ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.11.06р. | Справа № А33/243-06 |
Господарський суд Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Разіної Т.І. при секретарі Калмикові М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні вказану справу
За позовом: Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Державного підприємства „Нікопольський трубний завод”, м. Нікополь Дніпропетровської області
про: стягнення 85905грн. 40коп.
за участю представників сторін:
від позивача: | представник Ахметова О.О. за довіреністю №03-06/04 від 05.01.06р. |
від відповідача: | представник Старикова С.М. за довіреністю б/н від 07.11.06р. |
в засіданні приймали участь: -
СУТЬ СПОРУ:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до державного підприємства „Нікопольський трубний завод” про стягнення 85905грн. 40коп. адміністративно-господарських санкцій.
В підтвердження позовних вимог позивачем подано:
- звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (а.с.6) відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників складає 687, інвалідів 13, кількість інвалідів, які повинні працювати 27.
- розрахунок суми позову, відповідно до якого кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу складає 27 чоловік, тобто кількість нестворених місць 14 чоловік.
- лист №03-06/551 від 19.04.2006р.;
- лист №0-06/552 від 19.04.2006р.;
- лист №1863 від 19.05.2006р.;
- звіти за ф. 3-ПН за період з січня 2005 року по листопад 2005 року.
Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.
Представник відповідача у запереченні за вих. №985/10 від 09.11.2006р. проти позову заперечує, мотивуючи тим, що відповідачем протягом 2005 року заявлялась потреба в інвалідах, однак державною службою зайнятості не було направлена інваліди для працевлаштування.
В підтвердження заперечень представником відповідача подано:
- Довідка №05/984 від 08.11.2006р.;
- Лист №5086 від 07.11.2006р.;
- Звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік;
В судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови згідно ч.4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши письмові докази та допитавши сторони, суд вважає, що в пазові слід відмовити, виходячи з наступного:
Відповідно до положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів основними завданнями відділення є участь у реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснення на території області контролю за додержанням підприємствами, (об’єднаннями), установами та організаціями нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
У відповідності до вищеназваного Положення відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
Відповідно до ч. 2 п. 11 “Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767 - у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Згідно з Постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875- ХII, Постанови КМУ від 28.12.2001 р. № 1767 “Про затвердження порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і витрачання цих коштів” відповідач повинний був створити в 2005 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 467 від загальної чисельності працюючих.
В засіданні встановлено, що згідно звіту відповідача „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік” середньооблікова чисельність працюючих чоловік на підприємстві склала 687 осіб; фонд оплати праці (з одним десятковим знаком) –4215,5грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника –6136грн., чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві –27 особа, працювали 13 особи.
Позивачем, на підставі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. заявлено вимогу про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом в розмірі 1378067грн. 39коп., виходячи з 67 робочих місць, фактично не зайнятих інвалідами у звітному періоді, згідно доданого до матеріалів справи розрахунку.
У відповідності до п. 2 „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” (далі „Порядку”), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1767 підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Відповідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції, що була чинною у 2002р. (надалі також - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
На підприємстві відповідача кількість працюючих інвалідів у 2005р. була менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.10 Постанови КМ України „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” від 3 травня 1995 р. N 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. При цьому місцеві органи соціального захисту населення виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації.
За п.14 Постанови КМ України „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” від 3 травня 1995 р. N 314, підприємства: у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач щомісячно направляв до Інгулецького центру зайнятості звіт про наявність робочих місць для інвалідів.
Згідно із законодавством України безпосередній обов’язок по направленню інвалідів для працевлаштування покладено на відповідні державні органи, але відповідно на підприємства також покладено певні обов’язки щодо працевлаштування інвалідів, а саме: забезпечення (створення, пристосування) робочих місць для інвалідів та інформування відповідних органів про вільні робочі місця для інвалідів.
У відповідності до п. 1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення” (далі Закон) для реалізації державної політики зайнятості населення створюється державна служба зайнятості. Згідно з чинним законодавством державна служба зайнятості має право направляти громадян для працевлаштування на підприємства, в установи і організації при наявності там вільних робочих місць. У відповідності до Закону підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подають цим центрам дані про наявність вільних робочих місць, у тому числі для працевлаштування інвалідів. Крім того, відповідно до пунктів 5 “Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р. підприємства зобов’язані у межах встановленого нормативу створити за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів та проінформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтується її вимога та заперечення.
Позивач не надав суду доказів, про відмову відповідача у працевлаштуванні інвалідів, доказів про направлення відповідними установами (організаціями) інвалідів для працевлаштування на підприємстві відповідача.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями), ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення.
Постанова може бути оскаржена протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного господарського суду Дніпропетровської області через господарський суд Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І.Разіна
Дата виготовлення 05.12.2006р.