалізації готової продукції” не можуть бути враховані судом, оскільки відповідно до п. 3.1 Договору про надання послуг по переробці давальницької сировини власником давальницької сировини і продукту переробки є замовник.
За вказаних обставин висновки акту перевірки у цій частині є необґрунтованими і не підтвердженими матеріалами справи, тому позов у цій частині має бути задоволений.
Валові витрати
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
– актом перевірки (арк. 17) встановлено, що при включенні до складу позареалізаційних доходів сум безнадійної кредиторської заборгованості платник не проводив коригування сум валових витрат, чим порушив пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону “Про прибуток”;
– водночас, відповідач посилається на те, що якщо компенсація за товари не здійснюється, немає підстав тримати складі валових втрат суми безоплатно наданих товарів;
– при цьому, відповідач визнає, що позивач правомірно включив до складу валових доходів у 1 кварталі 2005р. безнадійну кредиторську заборгованість у розмірі 215,2 тис. грн., але не виконав коригування суми валових витрат на суму безнадійної кредиторської заборгованості, що залишилася безоплатною.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у цій частині з наступних підстав.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону “Про прибуток” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Наведена норма не свідчить про порушення позивачем норм Закону “Про прибуток”, зокрема, з вказаного Закону взагалі не вбачається обов’язок позивача коригувати суму валових витрат.
У порушення ч. ч. 1, 2, 4 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано у матеріали справи належних доказів наявності обов’язку позивача зменшувати свої валові витрати одночасно з врегулюванням безнадійної заборгованості.
Тому твердження відповідача у цій частині є розширеним тлумаченням норм Закону “Про прибуток”.
За вказаних обставин висновки акту перевірки у цій частині є необґрунтованими і не підтвердженими матеріалами справи, тому позов у цій частині має бути задоволений.
Також з матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
– актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про прибуток”, оскільки податкова і видаткова накладні, надані позивачем до перевірки, не є первинними бухгалтерськими документами;
– при цьому, придбаний товар обліковується на рахунку №281 “Товари на складі”, в той же місяць списується на рахунок №283 “Товари на комісії”, залишків немає;
– позивачем надано у матеріали справи договір купівлі-продажу №85 від 07.03.2006р., укладений між позивачем (покупець) і ТОВ “Завод хромових кож “Большевик” (продавець), відповідно до якого і з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.03.2006р. до якого продавець зобов’язується поставити, а покупець зобов’язується прийняти і сплатити на умовах цього договору: дублений хромований полуфабрикат вет-блу;
– на виконання вказаного договору його сторонами була складена видаткова накладна №КЗ-0000089 від 13.03.2006р. на суму 586604,98 грн., в тому числі ПДВ, а також продавцем була виписана податкова накладна №117 від 13.03.2006р. на суму 586604,98 грн., в тому числі ПДВ;
– позивач надав пояснення, відповідно до яких після отримання товару на складі продавця він одразу передав товар на комісію ТОВ “ТИМ-ТРЕЙД” відповідно до Договору комісії №03/03-06-2 від 03.03.2006р., додаткової угоди №1 від 10.03.2006р. до договору комісії і акту приймання-передачі №1 від 13.03.2006р. до договору комісії.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у цій частині.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про прибуток” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону “Про прибуток” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
– або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
– або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Слід зазначити, що відповідачем не заперечується, що до передачі придбаних товарів на комісію вони обліковувались на рахунку “Товари на складі”, що свідчить про їх оприбуткування.
Тому позивач правомірно відніс вартість придбаних товарів (без ПДВ) до складу валових витрат.
Також слід зазначити, що податкова і видаткова накладні повністю відповідають визначенню документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Так, відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про ПДВ” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Наведене свідчить про те, що позивач надав відповідачеві всі документи, що підтверджують право позивача на валові витрати, тому посилання на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про прибуток”, водночас, відповідач не надав у матеріали справи доказів того, що придбаний товар не використовувався у господарській діяльності позивача.
Твердження відповідача про обов’язковість товарно-транспортних накладних спростовується Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Міністерства статистики і Міністерства транспорту України від 07.08.1996р. №288/253, дія якого зупинена згідно з повідомленням державного комітету з розвитку підприємництва з 16.10.1998р.
З наведеного вбачається, що податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств, винесені відповідачем неправомірно, і тому мають бути визнані нечинними.
Податок на додану вартість
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
– актом перевірки (арк. 24) встановлено порушення позивачем п. 4.2 ст. 4 Закону “Про ПДВ”, внаслідок чого позивачем до складу податкового зобов’язання з ПДВ не включена сума ПДВ, нарахована на доход, отриманий від здійснення операцій з безоплатного надання послуг з переробки давальницької сировини у вересні 2005р. в сумі 23385,00 грн.; пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, внаслідок чого позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму за придбаний товар у розмірі 97767,50 грн., який не використовувався у господарській діяльності.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у цій частині на підставі наступного.
Відповідно до п. п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону “Про ПДВ” податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону “Про ПДВ” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
– або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
– або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ” передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
– придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
– придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Як вже було зазначено, позивач не повинен був відносити до складу податкового доходу вартість безоплатного надання послуг з переробки давальницької сировини, тому збільшення відповідачем податкових зобов’язань позивача на 23385,00 грн. за умов відсутності валового доходу є неправомірним.
Також було встановлено, що позивач надав всі документи, що підтверджують придбання ним товару за договором №85 від 07.03.2006р., тому зменшення податкового кредиту позивача на суму ПДВ з вартості цього товару на суму 97767,50 грн. також є неправомірним.
З наведеного вбачається, що податок на додану вартість був нарахований позивачеві безпідставно.
За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а спірні податкові повідомлення-рішення мають бути визнані нечинними.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
п о с т а н о в и в :
Задовольнити адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства “Новомосковський хлібозавод” повністю.
Визнати нечинним повністю податкове повідомлення-рішення № 0000642320/0 від 26.07.2006р. Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 110863,75 грн.
Визнати нечинним повністю податкове повідомлення-рішення № 0000652320/0 від 26.07.2006р. Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 171951,30 грн.
Визнати нечинним повністю податкове повідомлення-рішення № 0000642320/1 від 16.08.2006р. Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 110863,75 грн.
Визнати нечинним повністю податкове повідомлення-рішення № 0000652320/1 від 16.08.2006р. Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 171951,30 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Новомосковський хлібозавод” (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул.. Сучкова, 35, р/рахунок 26003033700100 в ДОД АППБ “Аваль”, МФО 305653, код ЄДРПОУ 00381396) 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
04.12.2006р.