АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22ц/796/183/2013
Головуючий у 1 інстанції:Шевчук О.П.
Доповідач: Кирилюк Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 03 травня 2012 року,-
встановила:
18.08.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив суд визнати ОСОБА_2 боржником по відношенню до ОСОБА_1, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 123540 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати в сумі 10624 грн. 44 коп. та три відсотки річних за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання у розмірі 3397 грн. 35 коп.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 10.10.2006 р. між ним та батьком відповідача ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1.
Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_4 Відповідно до п.2.1 цього договору покупець передав, а продавець отримав грошові кошти в сумі 123540 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Рішенням Броварського районного суду Київської області від 04.03.2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 10.10.2006 р., визнано недійсним. За таких підстав, на думку позивача, ОСОБА_2, як спадкоємець ОСОБА_5 та особа, в інтересах якого договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.10.2006 року визнано недійсним, зобов'язаний повернути сплачені ОСОБА_1 при укладенні вказаного договору та отримані батьком відповідача кошти з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на ті підстави, що судом першої інстанції були невірно застосовані норми матеріального права, а саме ст.ст. 216, 1216, 1218, 1282 ЦК України та не враховано можливість ОСОБА_2 бути правонаступником за зобов'язаннями ОСОБА_5
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2012 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 травня 2012 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 123540 грн., судовий збір в сумі 1235 грн. 40 коп., 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього на загальну суму 124 895 грн. 40 коп.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2012 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначила про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не визначив обсяг відповідальності відповідача як спадкоємця перед кредитором, чим порушив норми ч.1 ст.1285 ЦК України. Також судом апеляційної інстанції залишено поза увагою вимогу позивача про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання.
За клопотанням представника позивача ОСОБА_6, з метою визначення обсягу відповідальності відповідача, як спадкоємця перед кредитором, по справі проведено судову будівельно-технічну експертизу для визначення вартості земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити. Також просить відшкодувати позивачу витрати по проведенню експертизи в сумі 3530 грн. 88 коп.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 просять апеляційну скаргу відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання відповідача боржником та стягнення з нього коштів у розмірі 123540 грн., суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст.11, 22, 216,1231 ЦК України та дійшов висновку, що реституція (частина 1 ст.216 ЦК України) може застосовуватись лише до сторін правочину, що визнаний недійсним, а ст.1231 ЦК України не передбачає перехід обов'язку до спадкоємця від спадкодавця відшкодувати кошти, сплачені за угодою , яка у подальшому визнана недійсною з підстав того, що ОСОБА_5 на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 жовтня 2006 року за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції також дійшов висновку, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вимоги про повернення коштів позивачу залишені без задоволення.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду, оскільки останні не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судова колегія дійшла висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.3, п.4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2006 року між ОСОБА_5 - батьком відповідача у справі та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки , яка розташована по АДРЕСА_1. Відповідно до п.2.1 вказаного договору, продаж земельної ділянки вчинено за 123 540 грн., які продавець отримав до підписання цього договору (а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 4 березня 2010 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_4, Літківська сільська рада Броварського району Київської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4500 га , що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за №6593 від 10 жовтня 2006 року, з підстав того, що ОСОБА_5 на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.6-10).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2011 року визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування право власності на земельну ділянку, яка розташована у м. Літки Броварського району Київської області (а.с.85).
Відповідно до вимог ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до вимог ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст.1218 , ч. 1 ст.1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки ОСОБА_5 помер, то відповідати перед ОСОБА_1 на підставі ст.ст.1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 квітня 2013 року №10026/12-42, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства Юстиції України, ринкова вартість земельної ділянки площею 0,45 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на час складання висновку становить 246000 грн. (а.с.173-179).
З урахуванням тієї обставини, що вимога позивача, як кредитора, до відповідача, як спадкоємця, про стягнення грошових коштів в сумі 123 540 грн. не перевищує вартості успадкованого майна, позовні вимоги в цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням тієї обставини, що право позивача на повернення грошових коштів, сплачених спадкодавцю за недійсним правочином, захищено судом шляхом ухвалення рішення про їх стягнення з відповідача, підстави для додаткового визнання ОСОБА_2 боржником по відношенню до ОСОБА_1 відсутні. В задоволенні позову в цій частині колегія суддів вважає необхідним відмовити.
Не підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення вказаних грошових коштів з урахуванням інфляційної складової боргу та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, які регулюють зобов'язальні правовідносини, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку між сторонами існував спір з приводу недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки, який був виконаний сторонами. Застосування правових наслідків недійсності правочину не є борговим (грошовим) зобов'язанням, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а тому на правовідносини , що виникли між сторонами, дія ч.2 ст.625 ЦК України не поширюється.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: 1853,10 грн. - по сплаті судового збору ( 1235,40 грн. за подання позовної заяви + 617,70 грн. за подання апеляційної скарги), 120 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 3530,88 грн. - за проведення судової експертизи, а всього на загальну 5503,98 грн.
Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 травня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 123 540,00 грн., судові витрати по справі в сумі 5503,98 грн., а всього на загальну суму 129 043,98 грн. (сто двадцять дев'ять тисяч сорок три гривні дев'яносто вісім копійок).
В решті позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: