УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0603/6552/12 Головуючий у 1-й інст. Корбут В.В.
Категорія 2 Доповідач Широкова Л. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Ходаківській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2013 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, комунального підприємства „Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації", виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням ,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що з 05.05.1980 року вона, її чоловік - ОСОБА_9, син - ОСОБА_10 та невістка - ОСОБА_6 були наймачами квартири АДРЕСА_1. В подальшому ОСОБА_6 неодноразово знімалась з реєстрації та реєструвалась у вказаній квартирі. 30.01.1996 року та 03.04.2002 року у квартирі були зареєстровані малолітні діти ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Позивач зазначала, що ОСОБА_5 за місцем реєстрації з'являлась один раз, а ОСОБА_4 з дня реєстрації взагалі не з'являвся. Позивачка не знає яким чином відповідачі зареєструвались у даній квартирі, адже згоди на їх реєстрацію не давала.
А тому, просила визнати недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1. Визнати відповідачів -ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1, зареєстровану в комунальному підприємстві «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації, книга №55, реєстровий №9669. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовної вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням та ухвалити в цій частині нове рішення по суті позовної вимоги.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду в частині відмови у задоволені позовної вимоги про втрату права користування житловим приміщенням є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено всі обставини, що мають значення для справи.
Сторонами по справі рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1, зареєстровану в комунальному підприємстві «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації, книга №55, реєстровий №9669 не оскаржується і не є предметом апеляційного розгляду, оскільки апеляційна скарга подана на рішення щодо відмови у задоволенні позову про визнання втратившим право на житло. Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" - суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог рішення не оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Так, ст. 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України гарантовано право громадянина на житло.
Дійсно, такого права він може бути позбавлений, але лише при наявності законних підстав. При цьому, за ст.ст. 59 61 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки за змістом норм ЦПК України підставами позову є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не саме по собі посилання позивача на певну норму закону, суд може таку змінити, якщо її дія не поширюється на спірні правовідносини.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання втратившими право відповідачів на житло, суд першої інстанції посилався на те, що позивач не зазначив обставин, які б у відповідності до законодавства України були підставами для визнання останніх особами такими, що втратили право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1. З таким висновком суду колегія суддів погоджується, оскільки він грунтується на встановлених судом обставинах справи.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.
На підставі наведеного колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: