Провадження № 22-ц/790/3134/13 Головуючий 1 інст. - Криворотов С.В.
Справа №2017/2-422/11 Доповідач - Макаров Г.О.
Категорія: договірні
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Макарова Г.О.,
суддів: Котелевець А.В.,
Кіпенка І.С.,
при секретарі - Шабас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства «Ажна», відділу Державного комітету із земельних ресурсів у Кегичівському районі Харківської області про визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання скасувати його реєстрацію,
встановила:
20.09.2011р. позивачем подано позов до приватного сільськогосподарського підприємства «Ажна» (далі - ПСП «Ажна», відповідач-1) та відділу Державного комітету із земельних ресурсів у Кегичівському районі Харківської області (далі - відділ ДКЗ, відповідач-2) про визнанання недійсним договору оренди землі та зобов'язання скасувати його реєстрацію. Позивач просив визнати недійсним з моменту вчинення договір від 02.06.2008р., укладений від його імені з ПСП «Ажна», щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 5,1585га, згідно з державним акт на право приватної власності РЗ № 757624, зобов'язати відділ ДКЗ скасувати його реєстрація Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», запис №040969600090 від 22.05.2009р. посилаючись на наступне: договір позивачем не підписувався, наміру на це не мав, повноваження на це не давав, перемовини щодо його підписування не велись; додані до нього акт визначення меж земельної ділянки в натурі, заява про реєстрацію договору не мають дати та підпису, акт прийому-передачі ділянки також не містить дати складання; орендна плата отримувалась.
ПСП «Ажна» надало письмове заперечення, в якому вважає, що доводи позову не відповідають дійсності, ґрунтуються на припущеннях і доказами не підтверджені.
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 12 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд не звернув уваги на відсутність акту прийому - передачі об'єкту оренди, як невід'ємну частину договору, та помилково керувався ст.18 Закону України «Про оренду землі», яка витратила чинність на підставі Закону 1878 -VI(1878-17) від 11.02.2010 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Статтями 10, 11, 57, 60, 66, 179 ЦПК України передбачено, щоЦивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
Права та обов'язки сторін по справі визначаються правовідносинами щодо використання (оренди) земельної ділянки та обставин, що з цього витікають, які врегульовані ст.11, 218, 638, 640, 642 ЦК України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст.15-16 Закону «Про оренду землі», ст.ст.18,19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», іншими, нижчезазначеними, нормативними актами.
Згідно з ч.1 ст.14, ст.18 Закону «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі, і набуває чинності після його державній реєстрації. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4- 6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні. Вони передбачені ч.1 ст.15 Закону «Про оренду землі», зокрема, як об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин.
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю, позивач є власником земельної ділянки на території Лозівської сільської ради Кегичівського району і Харківської області. Відповідно до наданих документів, між позивачем та ПСП «Ажна» укладено І договір оренди цієї земельної ділянки. Як свідчить реєстраційний запис, цей договір пройшов /державну реєстрацію. Даний договір і є предметом спору.
В якості основного доводу недійсності оспореного договору у позові зазначено те, що ) орендодавцем цей договір не підписувався. У зв'язку з цим, у даній справі судом призначено почеркознавчу експертизу, на дослідження якої спрямовано наданий відділом ДКЗ примірник договору, на зворотному боці останнього аркушу якого також містяться додатки: додаток №1 (форми орендної плати), акт передачі-прийому земельної ділянки - ці три документи містять підписи орендодавця.
Згідно з висновком експертизи за №61 від 17.03.2012р., усі три підписи в договорі від імені ОСОБА_2 виконані ним самим. Таким чином, довід позивача про не підписання ним договору не знайшов свого підтвердження.
Оспорюваний договір укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності. Доведеність підпису орендодавця свідчить про те, що його волевиявлення було спрямоване на вчинення даного правочину у вигляді укладання договору оренди.
До договору додано копію державного акту, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, експлікація про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями та видами діяльності, викопіювання з проекту організації території земельних часток, в яких визначені розмір, конфігурація, місце її розташування, усі суміжні ділянки та їх власники. Наведені документи дають змогу повністю ідентифікувати об'єкт оренди. Заява про реєстрацію договору не передбачена законом як Аевід'ємний до нього додаток.
Як вбачається з п. 1,2,8,9,12 договору, в оренду передається земельна ділянка, яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, із зазначенням площі, строку оренди, розміру орендної плати, яка підлягає перегляду за згодою сторін, у тому числі у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, що відповідає чинному законодавству.
Суд вважав, що необхідні істотні умови містяться також у самому договорі, підписаному сторонами, і це свідчить про спільне погодження цих умов.
При цьому, також враховував, що безпосередньо перед цим, дана земельна ділянка уже була предметом оренди в ПСП «Злагода», на базі якого створено ПСП «Ажна», з тим же складом його керівництва та працівників - це підтверджується копією відповідного договору. У зв'язку з цим, суд не вбачає сумнівів у достовірності раніше визначених таких істотних умов як місце розташування, розмір об'єкту оренди, існуючі обмеження (обтяження) щодо його використання тощо.
Дії позивача щодо отримання ним в ПСП «Ажна» орендної плати, в т.ч. до оспорювання договору у встановленому законом порядку, шляхом подання даної позовної заяви, свідчать про доведеність його волевиявлення на вчинення даного правочину.
Судом оцінено доводи позивача про відсутність у нього волевиявлення на укладення оспореної угоди. Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має. бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з п.8 Постанови Пленуму ВерховногоС уду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину є недодержання стороною(сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. При цьому, відсутність встановлених законодавством умов для укладення договору Пленум розглядає не абстраговано, а в контексті з волевиявленням сторін, і проявом цього зазначає, зокрема,відсутність згоди за всіма істотними умовами договору.
Враховуючи, що відповідач відсутності такого волевиявлення не визнає, а також наявність договору, підписання якого не спростоване, невпевнену позицію позивача у судовому засіданні, те, що він фактично отримував орендну плату в ПСП «Ажна», суд вважав цей довід позивача не доведеним.
Судом розглянуто посилання сторони позивача на те, що він перебував у фактичних договірних відносинах щодо оренди його земельної ділянки з іншим підприємством - ПАТ - «Насіннєве». У зв'язку з цим, встановлено, що надані суду письмові докази спростовують такий звід позивача. Так, згідно з інформацією ПАТ «Насіннєве» на адресу суду від 14.01.2013р., ні позивач, ні члени його сім'ї протягом 2008-2012рр не перебували з підприємством в усних, або ' письмових договірних відносинах щодо оренди (обробітку) земельних ділянок (паїв), орендну пату не отримували; не було у цього підприємства таких же відносин щодо обробітку (суборенди) земельних ділянок і з ПСП «Ажна». Крім цього, у своєму письмовому поясненні тодішній директор по сільському господарству цього підприємства ОСОБА_3, на якого посилається сторона позивача, також повідомив суд, що такі договори ним не заключались, орендна плата не виплачувалась.
Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.
Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.
Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.
Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді: