АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження №22-ц/774/4869/13. Головуючий суддя у суді 1 інстанції Демидова С.О. Категорія 45 Доповідач - суддя Пономарь З.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 травня 2013 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючої судді Пономарь З.М., суддів Ремеза В.А., Прозорової М.Л.,
при секретареві Грендач Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 15 березня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про відновлення межі земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні,-
в с т а н о в и л а :
У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з позовом про усунення їй перешкод у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 шляхом звільнення ділянки від внутрішніх парканів, будівельних матеріалів, сміття, насипів, кущів та не чинити їй таких перешкод у майбутньому. У грудні 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до ОСОБА_2 з зустрічним позовом, яким просили встановити факт того, що у АДРЕСА_1 у користуванні ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка площею 305,4 кв.м., а у їх користуванні - площею 673,6 кв.м., відновити межу їх ділянок, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їм перешкод у користуванні домоволодінням та здійснити перебудову конструкцій житлової прибудови.
Рішенням Жовтневого райсуду м.Дніпропетровськ від 15.03.2013р. у задоволенні обох позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, просила скасувати його у вказаній частині.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову в апеляційному порядку не оскаржено.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за такими підставами.
Відповідно до відомостей КП «Дніпропетровськ міжміське бюро технічної інвентаризації» вперше право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2) зареєстровано за місцевою радою на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 24.06.1990р. Будинок складався з двох квартир. Квартира №1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.11.1999р., квартира №2 належала на підставі права власності на житло від 25.07.1994р. ОСОБА_7, а потім відповідно - ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.1996р. та ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.1997р. (а.с.149-153).
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 31.03.2004р. зі змінами від 23.12.2005р. житловий будинок АДРЕСА_1 знятий з балансу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району та передано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.156,205).
5.10.2004р. КП «Дніпропетровськ міжміське бюро технічної інвентаризації» затверджено акт ідеальних часток співвласників домоволодіння, згідно якого у фактичному користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходиться квартира №1, гараж «Б», сарай «В», душ «Г», споруди №1,3,5-8, замощення ІІ, що складає 51/100 частину домоволодіння, а у користуванні ОСОБА_9 - квартира №2, споруди №2,4, замощення І, що складає 49/100 частин домоволодіння (а.с.8). Рішенням виконкому Жовтневої у місті Дніпропетровську ради від 28.01.2005р. затверджено вказаний акт, надано правомочності самовільному будівництву, у тому числі, і житловій прибудові «А 3-1», та запропоновано оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку (а.с.9).
31.01.2006р. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 видано нове свідоцтво про право власності кожного з них на 51/400 частин домоволодіння (а.с.10).
Згідно нотаріально посвідченого 14.06.2007р. договору дарування ОСОБА_2 отримала у дар від ОСОБА_9 49/100 частин АДРЕСА_1, розміщеного на земельній ділянці 999кв.м. (а.с.6,7).
Матеріали справи не містять ні первинних відомостей про відведення органом місцевого самоуправління земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 будь-яким, у тому числі, і попереднім користувачам, ні відомостей про наступну передачу її у користування чи у власність . З наявних у матеріалах справи первинних відомостей щодо будинку АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2) вбачається, що і він перебував у комунальній власності і земельна ділянка, на якій він розміщений. Після приватизації обох квартир та передачі міською радою у 2004 році двоквартирного житлового будинку у власність громадян, відповідно питання щодо передачі земельної ділянки вказаним громадянам міською радою не вирішувалось. Саме вказана обставина є причиною конфлікту між співвласниками з приводу користування загальною земельною ділянкою (а.с.27). Однак не вирішення питання про передачу (відведення) земельної ділянки, яка продовжує знаходитись у комунальній власності та фактично є прибудинковою територією стало перешкодою і до вирішення у судовому порядку питання з приводу користування нею співвласниками будинку (а.с.19-26).
Таким чином будь-які документи, які б свідчили, що між співвласниками будинку вирішено питання щодо порядку користування земельною ділянкою та за ними у передбаченому законом порядку (судовому чи позасудовому) закріплена конкретна частина земельної ділянки домоволодіння, відсутні.
Проте, з матеріалів справи вбачається та підтверджено обома сторонами по справі те, що співвласниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уздовж стіни житлової прибудови «А 3-1», належної ОСОБА_2, облаштувано паркан, який перешкоджає вільному доступу ОСОБА_2 до цієї прибудови. (а.с.101-108,125,132). Вказана обставина свідчить, що ОСОБА_2 дійсно чиняться перешкоди у користуванні належною їй житловою прибудовою «А 3-1» та у її обслуговуванні.
Відповідно до вимог ч.1 ст.321, ст.391 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи зазначені обставини та вимоги закону, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід зобов'язати не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1, забезпечивши їй вільний доступ до житлової прибудови «А 3-1» та зобов'язати їх знести за свій рахунок паркан, розміщений уздовж стіни житлової прибудови «А 3-1» до межі з АДРЕСА_3
Оскільки висновки суду першої інстанції у цій частині вимог ОСОБА_2 не відповідають вимогам закону та обставинам справи, його рішення в частині відмови у позові ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом знесення паркану на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вказаної частини позову та з частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_2
В іншій оскарженій частині рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а зроблені у ньому висновки не спростовуються доводами апеляційної скарги.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання відповідачів прибрати огорожі, насипи, будівельне сміття, кущі та інші насадження судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено за їх недоведеністю. Доказів тому, що, крім зазначеного вище паркану, ОСОБА_2 відповідачами чиняться і інші перешкоди у користуванні будинком не містять ні матеріали справи, ні апеляційна скарга, а на припущеннях відповідно до вимог ч.4 ст.60 ЦПК України доведення ґрунтуватись не може. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що будівельні матеріали, відходи та насадження є на усій земельній ділянці, у тому числі, і на тій її частині земельній, якою, як зазначає ОСОБА_2, користується і вона сама (а.с.129-131,172,173). Оскільки вирішення питання про усунення перешкод у користуванні безпосередньо земельною ділянкою є похідним від вирішення питання щодо порядку користування нею, у даному провадженні воно є передчасним.
Таким чином в іншій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 15 березня 2013 року в скасувати в оскарженій частині - в частині відмови у позові ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом знесення паркану.
Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1, забезпечивши ОСОБА_2 вільний доступ до належної їй житлової прибудови «А 3-1» та зобов'язати їх знести за свій рахунок паркан, розміщений уздовж стіни житлової прибудови «А 3-1» до межі з вулицею АДРЕСА_3
В іншій оскарженій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді :