ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа № 922/043/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бурлаков С.Ю. (довіреність №4 від 03.09.12)

відповідача - Радутний О.Е. (довіреність б/н від 13.05.13)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1060 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.13 у справі №922/043/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі", м.Харків,

про стягнення 76000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.13 (суддя Суярко Т.Д.) позивачеві відмовлено у позові про стягнення з відповідача 1000,00 грн. штрафу, 75000,00 грн. плати за зберігання товару, а також про зобов'язання відповідача примусово виконати обов'язок в натурі шляхом вивезення з приміщення позивача нереалізованого товару після розірвання договору поставки на реалізацію №841 (Р) від 15.02.11.

Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Компанія Роллі», посилаючись на необґрунтованість доводів апелянта, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні 13.05.13 було оголошено перерву до 10:00 години 27.05.13.

Відповідачем 24.05.13 надано додаткові пояснення, в яких ТОВ «Компанія Роллі» зокрема зазначає, що вина у несвоєчасному вивезенні товару лежить повністю на позивачеві, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Позивачем у судовому засіданні 27.05.13 надано письмові пояснення, в яких ТОВ "Будмен Інтер" зазначає, що відповідачем не виконано договірних зобов'язань щодо вивезення нереалізованих товарів і що з припиненням дії договору від 15.02.11 не припинилися зобов'язання відповідача з оплати зберігання товару.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

15.02.11 між ТОВ "Компанія Роллі" (постачальником) та ТОВ "Будмен Інтер" (покупцем) укладений договір поставки товару на реалізацію № 841 (Р) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник (відповідач) зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець (позивач) на умовах дійсного договору прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна на товари, що поставляються, узгоджується в підписаному сторонами прайс-листі. Постачальник має право змінювати ціну на нові партії товару, що поставляється, у випадках передбаченим договором.

Згідно з п. 3.8 даного договору, право власності на поставлений товар та ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить від постачальника до покупця з моменту розвантаження товару з транспортного засобу постачальника (перевізника) в торговому центрі покупця, і підписання сторонами документів, вказаних в п. 3.4 цього договору. Строк реалізації товару складає 365 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Протягом строку дії даного договору відповідач поставляв, а позивач приймав товар, що не заперечувалося представниками обох сторін.

Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що постачальник зобов'язаний вивезти товар з торгового центру покупця, якщо: товар або його частина залишається нереалізованою покупцем понад строку реалізації, встановленого п. 3.8 цього договору (365 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної); якщо даний договір розірваний однією із сторін; якщо постачальник поставив неякісний товар тощо.

Відповідно до п. 5.2. договору сторони визначили, що повернення товару здійснюється на умовах EXW м. Харків (відповідно ІНКОТЕРМС 2010): Будівельний гіпермаркет "Будмен", м. Харків, пр. 50-річчя СССР, 2/2.

Пунктом 5.3 договору сторони домовились про те, що постачальник, який отримав від покупця вимогу про повернення товару, зобов'язаний вивезти його з Торгового Центру протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання такої вимоги.

Пунктом 10.1.2 вищезазначеного договору передбачено, що договір може бути розірваний до закінчення його строку в односторонньому порядку будь-якою із сторін з обов'язковим повідомленням іншої сторони за 20 календарних днів до передбачуваної дати розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.12 позивачем направлено відповідачеві заяву про розірвання договору та повернення нереалізованого товару. Вказаного листа отримано ТОВ «Компанія Роллі» 16.07.12 (т.1, а.с.47 - 52). У даному листі ТОВ "Будмен Інтер" зазначає, що договір є розірваним із 27.07.12.

Разом з тим, у судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача зазначено, що ТОВ "Будмен Інтер" вважає договір розірваним з 04.08.12 (тобто, у відповідності до п.10.1.2 договору, через 20 днів від 16.07.12, з моменту отримання відповідачем листа від 04.07.12). У наданих суду апеляційної інстанції письмових поясненнях зазначено, що обов'язок з вивезення товару настав у ТОВ «Компанія Роллі» з 16.07.12 - при цьому не обґрунтовано, яким чином дане твердження узгоджується зі змістом п.5.1.3 договору (з якого вбачається, що підставою для повернення товару є розірвання договору, тоді як станом на 16.07.12 договір ще не було розірвано).

На думку колегії суддів, вказані розбіжності свідчать про нечіткість правової позиції ТОВ "Будмен Інтер" при обґрунтуванні ним своїх позовних вимог.

Місцевим господарським судом встановлено та сторонами в ході апеляційного провадження не заперечується, що повернення товару фактично розпочалося до розірвання договору, зокрема, протягом червня - серпня 2012 року уповноважені представники ТОВ «Компанія Роллі» неодноразово прибували до ТОВ "Будмен Інтер" та отримували товар частинами.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що сторони домовилися при прийманні товару за кількістю, асортиментом і якістю не керуватися Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7. Зазначаючи про вказані обставини в апеляційній скарзі, позивач вважає неправомірним посилання місцевого господарського суду на вищевказані Інструкції.

