ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"21" жовтня 2008 р.                                                                   Справа  № 20/88

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Державного історико-культурного заповідника

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області

про визнання недійсними постанов від 11 серпня 2008 року №№ 724, 725.

в судовому засіданні від 7 жовтня 2008 року брали участь представники сторін:

від позивача: директор –Смолін П.П.;

від відповідача: Дідуля І.С. (дов. № 01-813 від 05.09.2008р.); Рижук С.В. (дов. № 01-966 від 06.10.2008р.); Воробюк О.В. (дов. № 01-682 від 05.08.2008р.);

в судовому засіданні від 21 жовтня 2008 року брали участь представники сторін:

від позивача: директор –Смолін П.П.;

від відповідача: Рижук С.В. (дов. № 01-966 від 06.10.2008р.); Воробюк О.В. (дов. № 01-682 від 05.08.2008р.).

          В судовому засіданні від 7 жовтня 2008 року оголошувалася перерва, про що учасники судового процесу повідомлені під розписку (а.с. 40).

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено.

ВСТАНОВИВ:

Державний історико-культурний заповідник (надалі –Позивач) звернувся до господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області (надалі –Відповідач) про визнання недійсними постанов Відповідача від 11 серпня 2008 року №№ 724, 725.

Під час розгляду спору господарським судом Рівненської області встановлено наступне.

Згідно статті 4 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»: рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим Законом, може бути оскаржено до арбітражного суду.           При досліджені даного Закону судом встановлено, що останні зміни і доповнення до цього Закону вносились Законом України від 30 червня 1999 року N 783-XIV.

Водночас, 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У відповідності до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб’єкт владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналіз статтей Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»призводить господарський суд Рівненської області до висновку, що Відповідач підпадає під визначення суб’єкта владних повноважень, наведеного у пункті 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Відповідач здійснює делеговані Законом повноваження щодо державний нагляд за додержанням підприємствами вимог містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, державних стандартів, норм і правил при здійсненні проектування, будівельних робіт, виготовленні будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Враховуючи усе вищевказане провадження у справі № 20/88 підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачу ж слід звернутися з адміністративним позовом до Рівненського окружного адміністративного суду.

Крім того, враховуючи те, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, господарський суд Рівненської області повертає Позивачу сплачені ним за розгляд даної справи державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись пунктом 1 статті 80, статтями 47, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ :

1. Провадження у справі припинити.

2. Видати Державному історико-культурному заповіднику, 35600, Рівненська область,           м. Дубно, вул. Замкова, 7а, р/р 35429001001615 в ГУДК України в Рівненській області, МФО 833017, код 21089043, довідку на повернення з Державного бюджету України державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., сплаченого по квитанції № 13 від 26 серпня 2008 року.     

3. Видати Державному історико-культурному заповіднику, 35600, Рівненська область,           м. Дубно, вул. Замкова, 7а, р/р 35429001001615 в ГУДК України в Рівненській області, МФО 833017, код 21089043, довідку на повернення з Державного бюджету України витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., сплачених по квитанції № 12 від 26 серпня 2008 року.     

4. Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя