ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.05.2013р. Справа № 905/1802/13-г Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Займак Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Донецьк

до відповідача: Комунального акціонерного товариства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», Донецька область, м. Слов`янськ

про: стягнення 257406,66 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: - Другакова Т.Д. - довіреність №19-351 від 20.12.2012р.;

Самошкіна Л.Д. за довіреністю № 19-135 від 29.05.2013 р.;

Зеленська Н.О. за довіреністю № 19-134 від 29.05.2013 р.

від відповідача: Дем'яненко О.Ю. за довіреністю від 14.12.2012 р.;

Чертанов В.О. - директор, (паспорт серії ВЕ №848354)

В судовому засіданні 15.05.2013 р. оголошено перерву до 21.05.2013 р. об 11:15 год.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального акціонерного товариства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», Донецька область, м. Слов`янськ про стягнення збитків у сумі 257406,66 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про закупівлю послуг №39 від 18.01.2012р., додаток №1 до договору № 39 від 18.01.2012 р., акт прийому-передачі за травень 2012р., акт від 30.05.2012 р., розрахунок понаднормативних втрат за травень 2012р., платіжні рахунки щодо сплати за теплову енергію за травень 2012р., вимогу №19-3132 від 31.07.2012р., відповідь відповідача від 29.08.2012р.

Представник позивача посилався на неякісне надання послуг з транспортування теплової енергії відповідачам, внаслідок чого ПАТ «Донбасенерго» зазнав збитків з понаднормативних втрат теплової енергії у розмірі 1134 Гкал., що становить 257406,66 грн.

Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №0217/12364 від 26.03.2012р. де заперечує проти позовних вимог. Посилався на недоведеність позивачем вини відповідача у наявності понаднормативних втрат теплової енергії. Зазначив, що в мережах балансової приналежності КП «Сервіскомуненерго» не виявлено джерел понаднормативних втрат теплової енергії. Також посилався на відсутність у договорі про закупівлю послуг №39 від 18.01.2012р. обов'язку КП «Сервіскомуненерго» компенсувати позивачу вартість понаднормативних втрат.

Згідно до наданого через канцелярію суду заперечення на відзив № 25-1568 від 03.04.2013 р. позивач посилався на облік теплової енергії, що транспортується засобом обліку, встановленому на межі балансової належності теплових мереж сторін та вважав показником якості послуг, що надаються позивачу відповідачем відсутністю понаднормативних втрат тепла та гарячої води під час їх транспортування. Зазначив, що саме наявність понаднормативних втрат свідчить про неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором №39 від 18.01.2012р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.04.2013 р. за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи.

21.05.2013 р. позивач через канцелярію суду надав пояснення щодо мереж розподілу ділянок обслуговування. Повідомив, що межею розподілу ділянок обслуговування Слов'янської ТЕС та КП «Сервіскомуненерго» є рухома опора № 174 та що теплові мережі м. Миколаївка передані відповідачу на праві повного господарського відання та знаходяться на його балансі.

27.05.2013 р. позивач через канцелярію суду з супровідним листом надав копії факсограм № 04/183/1167 від 13.04.2012 р., 04/183/1345 від 28.04.2012 р., 04/183/1491 від 14.05.2012 р., 04/183/1530 від 17.05.2012 р., 04/183/1620 від 24.05.2012 р., 04/183/211 від 03.07.2012 р., № 04/3332/355ф від 11.07.2012 р., №04/183/501 від 25.07.2012 р., листи №532 від 13.04.2012 р., №702 від 21.05.2012 р., №04/3011/120ф від 25.06.2012 р., акти від 24.05.2012 р., від 06.07.2012 р. щодо стану теплових мереж, які знаходяться на балансі КП «Сервіскомуненерго».

27.05.2013 р. позивач через канцелярію суду з супровідним листом надав рішення Миколаївської міської ради в № 10-ХІІ-4 від 19.08.2005 р. «Про надання згоди на прийом в комунальну власність територіальної громади м. Миколаївка житлового фонду та соціальної інфраструктури державної форми власності», «Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж», акт візуального огляду запірної арматури теплових мереж м. Миколаївка від 07.08.2012 р., рішення Миколаївської міської ради №4 від 27.01.2011 р., №159 від 08.10.2009 р. «Про погодження тарифів на теплопостачання», № 08-ХХІV -5 від 12.06.2009 р. «Про прийняття в комунальну власність мереж теплопостачання, водопостачання та водовідведення, балансоутримувач яких не визначений». Зазначив, що п. 6.3.75. «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж» передбачено невідкладне вживання заходів для виявлення місця витоку теплоносія і усунення дефектів та віднесення на власника теплових мереж або власника систем теплоспоживання втрат мережної води із систем теплопостачання та тепло споживання.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

18.01.2012 р. між Комунальним акціонерним товариством Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (Замовник) був укладений договір про закупівлю послуг №39 (надалі Договір) відповідно до якого Виконавець зобов'язується у 2012 р. надавати Замовнику послуги з транспортування теплової енергії по тепловим мережам, що знаходяться на балансі Виконавця відповідно «Схеми балансової належності і експлуатаційної відповідальності сторін» (додаток 1 до Договору) в обсягах, зазначених в п. 1.2. цього договору, а Замовник - прийняти і оплатити ці послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбаченими цим Договором.

За умов п. 2.1. якість послуг з транспортування теплової енергії, що надає Виконавець, визначається відповідністю параметрів теплоносія (температура, тиск) на межі балансової належності теплових мереж споживачів послуг з теплопостачання умовам договорів на послуги з опалення і гарячого водопостачання, а також за умов відсутності понаднормативних втрат тепла і гарячої води під час їх транспортування споживачам. Облік теплової енергії, що транспортується здійснюється за показниками засобу обліку встановленому на межі балансової належності Сторін (п. 2.3. Договору).

За умов п. 2.5. Договору фактичні щомісячні обсяги теплової енергії, що транспортувалася споживачам міста через мережі Виконавця обліковуються на останній день звітного місяця та підтверджуються актами відпуску теплової енергії та прийому-передачі виконаних послуг (форми Актів у додатку 2,3 до Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору Виконавець щомісячно до 5-го числа місяця, що слідує за розрахунковим, на підставі Акту відпуску теплової енергії на межі балансової належності Сторін надає Замовнику Акт прийому-передачі послуг, а також рахунок за послуги з транспортування теплової енергії в розрахунковому місяці.

Умовами п. 2.6. Договору передбачено, що у разі відхилення фактичних втрат тепла під час транспортування теплової енергії мережами Виконавця від встановлених нормативних (відповідно рішення Миколаївської міської ради №31 від 25.02.2010 р.) ці понаднормативні втрати до загального обсягу транспортування теплової енергії не включаються.

Пунктом 7.2.4. Договору встановлено, що у разі перевищення фактичних втрат теплової енергії в мережах Виконавця від встановлених нормативних в мережах міста, відповідно п. 2.6. цього договору надання послуг з транспортування теплової енергії вважається неякісним і плата за транспортування зменшується на величину понаднормативних втрат.

На виконання умов договору сторонами підписано акт від 30.05.2012 р. та акт прийому - передачі виконаних послуг за травень 2012 р. згідно до яких обсяг теплової енергії, за послуги з транспортування якої мережами виконавця сплачує Замовник, складає 2871 Гкал. Актом від 30.05.2012 р. також визначено кількість нормативних та понаднормативних втрат теплової енергії у розмірі 1936 Гкал та 1134 Гкал відповідно.

31.07.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату понаднормативних втрат за травень 2012 р. у кількості 1134 Гкал на суму 257406,66 грн. та понаднормативних втрат за червень 2012 р. у кількості 1306 Гкал на суму 297023,58 грн.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 257406,66 грн. внаслідок понаднормативних втрат теплової енергії у травні 2012 р. за договором на закупівлю послуг № 39 від 18.01.2012 р.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, в силу статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В контексті статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо неналежного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною першою та другою статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень чинного законодавства, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті невиконання (неналежного виконання) умов договору або внаслідок завдання шкоди без договірних відносин (позадоговірна відповідальність).

Згідно положень статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною першою статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Отже, з аналізу означених правових норм випливає, що відшкодування збитків, як міра відповідальності за завдану шкоду, можлива виключно за умови наявності факту порушення господарського зобов'язання внаслідок неправомірних дій або бездіяльності боржника, які утворюють склад його вини.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. У разі заподіяння збитків потерпіла сторона повинна довести наявність таких збитків, їх розмір, протиправну поведінку боржника у справі, що призвела до їх виникнення, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Так, юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною - вчинення цивільного правопорушення. Тому особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які створюють склад цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними та вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Проте, діючим законодавством обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розміром покладено саме на позивача.

Відносини, пов'язані, зокрема, з транспортуванням, теплової енергії врегульовано Законом України «Про теплопостачання».

За наведеним у ст. 1 ЗУ «Про теплопостачання» визначенням, транспортування теплової енергії - це господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.

Як вже зазначалося вище, відповідальність Виконавця визначена п. 7.2.4. Договору, в якому сторонами врегульовано порядок дій у разі перевищення фактичних втрат теплової енергії в мережах Виконавця від встановлених нормативних в мережах міста. Зокрема, згідно умовам цього пункту договору у разі перевищення фактичних втрат теплової енергії в мережах Виконавця від встановлених нормативних, плата за транспортування зменшується на величину понаднормативних втрат.

Виходячи з наявних в матеріалах справи акту від 30.05.2012 р. та акту прийому - передачі виконаних послуг за травень 2012 р. загальна кількість теплової енергії, що транспортувалася мережами Виконавця складає 4005 Гкал. Обсяг теплової енергії, за послуги з транспортування якої мережами виконавця сплачує Замовник, складає 2871 Гкал. Тобто, відповідачем дотримано та виконано умови п.п. 2.6. та 7.2.4. договору щодо зменшення плати за транспортування теплової енергії на величину понаднормативних втрат.

Як вже зазначалося вище, умовами п.п. 2.6., 7.2.4. Договору відхилення фактичних втрат тепла під час транспортування теплової енергії мережами Виконавця від встановлених нормативних рахується понаднормативними втратами та до загального обсягу транспортування теплової енергії не включаються.

Також Договором №39 від 18.01.2012р. не передбачено обов'язку КП «Сервіскомуненерго» компенсувати позивачу вартість понаднормативних втрат.

Згідно із ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь - які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З цією нормою Цивільного кодексу України кореспондуються положення глави 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Визначені сторонами умови договору про закупівлю послуг №39 від 18.01.2012р. повністю відповідають принципу свободи договору, встановленого ст. 627 Цивільного кодексу України.

Що стосується встановлення наявності вини відповідача в виникненні понаднормативних втрат при транспортуванні теплової енергії, суд зазначає, що з наданих позивачем до матеріалів справи документів, не можливо встановити, що понаднормативні втрати теплової енергії у заявленому обсязі, відбулися саме з вини відповідача.

Зокрема, згідно з додатком №1 до договору № 39 від 18.01.2012 р. (а.с. 14) визначено межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Слов'янською ТЕС та КП «Сервіскомуненерго» та між КП «Сервіскомуненерго» та споживачами. З наявної схеми вбачається наявність відгалужень на тепловій мережі, що знаходиться на балансі КП «Сервіскомуненерго» та споживачами теплової енергії. Прилад обліку встановлений на межі балансової належності між Виконавцем та Замовником.

Надані позивачем рішення Миколаївської міської ради в № 10-ХІІ-4 від 19.08.2005 р. «Про надання згоди на прийом в комунальну власність територіальної громади м. Миколаївка житлового фонду та соціальної інфраструктури державної форми власності», № 08-ХХІV -5 від 12.06.2009 р. «Про прийняття в комунальну власність мереж теплопостачання, водопостачання та водовідведення, балансоутримувач яких не визначений», не є доказом того, що на час розгляду справи відповідач був балансоутримувачем всього житлового фонду м. Миколаївка.

Таким чином, позивач, Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго», м. Донецьк не довів наявність вини в виникненні понаднормативних втрат саме при транспортуванні теплової енергії в діях відповідача, Комунального акціонерного товариства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго».

У зв'язку з вищенаведеним, посилання позивача на п. 6.3.75. «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», акт візуального огляду запірної арматури теплових мереж м. Миколаївка від 07.08.2012 р. судом до уваги не приймаються.

Листом №702 від 21.05.2012 р. у відповідь на факсограму 04/183/1530 від 17.05.2012 р., відповідач повідомив позивача, про проведення ремонтних робіт на трубопроводах та зниження витрат підживної води до 50т/год.

Що стосується наданих позивачем факсограм № 04/183/1167 від 13.04.2012 р., 04/183/1345 від 28.04.2012 р., 04/183/1491 від 14.05.2012 р., 04/183/1620 від 24.05.2012 р., 04/183/211 від 03.07.2012 р., № 04/3332/355ф від 11.07.2012 р., №04/183/501 від 25.07.2012 р., суд зазначає, що означені документи не містять будь яких відміток про отримання відповідачем, та не можуть бути прийняти судом в якості належного доказу в порядку ст. 34 ГПК України. Також в матеріалах справи відсутні докази направлення та отримання листів №532 від 13.04.2012 р., №04/3011/120ф від 25.06.2012 р., як то опис поштового направлення та квитанція, фіскальний чек пошти пощо.

Акти від о6.07.2012 р. щодо перевірки стану теплоізоляції теплових мереж надземної прокладки м. Миколаївка, акт візуального огляду запірної арматури теплових мереж м. Миколаївка від 07.08.2012 р. стосуються і складені в інший, ніж заявлено у позовних вимогах періоду, тому до уваги судом не приймаються.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищенаведене, вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Донецьк, до Комунального акціонерного товариства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», Донецька область, м. Слов`янськ про стягнення збитків у сумі 257406,66 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 193, 216-218, 224-229 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Донецьк до Комунального акціонерного товариства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», Донецька область, м. Слов`янськ про стягнення збитків у сумі 257406,66 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Суддя І.А. Бойко