АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1609/9847/12

Номер провадження 11/786/453/2013

Категорія ч.3 ст. 185 КК України - Т.З. Головуючий у 1-й інстанції Логвінова Ольга Василівна Доповідач ап. інст. Ландар О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого Ландара О.В.

суддів Герасименко В.М., Харлан Н.М.

за участю прокурора Акулової С.М.

представника потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями старшого прокурора прокуратури м. Полтави та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Полтава, з середньою освітою, розлучений, має на утриманні дитину 2005 року народження, непрацюючий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований: АДРЕСА_2, раніше судимий:

- 22.03.2001 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.140 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- 07.08.2002 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст.ст. 185 ч.3, 185 ч.2, 70, 71 КК України на 3 роки і 3 місяці позбавлення волі;

- 12.11.2010 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст.ст. 185 ч.3, 309 ч.1, 70 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі,-

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України до призначеного покарання шляхом часткового складання покарань приєднано покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 29.09.2011 року та остаточно призначено покарання у вигляді 4 років і 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілдої ОСОБА_3 15 888 грн. 87 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди, а всього 18 888 грн. 87 коп.

По справі відповідно до ст. 81 КПК України вирішено питання про долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим у тому, що він 23 квітня 2010 року близько 01.00 год., перебуваючи поблизу АДРЕСА_3, повторно, шляхом вільного доступу, через незачинені двері огорожі зайшов на подвір'я та проник до будинку потерпілої ОСОБА_3, звідки таємно викрав майно потерпілої, а саме: системний блок комп'ютера «Impression CoolPlay Q 2308» вартістю 1921 грн. 80 коп.; монітор «TFT 22 LG L 227 WT - PF black» вартістю 1023 грн.; миша «A 4 Tech XL-750 BF-1 USB Red» вартістю 132 грн. 88 коп.; клавіатура «Genius KB-06X CB» вартістю 22 грн.; принтер «Canon PIXMA iP 2600» вартістю 44 грн. 29 коп.; колонки в кількості 2 шт. « 4 U N200 2.0» вартістю 146 грн. 50 коп.; флешка на 2 ГБ «SONI» вартістю 97 грн. 00 коп.; золотий наручний годинник, вагою 9,57 грам, вартістю 3000 грн.; ДВД-програвач «ВВК» вартістю 270 грн.; МП 3 плеєр «Enycool» вартістю 786 грн.; велосипед «WINNER STALEKER» вартістю 1700 грн.; грошові кошти в сумі 20000 російських рублів, які згідно курсу Національного банку України станом на 23.04.2010 року мали номінальну вартість 4000 грн.; 220 євро, які згідно курсу Національного банку України станом на 23.04.2010 року мали номінальну вартість 2345 грн. 40 коп., а всього на загальну суму 15 888 грн. 87 коп., після чого з місця злочину зник.

У апеляції старший прокурор прокуратури м. Полтави не оспорюючи правильність кваліфікації та встановлені обставини справи, вважає вирок суду надмірно м'яким, оскільки, на його думку, суд при призначенні покарання не достатньо врахував те, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, був неодноразово судимий, завдану злочинними діями шкоду потерпілий не відшкодував. Просить вирок суду скасувати, постановити новий, яким призначити засудженому ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, а у порядку ч.4 ст.70 КК України - 6 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 посилаючись на неправильність і неповноту досудового і судового слідства, фальсифікацію слідчим кримінальної справи та відсутність у ній значної частина письмових документів, які містять докази того, що ОСОБА_4 вчинив злочин разом з ОСОБА_5, просить вирок скасувати, а матеріали справи повторно направити прокурору для організації додаткового розслідування.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Акулової С.М., яка вважала обидві апеляції безпідставними, а судове рішення законним і обґрунтованим, представника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_2, що підтримував апеляційну скаргу та просив про скасування судового рішення з направленням справи на додаткове розслідування, вислухавши пояснення засудженого ОСОБА_4, що заперечував проти принесених апеляцій, стверджуючи, що злочин вчинив один та сприяв у його розкритті, а попередній вирок, насправді є частиною даної справи і не може бути підставою для посилення йому покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав

Як видно з матеріалів справи, місцевий суд, дотримуючись вимог ст. 22 КПК України вживав усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_3 про причетність до вчинення крадіжки з її будинку ще й іншої особи - ОСОБА_5, не можуть бути підставою для скасування постановленого по справі вироку і не свідчать про поверхове з'ясування судом фактичних обставин справи чи невірну оцінку зібраних доказів, а зрештою про порушення процесуального законодавства.

Вбачається, що з цих підстав за клопотанням представника потерпілої ОСОБА_2 кримінальна справа за постановою Київського районного суду м.Полтави від 19 вересня 2012року уже направлялася на додаткове розслідування.

В ході додаткового розслідування щодо слідчого Мороховця В.М. була порушена кримінальна справа за фактом зловживання службовим становищем на службового підроблення - процесуальних документів у даній справі, за ч.3ст.364,ч.1ст.366 КК України (т.2а.с.49-50) В подальшому кримінальне провадження відносно нього у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст.367,ч.1ст.366 КК України було закрито судом за нереабілітуючими підставами, на підставі ст.48 КК України за зміною обстановки (т.3а.с.44-45)

Однак, по завершенню додаткового розслідування, оцінюючи усі зібрані докази в сукупності, новий слідчий прийшов до висновку, що у слідства немає підстав вважати ОСОБА_5 причетним до вчинення крадіжки майна ОСОБА_3, у зв'язку з чим він прийняв рішення щодо нього про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.185 КК України (т.3а.с.141)

Даних про те, що це процесуальне рішення оскаржено потерпілою ОСОБА_3 у справі немає, не надав таких документів в ході апеляційного розгляду справи і її законний представник ОСОБА_2

Відповідно до ст.275 КК України розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Проте із записів технічної фіксації процесу та вироку видно, що версія потерпілої про можливу причетність ОСОБА_5 до скоєння крадіжки за попередньою змовою з ОСОБА_4 все ж ретельно перевірялась у ході судового слідства.

Мотивуючи висновок про доведеність вини ОСОБА_4 у викраденні чужого майна, суд обґрунтовано послався ,зокрема, на його стабільні показання на досудовому і в суді про самостійне вчинення цього злочину, та його детальний механізм, на висновок експерта-імунолога № 600 від 04.08.2010 року про те, що фрагменті тканини з сорочки, яку було знайдено на місці події, виявлена кров людини, яка може походити від засудженого ОСОБА_4, протокол допиту ОСОБА_5 від 06 листопада 2012 року, який заперечував свою причетність до скоєння злочину та пояснював, що в ніч з 23 на 24 квітня 2010 року був вдова у своєї співмешканки ОСОБА_7, та показання свідка ОСОБА_7, яка підтвердила місцезнаходження ОСОБА_5 в ніч на 24 квітня 2010 року.

Суд допитав також усіх слідчих, що проводили досудове слідство по справі.

Даючи критичну оцінку і всім доказам, суд прийшов до вірного висновку про те, що їх сукупність викриває засудженого ОСОБА_4 як особу, що з проникненням у житло, вчинила крадіжку майна потерпілої ОСОБА_3, тобто у злочині, передбаченому ч.3 ст. 185 КК України.

Аналізуючи докази з точки зору їх процесуальної допустимості, наводячи положення норм КПК та підсумовуючи результати судового слідства, суд належно та доступно обґрунтував у вироку і свої висновки з приводу неможливості засудження за цей злочин ОСОБА_5

Такі висновки є правильними, оскільки узгоджуються із матеріалами справи та нормами процесуального законодавства.

Що стосується обраного ОСОБА_4 покарання, то воно відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, оскільки обрано у межах санкції статті кримінального закону, з ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, які дані про особу, а також обставини, що пом'якшують покарання - повного визнання своєї вини, щирого каяття, часткового відшкодування матеріальної шкоди, перебування на утриманні неповнолітньої дитини.

Це покарання, всупереч тверджень прокурора, є, на переконання колегії суддів, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги старшого прокурора прокуратури м. Полтави та потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_4 - без змін.

СУДДІ:

Герасименко В.М. Ландар О.В. Харлан Н.М.