КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.06.2008                                                                                           № 25/77

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:            Вербицької О.В.

          Гарник Л.Л.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2008

 у справі № 25/77 (Морозов С.М.)

 за позовом                               Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт"

 до                                                   Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 6259,87 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» про стягнення заборгованості у сумі 6259,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату встановлених законодавством зборів, а саме канального, корабельного, причального, санітарного та адміністративного збору.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними, оскільки не відповідають чинному законодавству.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 25/77 від 01.04.2008 (далі – Рішення суду) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення суду скасувати, прийнявши нове, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Так, скаржник стверджує, що:

- корабельний, причальний, канальний санітарний та адміністративний збори, визначені статтею 84 Кодексу Торговельного мореплавства України є обов’язковими зборами згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про портові збори» №  1544   від    12.10.2000. При цьому апелянт зазначає, що судном першої інстанції було помилково ототожнено вказані збори послугами, визначеними окремим Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України» № 214 від 27.06.1996;

- судом першої інстанції не вирішено питання сплати відповідачем причального та санітарного зборів;

- на сьогоднішній час, як і на час існування спірних правовідносин, відсутня відповідна Постанова Кабінету Міністрів України, яка б визначала відведення акваторії Державному підприємству «Херсонський морський торговельний порт», а тому відповідно до чинного законодавства України до прийняттям відповідної Постанови Кабінету Міністрів України Державне підприємство «Херсонський морський торговельний порт» керується єдиним чинним нормативним документом - Обов'язковими постановами Херсонського морського торговельного порту.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2008 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.06.2008.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2008 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення суду,  прийнявши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.06.2008 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, доповнень до неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2006 року теплохід "Н.Криворучко" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" проходив через Херсонський канал для навантаження вантажу в Херсонському річковому порту.

Як зазначає позивач, теплохід "Н.Криворучко" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" зайшов безпосередньо на акваторію ДП “Херсонський морський торгівельний порт” для навантаження в річ порту та проходив канал ДП “Херсонський морський торгівельний порт” (23 листопада 2006 року – прихід, 25 листопада 2006 року - вихід).

За   проходження   теплоходу   каналом   та   територією   порту   позивачем відповідачу був виставлений рахунок-фактуру № СФ-1571д від 23.11.2006 на сплату канального збору – у сумі 2.064,95 грн. без ПДВ, корабельного збору   - у сумі 3.695,09 грн. без ПДВ, причального збору у сумі 597,72 грн. без ПДВ, санітарного збору в сумі 380,37 грн. без ПДВ, та адміністративного  збору у сумі 543,38 грн. без ПДВ, усього – на загальну   суму   7.281,51 грн., ПДВ – 1.456,30 грн., що разом з ПДВ складає 8.737,81 грн.

Даний рахунок був оплачений відповідачем частково, а саме перераховано 2.477,94 грн. (оплата канального збору з ПДВ). Сплачувати інші суми, зокрема корабельний, адміністративний, причальний та санітарний  збори відповідач відмовився посилаючись на те, що теплохід "Н.Криворучко" здійснював рейс та оброблявся в Херсонському річковому порту, також отримував відповідні послуги від річкового порту, а Херсонським морським портом було надано лише послугу щодо проходу каналом, яка була оплачена канальним портовим збором.

В зв’язку з відмовою АСК "Укррічфлот" сплатити виставлені суми портових зборів в добровільному порядку позивач звернувся до суду.

Колегія суддів враховує також те, що фактично т/х «М.Криворучко» згідно з коносаментом та маніфестом від 29.11.2006 навантажувався шротом соняшника у ДП «Херсонський морський торговельний порт» та за наданні послуги портом було виставлено рахунок-фактуру № СФ-1620 Д від 30.11.2006 на суму 5.270,27 грн., який сплачено відповідачем.

До вказаних послуг входять наступні: послуги служби регулювання руху суден; послуги, які пов'язані із швартуванням, відшвартуванням, перетягуванням
та перешвартуванням суден; користування плавзасобами; послуги, пов'язані із доставкою лоцмана на судно, що входить у порт, або зняття лоцмана із судна, що виходить з порту; інші  послуги,  які  встановлюються Наказом  Міністерства транспорту України «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України» № 214 від 27.06.1996.

При цьому предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача сплатити корабельний, причальний, санітарний та адміністративний збори на загальну суму 6.259,87 грн. згідно з рахунком № СФ-1571д від 23.11.2006 за проходження вищевказаним теплоходом територію Херсонського морського торговельного порту.

У відповідності до статті 84 КТМ України у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Отже, корабельний, адміністративний, причальний та санітарний збори є цільовими зборами, що сплачуються у морському порту.

Зазначеною нормою визначено, що розмір таких зборів визначається Кабінетом Міністрів України, яким відповідно до вказаної норми постановою від 12.10.2000 № 1544 "Про портові збори" затверджено Положення про портові збори (надалі - Положення).

Пунктом 1 Положення визначено, що портові збори справляються у морських портах, із суден визначених у цьому пункті груп.

Як встановлено п. 12 Положення, корабельний збір для суден груп А, Б і Г нараховується за кожний вхід в порт і вихід з нього за 1 м3 об'єму судна за визначеними цим пунктом ставками.

Адміністративний збір відповідно до п. 32 Положення нараховується під час заходження судна у порт.

Згідно з п. 23 Положення причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу,  а санітарний збір у відповідності до пп. 35, 36 Положення справляється із суден групи А за 1 м3 об'єму судна або самохідної частини складеної плавучої споруди та передбачає наявність факту стоянки судна в порту.

При цьому апелянт необґрунтовано зазначає, що судном першої інстанції було ототожнено вказані збори послугами, визначеними окремим Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України» № 214 від 27.06.1996.

Відповідно до ст. 73 КТМ України морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

Згідно зі ст. 74 КТМ України територією морського порту є відведені порту землі. До території морського порту також залежать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користування якими не стягується плата. При цьому, акваторією морського порту є відведені порту водні простори.

Вказаною нормою також визначено, що територія і акваторія морського порту є державною власністю і надаються порту в користування. Відведення земельних і водних ділянок для морського порту, а також вилучення цих ділянок здійснюються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 ВК України розпорядження об’єктами загальнодержавного значення належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

При цьому відповідно до ст. 5 ВК України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать, зокрема, внутрішні морські води.

Поняттю "внутрішні морські води" дане визначення в п. 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 269. За змістом вказаного пункту це у тому числі і води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря.

Таким чином колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що акваторія морського порту повинна бути відведена в установленому порядку, а саме: Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, саме у такому порядку відведені акваторії Іллічівському морському торговельному порту (постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1278), Севастопольському морському торговельному порту (постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2002 № 1581), ДП "Морський торговельний порт "Южний" (постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073).

Посилання апелянта на застосування під час визначення акваторії Херсонського морського торговельного порту Обов'язкових постанов Херсонського морського торговельного порту 2005р., які затверджені Державним департаментом морського і річкового транспорту, є безпідставними, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 78 КТМ України начальник морського порту видає обов'язкові постанови, що регулюють питання безпеки руху, охорони вантажів,   майна   порту   і   громадського   порядку,   проведення   санітарних   і протипожежних заходів у порту, охорони навколишнього природного середовища, порядку заходу суден у морські порти і виходу з них, видає звід звичаїв порту, а також розпорядження про затримку суден і вантажів у випадках і у порядку, передбачених статтею 80 цього Кодексу, забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден.

Також в порядку, визначеному ч. 2 вказаної норми, начальник морського торговельного порту встановлює порядок руху суден у портах і на підходах до них.

Отже, визначення території Херсонського морського торговельного порту не належить до компетенції начальника вказаного порту, а також Міністерства транспорту України та його Департаменту морського і річкового транспорту.

Відповідно до  т. 3 КТМ України Міністерство транспорту від імені держави здійснює лише регулювання торговельного мореплавства. При цьому, вказаному державному органу не передані повноваження щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема, відведення акваторії морському порту.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

При цьому акти законодавства СРСР не можуть бути застосовані, оскільки відповідні питання врегульовані законодавством України.

Так, відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-ХІІ до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Питання відведення водного простору порту врегульовано КТМ України та ВК України; Обов'язкова постанова по Херсонському морському торговельному порту 1978р., видана на підставі ст. 66 КТМ СРСР та наказу ММФ № 39 від 11.03.1971, суперечать законодавству України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність обов’язку відповідача - АСК "Укррічфлот" сплатити корабельний, адміністративний, портовий та санітарний збори, нараховані у зв’язку з проходженням у листопаді 2006 року теплоходу "Н. Криворучко" через Херсонський канал для здійснення вантажних операцій у Херсонському річковому порту, оскільки позивачем не доведено, що вказане судно заходило на територію Херсонського морського торговельного порту, зокрема, його акваторію, відведену йому в установленому чинним законодавством порядку.

Відтак твердження позивача про те, що судом першої інстанції не вирішено питання сплати відповідачем причального та санітарного зборів є безпідставним.

Також судом першої інстанції цілком обґрунтовано не прийнято до уваги посилання позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2007 у справі № 37/92 та від 15.06.2007 у справі № 28/398, оскільки вказані рішення скасовані постановами Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 у справі № 37/92 та Вищого господарського суду від 12.02.2008 у справі № 28/398.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Колегія суддів відзначає, що до апеляційної скарги позивачем було надано наступні документи: інвойси від 27.11.2006 та від 29.11.2006, лоцманські квитанції від 27.11.2006 та від 29.11.2006, наряди на послуги плавзасобів порту від 27.11.2006 та від 29.11.2006, довідку про послуги капітана порту від 29.11.2006 тощо.

Позивач стверджує, що вказані документи підтверджують той факт, що теплохід "Н.Криворучко" заходив безпосередньо на акваторію ДП “Херсонський морський торгівельний порт” для навантаження вантажу в річ порту.

Однак вищевказані документи свідчать про надання відповідачу (теплоходу "Н.Криворучко") таких послуг 27 листопада 2006 року та 29 листопада 2006 року.

В той же час предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості з відповідача зі сплати зборів при заході теплоходу "Н.Криворучко" на акваторію ДП “Херсонський морський торгівельний порт” з 23 листопада 2006 року – прихід по 25 листопада 2006 року - вихід.

Під час розгляду спору судом першої інстанції позивачем заявлялись позовні вимоги про стягнення заборгованості саме з підстав, пов’язаних із заходом теплоходу "Н.Криворучко" на акваторію ДП “Херсонський морський торгівельний порт” з 23 листопада 2006 року – прихід по 25 листопада 2006 року - вихід.

Жодних документів, які б стосувалися надання таких послуг 27 листопада 2006 року та 29 листопада 2006 року місцевому суду не надавались, вимог про стягнення заборгованості за вказані періоди позивачем не заявлялось.

Оскільки зміна підстав, як і предмету позову, на стадії апеляційного оскарження не допускається, колегія суддів не бере до уваги долучені позивачем до апеляційної скарги документи.

Таким чином позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням вище викладеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що вищевказане судно заходило на територію Херсонського морського торговельного порту, зокрема, його акваторію, відведену йому в установленому чинним законодавством порядку, у зв’язку з чим позовні вимоги визнаються необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/77 від 01.04.2008 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені позивачем при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита не відшкодовуються та покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Херсонський морський торгівельний порт” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/77 від 01.04.2008 - без змін.

2. Матеріали справи № 25/77 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Євсіков О.О.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Гарник Л.Л.