Як вбачається з п.5.1 договору, сторонами було встановлено обов'язок постачальника вивезти нереалізований товар з торгового центру покупця, однак порядку вивезення та документів, якими оформлюється повернення товару, ними встановлено не було (про що обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду).

Відповідно до пояснень представника позивача, повернення товару здійснювалося начальниками відповідних відділів ТОВ "Будмен Інтер", оформлювалося накладними, при цьому не складалося двосторонніх актів приймання-передачі товару, в яких було б зазначено кількість повернутого товару, а також підстави і мотиви неповернення його залишку.

На запитання колегії суддів - чому не було повернуто весь товар, враховуючи, що відповідачем вживалися заходи з його вивезення, представником позивача надано відповідь, що, можливо, ТОВ «Компанія Роллі» не мало відповідних транспортних засобів. Водночас доказів того, що відповідач не мав змоги або відмовлявся виконати свої зобов'язання щодо вивезення товару в повному обсязі, позивачем не надано - тобто твердження про те, що залишок неповернутого товару утворився у позивача внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, фактично ґрунтується на припущеннях.

Крім того, позивачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів того, що ТОВ "Будмен Інтер" зі своєї сторони було готове повернути товар відповідачеві у повному обсязі та у встановлені самим же позивачем строки.

А саме, як вбачається з акту експертизи Відділу експертизи та сертифікації товарів Харківської Торгово-промислової палати №ВН-44 від 01.08.12 (т.1, а.с. 91-94), позивачем запропоновано відповідачеві до повернення 141 найменувань товару. В приміщенні ТОВ "Будмен" на умовах EXW відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 (п. 5.2 договору), із зазначеного у вказані заяві переліку товару, було прийнято відповідачем 75 найменувань без видимих дефектів та пошкоджень, який відповідач отримав без зауважень та претензій. Також позивачем було запропоновано до повернення 20 найменувань товару, що мав суттєві недоліки щодо комплектності та інші явні дефекти, який відповідач відмовився отримувати, оскільки свого часу товар передавався належної якості та комплектності. Решта товару - 46 найменувань, який не увійшов до переліків прийнятого до повернення та відхиленого від прийняття товару, фактично не був наданий позивачем до повернення.

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом вищевказаний акт правомірно прийнято як належний доказ того факту, що позивачем не було надано відповідачеві товар у повному обсязі; крім того, частина товару, що пропонувалася до повернення, була неналежної якості.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що вищевказаний акт експертизи складено в односторонньому порядку, та посилається на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.12 у справі №5023/4310/12 за позовом ТОВ «Компанія Роллі» до ТОВ "Будмен Інтер" про стягнення 20606,68 грн. (залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.02.13).

Колегія суддів зазначає, що у вищевказаній справі №5023/4310/12 судом апеляційної інстанції було перевірено обґрунтованість рішення першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з покупця (ТОВ "Будмен Інтер") на користь постачальника (ТОВ «Компанія Роллі») заборгованості за отриманий товар згідно з п.8.1 договору від 15.02.11.

Тобто викладені у мотивувальній частині постанови висновки, на які посилається апелянт, стосуються не встановлення преюдиціальних фактів (у розумінні ч.2 ст. 35 ГПК України), а виключно оцінки доказів саме з точки зору наявності підстав та настання строків для здійснення оплати за отриманий товар - у межах розгляду позовних вимог у справі №5023/4310/12.

Водночас, стосовно фактів, встановлених судовими рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій у вищевказаній справі №5023/4310/12, колегія суддів зазначає, що таким фактом є часткове отримання товару від покупця (ТОВ "Будмен Інтер") постачальником (ТОВ «Компанія Роллі»).

При цьому, для вирішення спору у даній справі №922/043/13 з'ясуванню підлягали обставини щодо причин, з яких товар не було повернуто в повному обсязі, і, як уже зазначалося, апелянт, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, не надав доказів того, що саме дії (бездіяльність) ТОВ «Компанія Роллі» призвели до неповернення товару, а також не спростував висновків акту експертизи Відділу експертизи та сертифікації товарів Харківської Торгово-промислової палати №ВН-44 від 01.08.12 стосовно того, що ТОВ «Будмен Інтер» надавало ТОВ «Компанія Роллі» для повернення товар не в повному обсязі, причому частина запропонованого для повернення товару не відповідала вимогам якості.

Станом на момент розгляду даної справи, доказів скасування або оскарження акту експертизи № ВН-45 від 01.08.12 сторонами не надано, отже, вказаний документ є обов'язковим до застосування - на що обґрунтовано, із посиланням на ч.2 ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" вказано в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

І оскільки в акті експертизи № ВН-45 від 01.08.12 засвідчено, що товар був запропонований до повернення позивачем, ТОВ «Будмен Інтер», то, на думку колегії суддів, це спростовує твердження позивача про те, що відповідачем в односторонньому порядку, за відсутності представників позивача, здійснювалися та фіксувалися дії з отримання товару. Посилання представника позивача в судовому засіданні 27.05.13 на те, що в акті не вказано прізвищ працівників ТОВ «Будмен Інтер», які пропонували товар до повернення, на думку колегії суддів, не є належними аргументами, оскільки даним актом підтверджується та представником позивача не заперечується факт прибуття 01.08.12 представників ТОВ «Компанія Роллі» до складського приміщення ТОВ «Будмен Інтер», отримання ними частини товару та неотримання решти саме з вини ТОВ «Будмен Інтер».

В апеляційній скарзі ТОВ «Будмен Інтер» також посилається на те, що один із наданих відповідачем актів зриву повернення товару датований 15.07.12, тоді як заяву про розірвання договору ТОВ «Компанія Роллі» отримало лише 16.07.12 - що, на думку позивача свідчить про складення вищевказаного акту «заднім числом». Проте, враховуючи, що, як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтом, ще у червні 2012 року розпочалося повернення товару на умовах самовивезення, у зв'язку з чим представники відповідача кілька разів прибували до позивача. Тому, на думку колегії суддів, датування акту зриву повернення товару 15.07.12 не є обставиною, що спростовувала б факт здійснення відповідачем відповідних дій, спрямованих на виконання договірного зобов'язання щодо повернення товару.

Крім того, апелянтом зазначено, що з приводу підроблення офіційних документів (зокрема, акту зриву повернення товару) порушено кримінальне провадження Дзержинським РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області. Проте ТОВ «Будмен Інтер» не надало суду першої та апеляційної інстанції доказів наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, за фактом підробки вищевказаних документів. Відповідно до пояснень представника відповідача в судовому засіданні, працівники ТОВ «Компанія Роллі» були викликані до Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області, допитані як свідки, внаслідок чого ними отримано роз'яснення працівників правоохоронних органів про відсутність підстав для кримінального переслідування.

Таким чином, місцевим господарським судом встановлено і апелянтом не спростовано, що ТОВ «Компанія Роллі» (боржник у зобов'язанні щодо повернення товару внаслідок розірвання договору) вживав заходів для виконання свого зобов'язання, натомість кредитор - ТОВ «Будмен Інтер» - не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. А саме - ним було запропоновано до повернення постачальникові товар не у повному обсязі, причому частина запропонованого товару не відповідала вимогам щодо якості (вказані обставини, як уже зазначалося, підтверджуються актом експертизи № ВН-45 від 01.08.12). Тобто мало місце прострочення кредитора (ч.1 ст.613 ЦК України).

Надані позивачем в обґрунтування позовних вимог інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей та акти інвентаризації (т.1,а.с.27-46), на думку колегії суддів, не свідчать про порушення з боку відповідача зобов'язання з вивезення нереалізованого товару з торгового центру позивача, а лише засвідчують перебування певного товару на загальну суму 16094,85 грн. на його складі. Місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, а заявником апеляційної скарги не спростовано, що з даних документів неможливо встановити, чи є перелічений в них товар тим, який було поставлено відповідачем за договором №841 (Р) від 15.02.11 та не було реалізовано позивачем.

Крім того, позивачем не надано суду першої та апеляційної інстанції пояснень з приводу того, чому інвентаризацію було проведено лише 09.10.12, тоді як до початку повернення товару його не було інвентаризовано. Позивачем також не надано жодних пояснень щодо загальної вартості та руху товару (як до розірвання договору, так і після зазначеної події). Натомість відповідачем у судовому засіданні 27.05.13 зазначено, що вартість товару, який підлягав поверненню, складала 259942,00 грн., з цього обсягу відповідачем було вивезено товару на суму 239000,00 грн. Зазначене твердження позивачем не спростовано - що, на думку колегії суддів, додатково свідчить про виконання відповідачем свого договірного зобов'язання з вивезення товару.

Щодо залишку, який позивачем оцінено у 16094,85 грн. та за зберігання якого нараховано плату 203877,75 грн. (зменшену в позові до суми 75000,00 грн, що, враховуючи вартість товару, також не відповідає вимогам добросовісності й розумності та додатково свідчить про невизначеність правової позиції позивача і довільне визначення ним суми позову) - колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем факту виникнення вказаного залишку внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків.

Натомість, як уже зазначалося, мало місце прострочення кредитора, що згідно з ч.4 ст.612 ЦК України, ч.1 ст. 613 ЦК України, виключає настання прострочення боржника. За таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, відсутні фактичні та правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу і плати за зберігання товару, а також щодо зобов'язання відповідача примусово виконати обов'язок в натурі шляхом вивезення нереалізованого товару.

Тому, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом обґрунтовано, із посиланням на відповідні норми договору та статті 526, 610, 611, 613, 614 ЦК України, відмовлено в задоволенні позову.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмен Інтер» на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.13 у справі №922/043/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.13 у справі №922/043/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови підписано 29.05.13.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.